Сучасна податкова система розвинутих країн (стр. 2 из 13)

– суму коштів, включаючи валютні цінності, вартість матеріальних цінностей, нематеріальних активів, у тому числі корпоративні права і цінні папери, одержані платником податку від інших суб'єктів підприємницької діяльності на власні потреби безкоштовно чи у вигляді безповоротної фінансової допомоги або не врахованих на рахунку реалізації.

Об'єктами оподаткування є земля, транспортні засоби, природні ресурси, відповідно до яких і утворились такі види податків, як плата за землю, фіксований сільськогосподарський податок, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, податок на промисел, лісовий податок та інші [10, c.116].

Джерело сплати - це дохід платника, з якого сплачується податок. Джерелом сплати виступають - прибуток, виручка від реалізації, позареалізаційні доходи.

Згідно з діючою системою оподаткування, в Україні передбачено єдину одиницю оподаткування -гривню.

Ставка оподаткування - це розмір податку на одиницю оподаткування.

Диференційовані ставки - це фіксований сільськогосподарський податок. За побудовою ставки поділяються на тверді і процентні. Тверді - це ставки, які встановлюються у грошовому розмірі до об'єкта оподаткування (підакцизні товари). Процентні - це ставки, які встановлюються у відсотках до доходу, прибутку чи обороту. Квота - це частка податку в доходах платника, тобто та частина прибутку, яку необхідно відрахувати до бюджетів, цільових фондів,згідно із діючим податковим законодавством.

Після вирахування квоти суб'єкт діяльності отримує чистий дохід, яким він має право розпоряджатися на власний розсуд та згідно із засновницькими документами і договорами.

Податкова пільга - це дозвіл на часткове або повне зменшення суми податкового зобов'язання. Податкові пільги - це невід'ємний атрибут будь-якого податкового платежу.

Звітний податковий період — це проміжок часу за який платник податку повинен виконати в повному обсязі свою податкову роботу.

Податковий період може бути: декадний, місячний, квартальний, піврічний, річний тощо.

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками:

–За економічним змістом податки поділяються на: податки на доходи (податок з доходів фізичних осіб, податок з прибутку); податки на споживання (податок на додану вартість, акцизний збір); податки намайно (податок з власників транспортних засобів, податок на нерухомість).

–Залежно від рівня державних структур податки класифікують на: загальнодержавні і місцеві, які відповідно встановлюються Верховною Радою України або місцевими радами. До загальнодержавних податків відносять податки і збори, які сплачуються до державного бюджету або до державних цільових централізованих фондів (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, пенсійний збір, збір до фонду соціального страхування, податок на доходи тощо). До місцевих податків відносять податки і збори, які сплачуються до місцевих бюджетів — комунальний податок, податок з реклами, готельний збір, збір за паркування автомобілів, ринковий, збір, курортний збір тощо.

–За спрямуванням податків їх поділять на: платежі до державного бюджету; платежі до місцевих бюджетів; змішані платежі; платежі до бюджетних та позабюджетних фондів.

Напрямок спрямування і використання платежів характеризує участь податків і зборів у формуванні бюджетів та фондів.

До місцевих бюджетів відповідно у повній сумі зараховують такі платежі, як: податок з реклами; комунальний податок; податок з власників транспортних засобів; ринковий збір; курортний збір; збір за паркування автомобілів.

Досить велику групу становлять змішані платежі. Тобто, це ті податки і збори які в міру своєї фіскальної можливості формують як державний, так і місцеві бюджети. До них відносять податок з доходів громадян, ПДВ, податок на прибуток акцизний збір, ввізне та вивізне мито, державне мито тощо. Наприклад, до державного бюджету перераховується податок на прибуток підприємств усіх форм власності і господарювання, крім податку на прибуток підприємств комунальної власності який перераховується до місцевих бюджетів.

За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо пропорційно залежить від результатів фінансової діяльності. В свою чергу, прямі податки поділяються на дві групи: особисті і реальні. Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника. Видами особистих податків є прибутковий податок, майновий податок, податок на спадщину,податок на дарування. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, податок на грошовий капітал. Непрямі податки встановлюються в ціпах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника не залежить від його доходів.

У світовій практиці існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія, мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які, в свою чергу, складаються з універсальних та специфічних акцизів і мита. Непрямі податки на відміну від прямих мають свої переваги та недоліки. Вони ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке, в свою чергу, є більш стабільною та негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них досить важко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення.

Отже, акцизи поділяються на специфічні та універсальні. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.

Поширення універсальних акцизів зумовлене низкою чинників: широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження до бюджету, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименту реалізованих товарів; універсальні ставки полегшують контроль податкових органів над правильністю сплати податку; універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів.

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків, стягнення мита мас за мету не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. Залежно від мети введення, розрізняють наступні види мита: спеціальне, сезонне, компенсаційне, антидемпінгове, адвалерне, специфічне.

Варто відзначити той факт, що в Україні з кожним роком фіскальне значення непрямих податків значно зменшується. Це відбувається в основному за рахунок ПДВ. За останні два роки ПДВ у загальній сумі надходжень до зведеного бюджету зменшився з 23% до 16%

1.2 Суть, значення та роль податкової системи у складі державних доходів

Держава для виконання власних функцій залучає фінансові ресурси за допомогою двох шляхів - податкових надходжень та неподаткових платежів. В умовах існування різних форм власності основним методом формування доходів держави є податки і збори, які формують податкову систему.

До податкових надходжень відносять податки і збори, які передбачені системою оподаткування в державі. До неподаткових платежів відносять ті доходи, які не включені до складу податкової системи, а саме:пряме вилучення доходів підприємств, що перебувають у державній формівласності;платежі за використання державних ресурсів, угідь та майна, надання послуг (оренда, факторингові угоди);емісія (випуск грошових знаків або цінних паперів);позики (міжнародні фонди, продаж цінних паперів).

Пряме вилучення доходів підприємства як основний метод формування доходів держави застосовується в умовах домінування державної форми власності.

Запозичення коштів у фізичних і юридичних осіб державою відбувається у формі державних позик, розміщення державних цінних паперів.

Податкова система — це сукупність усіх видів податків і зборів, які справляються в державі.

В сфері оподаткування формуються специфічні групи взаємовідносин між суб'єктами податкового права: між державою і податковими службами; між податковими службами і платниками.

В першій групі від імені держави виступає законодавча влада в країні, яка формує податкове законодавство на підставі пропозицій органів державної податкової служби.

Напрямки залучення коштів до бюджетів та фондів в системі оподаткування