Через розміщення тимчасово вільних коштів страхова компанія тісно взаємодіє з іншими сферами бізнесу, у першу чергу, з банками. І тому спільна реалізація проекту „Фінансового супермаркету” значно спрощує проблему управління страховими резервами і взагалі проблему управління капіталом. На відміну від усіх традиційних фінансових інститутів „супермаркети” можуть пропонувати і роздрібним і оптовим клієнтам комплексні програми інвестиційного, страхового і банківського обслуговування.
Розмір сумарних активів банків значно більший, ніж активи страхових компаній, і банки теж шукають різні напрями інвестування коштів для збільшення прибутків. Інвестиційна діяльність банків в останні часи також займає значне місце серед банківських операцій. У банківській практиці інвестиціями вважаються кошти банків, у т.ч. 10% статутного фонду, вкладені у цінні папери підприємств, організацій і установ різних форм власності на довгий час. Сукупність цінних паперів, придбаних банком в процесі активних операцій, складає його інвестиційний портфель. Частка інвестиційного портфеля у структурі активів банків заходу становить приблизно 12-45% залежно від специфіки банку й розмірів його сумарних активів [6, с.324]. Частка такого ж портфеля у активах 20 найбільших банків України складає 8,46% (на 1.01.06р.) і в останні роки мала тенденцію до зниження [7, 29]. Отож, активізація інвестиційної діяльності обох фінансових інститутів – комерційних банків і страховим компаній – це важливіше економічне завдання і регулятивні заходи держави повинні бути націлені саме на реалізацію цього завдання. Тому, на наш погляд, як і на погляд багатьох фахівців у сфері страхування, потрібно скасувати у Законі „Про страхування” до положення про можливість інвестування „за напрямами, визначеними КМУ”. Деяких змін потребує і Закон „Про банки і банківську діяльність” у той частині, що регламентує інвестиційну діяльність.
Такі зміни обумовлять розширення і активізацію інвестиційної діяльності обох розглядаємих фінансових інституцій і будуть сприяти вирішенню завдань розвитку регіонів, а також реалізації проектів національного значення. Конкретний механізм здійснення таких процесів – фінансовий супермаркет, який в змозі залучити також і іноземні інвестиції, що дозволить створити на регіональному рівні довгострокову інвестиційну базу, яку регіон дуже потребує.
Тут слід зробити деякі зауваження. Нам можуть заперечити, що функцію інвестування у економіку країни виконують, в першу чергу, інші фінансові інститути, а саме інститути спільного інвестування (ІСІ). Якщо мати на увазі ІСІ у промислово-розвинутих країнах, то ми згодні з таким твердженням. Обороти світового фондового ринку у 2006 році утричі перевищують річний ВВП нашої планети і біля 60% коштів інвестуються через ІСІ. Навіть у Росії вкладення у ІСІ перевищили у 2005 році 5 млрд. доларів. Аналіз діяльності ІСІ в Україні дозволив зробити деякі висновки відносно ролі і функцій цих інститутів на інвестиційному ринку України. На початок 2006 року активи ІСІ становили 6,9 млрд. грн., за підсумками дев’яти місяців 2006 року вони зросли до 13,5 млрд. На 1.01.07. їх обсяг зріс майже до 17 млрд. грн. [8].
За статистикою Української асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) на 1.10.06 р. зареєстровано 462 інвестиційних фонда, 77 пенсійних фондів і 219 компаній з управління активами (КУА). УАІБ стверджує, що 77,7% ІСІ – це венчурні фонди (331 фонд). Венчур означає, що ці фонди – пайові (вони продають сертифікати і не є юридичною особою), працюють з грошима юридичних осіб і мають пільги з оподаткування і надання звітності державним регулюючим органам. Венчурні фонди акумулюють 92,3% активів, які взагалі працюють у сфері ІСІ. До того ж, венчури в Україні сьогодні – це популярний легальний інструмент оптимізації фінансових потоків. Вони стали найбільш привабливими для будівельних компаній, яким заборонено з 1.01.06р. залучення коштів населення за допомогою інвестиційних договорів у хімічній промисловості, фінансовій сфері. О фінансуванні інноваційних проектів річ не йде, хоча у розвинутих країнах венчурні фонди – це „бізнес-янголи” (ангелы) або важливіші джерела інвестування саме інновацій. В нашій країні від таких фондів потребують, у першу чергу, оптимізації оподаткування. Багато вен чурів працюють, обслуговуючи фінансово-промислові групи, а ряд КУА, які управляють великими венчурами, пов’язані з фінансово-промисловими групами (ФПГ): КУА „Автоальянс ХХІ вік”, близька до корпорації „Укравто”, „Брокбізнесінвест” і „Форум” – до відомих банків, „Кастел фінанс – до „УкрСиббанк”. Венчурні фонди, як вважають фахівці фінансового ринку, - одні із самих засекречених фінансових структур, інформація про них майже відсутня. Фінансову звітність у ДКЦПФР вони надають один раз на рік і у 2006 році звітують великий зріст активів (у деяких чисті активи зростали на 300-5000%) і дохідності. Але, як з’ясувала ДКЦПФР, дані, які надаються Комісії, вельми відрізняються від тих, що надаються Податковим органам і треба попередити можливі шахрайства з боку венчурних фондів.
