Фінансовий супермаркет і його роль в активізації інвестиційної діяльності регіону (стр. 1 из 3)

ФІНАНСОВИЙ СУПЕРМАРКЕТ І ЙОГО РОЛЬ В АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РЕГІОНУ

Арутюнян Р.Р.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Фінансові супермаркети – це відносно новий, але найбільш перспективний організаційно-економічний механізм взаємодії банківських, страхових й інших кредитно-фінансових установ, які перебувають на етапі кооперації і співробітництва. Фінансовий супермаркет – це модель клієнто-орієнтованого бізнесу, який є єдиним інтегрованим каналом доступу клієнтів до фінансових послуг [1, с.17]. Вважається, що фінансовий супермаркет як територіальне і маркетингове об’єднання різних компаній, які пропонують широкий спектр фінансових (банківських, страхових, лізингових, інвестиційних) і додаткових (брокерських, регістраторських, аудиторських, юридичних, рієлторських) послуг є, у першу чергу, посередником на роздрібному ринку фінансових послуг (ринку рітейл). Основні продукти, що пропонуються – банківські й страхові. Така важлива функція, як інвестування, що виконується учасниками фінансового супермаркету, майже не розглядається. У той же час, сучасний період розвитку економіки України характеризується згортанням інвестиційної діяльності більшістю суб’єктів господарювання, відсутністю дешевих інвестиційних ресурсів для реалізації регіональних проектів у сфері створення транспортної і соціальної інфраструктури, ЖКГ, інновацій.

Без посилення інвестиційної активності неможливе подолання макроекономічного розбалансування економічної системи, її структурне перетворення, вирішення всього комплексу суспільних проблем.

Необхідність подолання інвестиційної кризи в Україні обумовлює актуальність дослідження кредитно-фінансових чинників активізації інвестиційної діяльності і пошуку нових механізмів залучення тимчасово вільних коштів і домашніх господарств, і суб’єктів господарювання та їх інвестування.

Аналіз досліджень і публікацій останніх років, у яких започатковано розв’язування даної проблеми

Досвід країн із розвинутою економікою демонструє, що активізація інвестиційного процесу неможлива без розвитку банківської і страхової системи, фондового ринку, спеціалізованих фінансових інститутів, у т.ч. фінансових супермаркетів, які й призначені забезпечити ефективне функціонування фінансового ринку і перетворення потенційного інвестиційного капіталу (і національного, й іноземного) у реальні інвестиційні вкладення.

Питання активізації інвестиційної діяльності й оцінки ролі інвесторів різних категорій, у тому числі банківсько-страхових установ і спеціалізованих кредитних закладів, наприклад, інститути спільного інвестування (ІСІ), на інвестиційному ринку, досліджуються у наукових працях українських і іноземних вчених, зокрема, у роботах Н.Внукової, А.Духовного, Є.Жукова, С.Захаріна, З.Геєця, І.Кожевнікової, С.Мочерного, А.Пересади, К.Турбіної, В.Шелудько та інших.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується дана стаття

Особлива увага при розгляді сутності й функцій фінансового супермаркету приділяється, у першу чергу, з’ясуванню його структури, аналізу тих класичних фінансових послуг, які надають його підрозділи, але тепер „під одним дахом” або „з одного віконця”. Аналіз впливу нового фінансового посередника на інвестиційні процеси, насамперед на регіональному рівні, його потенційних можливостей як резервуар тимчасово вільних коштів майже не проводиться. Тому, на нашу думку, виникає потреба у більш детальному вивченні цієї проблеми.

Мета статті – визначення ролі й впливу такого посередника, як фінансовий супермаркет на процес активізації інвестиційної діяльності на регіональному рівні й проведення порівняльного SWOT–аналізу фінансового супермаркету (ФСМ) і ІСІ, як посередників – конкурентів на інвестиційному ринку.

Виклад основного матеріалу дослідження та обґрунтування отриманих наукових результатів

Аналіз сучасних процесів взаємовідносин, у першу чергу, комерційних банків і страхових компаній, як у розвинутих країнах Західа, так і у країнах Східної Європи, свідчить про те, що одним із перспективних напрямків інтеграційних процесів між двома фінансовими інституціями є створення різних банківсько-страхових об’єднань чи груп, організованих у формі фінансового супермаркету з метою комплексного обслуговування клієнтів [2, с.13]. До банків і страхових компаній приєднуються й інші інститути фінансового ринку – інвестиційні, лізингові, факторингові компанії, недержавні пенсійні фонди, так що структура фінансового супермаркету приймає новий вигляд (рис.1).

Рис.1 Фінансовий супермаркет – інтегрований канал розповсюдження фінансових послуг

При цьому компанії-партнери можуть обирати ступінь інтеграції за виключенням створення однієї юридичної особи, тобто зберігати правову і господарську суверенність. Це пов’язано з діючим законодавством України, яке не дозволяє об’єднуватися самостійним фінансовим інститутам у одну юридичну особу. Розвитку співпраці партнерів сприяє переплетення клієнтсько-партнерських відносин, а об’єднання можливостей компаній у єдиній структурі дозволяє знизити собівартість трансакцій, що обумовлює здешевлення тарифів, цін на фінансові послуги і робить таку структуру більш гнучкою і конкурентоспроможною [3, с.59].

