Форфейтинг
Форфейтинг (від франц. а forfai - цілком) – це особлива форма середньострокового комерційного зовнішньоторговельного кредитування, операція продажу в кредит, яка є купівлею кредитором боргових документів позичальника «без права регресу» на будь-якого попереднього утримувача зобов'язання.
Форфейтинг застосовується переважно у сфері міжнародної торгівлі і надання послуг, оскільки його перевага - можливість сплатити товар або послугу готівкою сьогодні, замість виручки, яка повинна бути одержана в майбутньому.
Поняття «без права регресу» означає, що всі ризики і вся відповідальність береться на себе позичальником. Як боргові документи звичайно виступають прості векселі і тратти, це так називаємі «чисті» документи, що припускають абстрактне зобов'язання.
Форфейтинг є формою кредитування, що оформляється оборотними документами і придатною для будь-яких торгових операцій, при цьому, позичальник не зобов'язаний закладати весь свій бізнес або його істотну частину. Форфейтинг називають формою своєрідної трансформації комерційного кредиту в банківський кредит.
Цей спосіб кредитування зовнішньої торгівлі особливо поширений в Англії і в Німеччині. Сторонами учасниками класичної операції форфейтингу є продавець, покупець (позичальник) і банк-кредитор (покупець боргу позичальника перед продавцем). Ініціювати операцію форфейтингу можуть і продавець і покупець. Схема операції полягає у тому, що банк - форфейтор зобов'язаний викупити борг позичальника на певних умовах, коли позичальник надасть йому документацію, що задовольняє інтересам банку. Ця документація підтверджує наявність боргу, факт передачі товарів (або послуг) покупцю, а також переуступку банку (форфейтору) права на отримання виручки ( у вигляді кредитного цінного паперу).
У операціях форфейтингу є ряд обмежень, «підводного каміння»:
- продавець повинен бути наперед попереджений і згоден приймати погашення боргу серіями, на це йдуть не всі продавці;
- якщо покупець не є міжнародною компанією або представником держави, то повернення боргу повинне бути обов'язково гарантований банком або державним інститутом, який вибере кредитор;
- форфейтингові операції є конфіденційними на відміну від банківських кредитів, після організації яких, звичайно публікуються рекламні оголошення. Хоча з другого боку, якщо кредитор-форфейтер продасть боргові папери на вторинному ринку, то розголошування умов операції все ж таки може відбутися, тому слід врахувати цей випадок в договорі форфейтинга.
Достоїнства форфейтингу безперечні:
- форфейтинг має на увазі фіксовану процентну ставку, а, значить, позичальник може точно планувати витрати на кредит;
- оперативність і простота оформлення вексельних боргових документів;
- можливість для покупця не витрачати гроші на управління боргом, а також на організацію його погашення – все бере на себе форфейтер;
- покупцю може бути наданий форфейтером попередній опціон (умови) на кредитування по фіксованій ставці, і він може внести свої витрати по обслуговуванню фінансування в контрактну ціну товару;
- покупець має нагоду відкласти оплату вже одержаних їм товарів або наданих йому послуг.
Форфейтинг має наступні недоліки:
- покупець (позичальник) несе відповідальність по забезпеченню дійсності боргових інструментів, він повинен добре орієнтуватися в законах відносно форми простих векселів або тратт, а також гарантій і авалей (особливо, якщо форфейтинг здійснюється при міжнародній операції – у валютному законодавстві);
- банк одержує за послуги набагато більший відсоток, ніж при кредитуванні, і може продати векселі і інші кредитні документи на вторинному ринку цінних паперів;
- можуть виникнути труднощі з пошуком гаранта (того самого кредитного документа, який задовольнить форфейтера);
- процентні ставки більше, ніж при інших видах кредитування, але позичальник не несе витрат по страхуванню, це іноді виправдовує великі відсотки;
- термін проведення операцій може, по ідеї, складати всього декілька днів.
2. Задача
Визначити Cash-Flow від інвестиційної діяльності підприємства за звітний період за таких даних:
1. Грошові надходження від продажу акцій інших підприємств — 50 тис. грн.
2. Надходження від емісії акцій — 250 тис. грн., у тому числі на збільшення статутного капіталу було спрямовано 200 тис. грн.
3. Надходження від емісії облігацій — 60 тис. грн.
4. Підприємство нарахувало та виплатило дивідендів на суму 40 тис. грн.
5. Собівартість реалізованої продукції — 800 тис. грн., у тому числі амортизація основних фондів — 20 тис. грн.
6. Кошти, спрямовані на придбання основних засобів, — 70 тис. грн.
Рішення
Cash-Flow від інвестиційної діяльності підприємства за звітний період дорівнює різниці грошових надходжень від продажу акцій інших підприємств та коштів, які були спрямовані на придбання основних засобів, тобто:
+ 50тис.грн. – 70тис.грн. = - 20тис.грн.
Cash-Flow від інвестиційної діяльності підприємства за звітний період дорівнює 20тис.грн. Тобто у результаті здійснення інвестиційної діяльності підприємство отримало збиток у розмірі 20 тис.грн.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».
2. Закон України «Про банкрутство» в ред. Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом».
3. Закон України «Про інвестиційну діяльність».
4. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу».
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 4 «Звіт про рух грошових коштів».
6. Бочаров В. В. Инвестиционный менеджмент. — СПб., 2000.
7. Воловець Я.В. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. – К.: Алерта, 2008. – 199 с.
8. Рут Ф. Р., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції. — К., 2006.
9. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання.— К.: КНЕУ, 2004. — С. 293—323.
10. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. — К.: КНЕУ, 2006. — С. 259—283.