Отож, і в цій сфері українські ІСІ – виключення з правил. У світі найбільші фінансові ресурси збирають невенчурні фонди, які співпрацюють із населенням, і з юридичними особами. В Україні невенчурні фонди мають обсяг чистих активів на кінець 2006р. – 817 млн. грн. і частка коштів населення в них невідома [8]. Чітка статистика наводиться лише по відкритим диверсифікованим пайовим фондам, яких в Україні п’ять і які мали на кінець 2006 року 60,9 млн. грн. від населення. Приріст майже за рік (11 місяців) становив 25,5 млн. грн. (дані УАІБ). І такі темпи не вражають ні фахівців, ні підприємств, які потребують великих інвестицій з боку домашніх господарств. У той же час банківські депозити населення за 2006 рік зросли майже на 28 млрд. грн.
Враховуючи наведені аргументи, ми зробили SWOT – аналіз двох фінансових інститутів – ФСМ, у склад якого входить і інвестиційні компанія, механізм функціонування котрої забезпечує здійснення інвестицій у реальні проекти, і ІСІ як самостійно діючого фінансового посередника.
SWOT – аналіз фінансового супермаркету
| S Сильні сторони● Найбільш повне задоволення потреб клієнтів у послугах від учасників ФСМ.● Вирішення проблеми збереження грошових потоків банку, пов’язаних з забезпеченням його страхового захисту.● Формування великих тимчасово вільних коштів, які можна інвестувати в економіку регіону.● Розширення клієнтської бази за рахунок „Cross-selling” учасників ФСМ.● Диверсифікація власної діяльності комерційних банків, страхових компаній, завоювання нових ринків фінансових послуг.● Конкурентні переваги, обумовлені спільною маркетинговою і фінансовою політикою. | W Слабкі сторони● Недостатній розвиток фондового ринку та його інфраструктури.● Неврегульованість з боку законодавчих органів механізму створення і функціонування ФСМ.● Недостатня поінформованість потенціальних клієнтів про можливості ФСМ у комплексному вирішенні їх проблем.● Невирішеність питань форми власності і розподілу доходів. |
| О Можливості● Вирішення страховими компаніями проблем низької капіталізації і недостатнього розвитку мереж збуту.● Залучення фінансових потоків страховиків, які формуються у страхової компанії при проведенні страхової, перестрахової та інвестиційної діяльності.● Страхового захисту всіх учасників ФСМ і його клієнтів.● Страхування різноманітних фінансових та інвестиційних ризиків.● Підвищення доходності бізнесу кожного з учасників за рахунок синергічного ефекту, а також за рахунок інвестиційного доходу.● Якісне супроводження банками страхових операцій.● Використання потенціалу і інструментів ІСІ.● Вихід банків і страхових компаній на фондовий ринок. | Т Загрози● Ризик появи сильних транснаціональних конкурентів згідно зі змінами у законодавстві відносно можливостей іноземного капіталу.● Проблеми менеджменту і відповідної підготовки персоналу.● Ризики змін у чинному законодавстві щодо регулювання банківської страхової галузей і взагалі фінансового ринку.● Проблеми оподаткування і непередбачених дій фіскальних органів державного управління України.● Проблеми формування єдиної корпоративної культури в умовах великої кількості учасників.● Інвестиційні ризики: ризик фінансування проектів, маркетинговий, інфляційний, відсотковий, неплатоспроможності та ін. |
SWOT – аналіз інститут спільного інвестування (ІСІ)
| S Сильні сторони● Можлива більша (у 2-5 разів) дохідність вкладень в ІСІ, ніж у банківські депозити.● Світовий досвід діяльності ІСІ, які вказують менш розвинутим країнам майбутній шлях їх розвитку.● Досягнення високого професіоналізму в управлінні інвестиційними ресурсами.● Знання механізмів функціонування фондового ринку і можливостей впливу на нього. | W Слабкі сторони● Неузгодженість інтересів різних власників.● Вузьке коло пропонованих фінансових послуг.● Інвестування реального сектору економіки обмежено, головна функція – фінансові схеми з метою оптимізації оподаткування.● Недовіра населення, слабка поінформованість відносно функцій і діяльності ІСІ.● Непрозорість діяльності, неконтрольованість з боку регуляторів фінансових ринків.● Складність входу та виходу із ІСІ, необхідність оформлення великої кількості документів.● Необхідність сплати комісійних та податку на дохід у 13%.● Неможливість прогнозування дохідності інвестицій.● Недостатній розвиток фондового ринку, його непрозорість. |
| О Можливості● Вибір широкого кола інвестиційних інструментів, інвестиційних стратегій і емітентів – диверсифікація.● Оптимізація фінансових потоків підприємств і оподаткування.● Залучення коштів різних інвесторів і інвестування у різні галузі української економіки.● Вплив на збільшення частки організованого фондового ринку, підвищення його прозорості, відкритості, централізованості.● Добудова інституційної інфраструктури фондового ринку країни.● Використання інвестиційного потенціалу ІСІ для забезпечення інноваційної моделі розвитку. | Т Загрози● Ризики змін у чинному законодавстві відносно регулювання ПІФ і КІФ та КУА.● Проблеми кадрів в компаніях з управління активами.● Відсутність котирування більшості привабливих інвестиційних інструментів на організованому фондовому ринку.● Можливість втрати вкладень банкрутства інвестиційних компаній.● Відсутність на інвестиційному сегменті ринку аналога Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.● Відсутність історичного і практичного досвіду у населення колективного інвестування.● Проблеми рейдерства.● Конфлікт інтересів власників і менеджерів. |
Висновки