На етапі створення фінансового супермаркету потрібні вибір і чітке визначення його цілей. Можна виділити принаймні чотири сфери, стосовно до яких фірми в сучасних умовах встановлюють цілі, виходячи із своїх інтересів. До таких сфер відносяться: доходи організації, робота з клієнтами, потреби і добробут співробітників, соціальна відповідальність. Згідно з таким підходом, основними цілями створення фінансового супермаркету можна вважати: ріст прибутку і зменшення витрат, зростання сегменту ринку, ріст ринкової вартості капіталу його учасників, формування позитивного іміджу компаній-партнерів, підтримка доброї, стабільної репутації у клієнтів.

У той же час ми вважаємо, що потрібно сформулювати і ще одну мету створення фінансового супермаркету. Поряд з виконанням останнім класичних функцій надання клієнтам фінансових послуг згідно з призначенням окремих структурних підрозділів „з одного вікна”, фінансові супермаркети можуть формувати великі фонди тимчасово вільних коштів за рахунок всіх його учасників (у першу чергу, страхових і банківських установ) і через інвестиційні компанії, що входять до їх складу, інвестувати ці кошти у реальні проекти регіонального або національного значення для вирішення завдань розвитку регіонів і отримання доходів у формі інвестиційного прибутку. Загальновідомо, що банківські заощадження разом зі страховими резервами страховиків утворюють значний внутрішній інвестиційний потенціал, який може бути використаний для активізації інноваційного розвитку країни, для довгострокового фінансування реального сектору економіки. Окремі економісти навіть розглядають інвестиційну функцію цих фінансових посередників як основну, відводячи іншим функціям другорядну роль [3, с.16-17].

Вживаний у всьому світі класичний підхід до інвестиційного регулювання вкладення резервів такого учасника фінансового супермаркету, як страхової компанії, названий „pigeon-hole” (рос. „ящик”), все частіше піддається критиці і витісняється новими принципами формування інвестиційної політики страхової компанії – „Prudent person” або принципами „розумної людини”.

Ця система заходів не містить яких-небудь обмежень на об’єкти інвестування, а лише визначає, що керівництво компанії повинно встановлювати інвестиційну політику, стандарти і процедури, які застосував би розумний і обережний фахівець відносно портфеля інвестицій і позик для уникнення непотрібного ризику і отримання розумного доходу [4, с.117].

Жорстка регламентація можливих напрямків інвестування коштів страхових компаній (у статті 31 Закону України „Про страхування”) не сприяє збільшенню активності страховиків у якості реальних інвесторів виробництва і у такій системі інвестиційних відносин страхові компанії позбавлені можливості контролювати хід інвестиційних процесів і впливати на їх ефективність, що знижує їх активність. У той же час, у межах створення фінансового супермаркету, як нам здається, виникає така можливість: розширити обсяги й навпрямки інвестування резервів страхових компаній і збільшити активність страховиків і їх вплив на інвестиційні процеси у країні або у регіоні.

Проведений у дисертаційному дослідженні О.Рабий „Управління страховими резервами страховика” аналіз структури активів, якими представлено страхові резерви 12 страхових компаній одеського регіону, свідчить, що інвестиції в економіку України за напрямками, визначеними Кабінетом Міністрів України, становлять – 0,00%. Жодна страхова компанія не інвестує страхові резерви в економіку регіону, домінують інші категорії активів – банківські депозити (від 30% до 88%), грошові кошти на поточних рахунках (5-10%), права вимоги до перестраховиків (25-49%). Більш того, автор пропонує модель оптимальної структури інвестицій, побудовану за допомогою методів лінійного програмування, у якій в структурі категорій активів страхових резервів інвестиції в економіку України згідно з оптимальним планом повинні займати 0% (!) [4, с.157-161].

Згідно сучасних умов, така категорія активів, мабуть, і не забезпечує великий дохід. Однак, у перспективі резерви страхових компаній повинні стати надійним джерелом інвестицій у галузі виробничої і невиробничої сфер, в інфраструктуру, в ЖКГ.

При цьому зазначимо, що одеська обласна програма інвестування у регіональний економічний комплекс до 2005 року не враховувала можливостей страхових компаній, оскільки розроблялась до прийняття постанови КМУ „Про затвердження напрямків інвестування галузей економіки за рахунок коштів страхових організацій” №1211 від 17.08.2002 року [5], хоча в ній є розділ, що передбачав інвестування у ВЕЗ одеської області. Одеська область зацікавлена у залученні коштів у розвиток інфраструктури, ЖКГ, у реалізацію інноваційних проектів, у пріоритетні галузі: харчову і переробну промисловість, машинобудування, транспорт. І невипадково заступник голови Одеської облдержадміністрації М.А. Тиндюк підкреслив, що наступна програма повинна розроблятися спільно з представниками страхових компаній. Тоді резерви страхових установ будуть робити на економіку регіону.