Не розуміння економічної суті ПДВ є причиною помилкових трактувань наслідків його дії. У колишньому СРСР формою універсального акцизу виступав податок з обороту, основним недоліком якого був "кумулятивний ефект". І якщо в умовах директивної економіки він через державне цінове регулювання частково нейтралізувався, то при переході до ринкових відносин таке регулювання неможливе. Відповідно, при формуванні власної податкової системи і була надана перевага ПДВ. Застосування даного податку дозволило усунути зазначений дефект податку з обороту. Тому твердження про те, що при оподаткуванні ПДВ відбувається "нагромадження" податків на кожному етапі виробництва і таким чином збільшується ціна кінцевої продукції, є помилковим [1, с. 39].
Відповідно, періодично виникають різні дискусії щодо доцільності подальшого функціонування ПДВ, обґрунтовуються пропозиції щодо скасування ПДВ та запровадження іншого універсального акцизу у вигляді податку з продажу, податку з обороту; зміни способу вирахування ПДВ; запровадження диференціації ставок ПДВ.
Оскільки розглянуті вище три види універсальних акцизів належать до однієї групи та мають деякі спільні ознаки, окремі вчені не вбачають принципових відмінностей між ними. Наприклад, В. Щербак податок на додану вартість називає податком з продажу, тому що він застосовується до ціни товару [10, с. 23]. Також існують пропозиції ввести комбінований податок, який обчислюється як податок на додану вартість, а сплачується як податок з продажу [11, с. 55-57]. Ми вважаємо, що ці форми універсальних акцизів хоча і відзначаються певною схожістю, проте мають різні об' єкти та способи нарахування, а отже ототожнювати їх некоректно.
В частині пропозицій щодо скасування ПДВ і запровадження податку з обороту ми поділяємо думку відомого українського дослідника проблем непрямого оподаткування А. Соколовської, яка переконана, що "в наш час скасування ПДВ і запровадження податку з обороту не можна вважати конструктивною пропозицією" [14, с. 241]. Така ідея була слушною лише в перші роки формування своєї власної податкової системи, тобто коли податком з обороту можна було скористатися як перехідною формою універсального акцизу.
В якості аргументів на користь подальшого функціонування ПДВ в Україні можна навести наступне.
По-перше, внаслідок використання протягом тривалого часу ПДВ до нього вже звикли як платники, так і податківці. Податковими органами вже накопичений позитивний досвід адміністрування ПДВ, боротьби з ухиленням від його сплати.
По-друге, кожен податок має як свої переваги так і вади. Навряд чи можливо точно визначити, запровадження якої з форм універсальних акцизів супроводжуватиметься меншими незручностями. Простота справляння податку з обороту, як його основна перевага над ПДВ, мала більше значення в перші роки становлення оподаткування в Україні, тоді як нині на перший план виходять зовсім інші критерії.
По-третє, скасування ПДВ і запровадження іншого податку, як це пропонують окремі політики, призведе до руйнації існуючого механізму запобігання подвійному оподаткуванню, адже всі міжнародні угоди, укладені Україною з цієї проблеми, стосуються нинішніх форм оподаткування і, зокрема, ПДВ, який справляється за принципом країни призначення.
По-четверте, справляння ПДВ є обов' язковою умовою членства ЄС і дозволяє уніфікувати практику функціонування обігових податків в країнах членах Європейської співдружності [14, с. 241-242].
Тому на наше переконання скасування ПДВ і впровадження будь-якої іншої форми універсальних акцизів в Україні - це крок назад, тому що тривале функціонування ПДВ у різних країнах засвідчує його відповідність вимогам ринкової економіки. Обрання країнами ЄС податку на додану вартість важелем, який створює умови для нормального функціонування економік країн-учасників, зобов'язує Україну, яка проголосила курс на співпрацю і поступове входження до ЄС одним із пріоритетів, врахувати ці вимоги. Інше питання - вдосконалення законодавчих актів, що регламентують нині застосування ПДВ, механізму його справляння та адміністрування. Зокрема, на думку С. Осадчого окремі положення Закону України "Про податок на додану вартість" потребують уточнення або ширшого роз'яснення [9, с. 63].
Подібних поглядів притримується і А. Крисоватий, який наголошує на тому, що податок на додану вартість потрібно вдосконалювати, а не переходити до нижчих форм універсального акцизу - податку з продажу чи податку з обороту. На його думку, функціонування ПДВ вимагає великих фінансових витрат і високої податкової техніки, тоді як функціонування податку з продажу не вимагає таких компонентів. Проте, він ставить під сумнів доцільність переходу на нижчі ступені універсального акцизу, адже світова теорія і практика рухаються зовсім в іншому напрямку. Тим паче, що на переконання вченого, "окремі засади функціонування ПДВ в Україні уже відпрацьовані і виправдовують себе" [12, С.101].
Таким чином, непрямі податки займають визначальне місце в системі оподаткування як України, так і значної кількості країн світу. Універсальні акцизи як основний різновид непрямих податків можуть бути представленні у вигляді трьох форм: - багатостадійний податок з обороту, - одностадійний податок з обороту (податок з продажу), - податок на додану вартість. Кожна з них має свої переваги і недоліки, і нині в Україні точаться запеклі дискусії щодо застосування тієї чи іншої форми. На наше переконання, в світлі європейської інтеграції альтернативи застосуванню ПДВ в Україні не має. Питання повинно зводитися не до вибору тієї чи іншої форми універсального акцизу, що має застосовуватись в Україні, а до напрямів вдосконалення механізму справляння податку на додану вартість.
Постановка проблеми. В умовах членства України в СОТ актуальною є проблема адаптації законодавства, що регулює діяльність в АПК, до нових умов та правил даної організації. В першу чергу, це стосується нормативно-правових актів у сфері оподаткування та фінансової підтримки вітчизняних товаровиробників.
Однією з ключових вимог СОТ є необхідність реформування діючого механізму фінансової підтримки сільського господарства за рахунок особливого порядку справляння ПДВ та зниження рівня митних бар'єрів. Проте, на відміну від інших галузей економіки, сільське господарство має свою специфіку, що в першу чергу пов'язана із забезпеченням продовольчої безпеки країни. Головним чином, проблема стосується функціонування спеціальних режимів ПДВ, рівня митних тарифів, а також передбачає обґрунтування шляхів захисту вітчизняних товаровиробників в умовах зниження ставок мита.
Так, навіть після зниження митних зборів відповідно до угоди, досягнутої під час "Токійського раунду", середній рівень митного захисту вітчизняного ринку сільськогосподарських товарів становив 11% порівняно із середнім рівнем мита 4,7 % [1]. При цьому не останнє значення набуває й питання наповнення бюджету в умовах зниження рівня митного обкладення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дана проблематика набула особливої актуальності в останні декілька років. Нині суттєві пропозиції теоретично-методичного та практичного характеру з вирішення даної проблеми в своїх працях обгрунтовують І. Кобута [2], Т. Осташко [3], О. Гребельник [4], І. Лютий, А. Дрига [5] та ін. Проте, вивчення наукових літературних джерел з даної проблеми показало існування значних розбіжностей у підходах до оцінки фіскальних аспектів експортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією, що вимагає проведення подальших поглиблених досліджень з метою пошуку шляхів оптимального їх вирішення.
Мета статті. Метою статті є оцінка та аналіз фіскальної значимості оподаткування експортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією, окреслення перспектив його розвитку в умовах членства України в СОТ та розробка моделі впливу експортно-імпортних операцій на фінансову базу держави в галузі сільського господарства.
Виклад основного матеріалу. У зв'язку зі вступом України до СОТ в наступні роки поступово будуть скорочуватися митні ставки на продукцію імпорту та експорту. Це скорочення відбудеться в декілька етапів, що зазначені в договорах між Україною та країнами-членами СОТ, і, на наш погляд призведе до зниження ролі непрямих податків у формуванні Державного бюджету. Таке припущення можна зробити в зв'язку зі вступом України у СОТ, при цьому митні ставки щорічно будуть скорочуватися.
Непрямі податки в сучасній податковій системі України складають три чверті усіх надходжень до Державного бюджету України (табл.1).
Таблиця 1Непрямі податки у податковій системі України
Показники | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 |
Загальні надходження непрямих податків, млрд. грн.- частка у податкових надходженнях Держбюджету, %- частка у загальних податкових надходженнях, % | 20,8 59,1 38,4 | 27,4 68,4 43,3 | 47.763,948.8 | 65,2 68,5 52,1 | 76,6 68,1 51,2 |
Податок на додану вартість, всього, млрд. грн.- частка у податкових надходженнях Держбюджету, %- частка у загальних податкових надходженнях, % | 12,6 35,3 23,2 | 16,7 44,7 26,5 | 33,8 45,3 34,5 | 47,5 49,9 37,7 | 59,1 51,6 42,6 |
Акцизний збір, всього надходжень, млрд. грн.- частка у податкових надходженнях Держбюджету, %- частка у загальних податкових надходженнях, % | 5,2 13,5 9,7 | 6,7 15,2 10,6 | 7,9 10,6 8,2 | 10,2 10,7 8,4 | 10,3 9,2 7,6 |
Мито, всього всього надходжень, млрд. грн. Частка у податкових надходженнях Держбюджету, % Частка у загальних податкових надходженнях, % | 3,09.45.5 | 4,09.26.3 | 6,0 8,0 6,1 | 7,6 7,9 6,0 | 8,2 7,3 6,0 |
* Розраховано за даними Міністерства фінансів України та ДПАУ
Якщо проаналізувати частку непрямих податків в Держбюджеті у 2004-2007 рр., то можна помітити, що вона залишається практично незмінною. Якщо в структурі податкових надходжень до Зведеного бюджету у 2003 році переважали прямі податки (понад 60% у загальній структурі), то вже у 2006-2007 рр., непрямі податки вже займають більшу частку (51-52%).