Розроблення експертної системи оцінки вірогідності банкрутства торговельного підприємства (стр. 4 из 13)

Модель Спрінгейта визначається так:

ZС = 1,03 К1 + 3,07 К2 + 0,66 К3 + 0,4 К4,

де К1 – відношення робочого капіталу до підсумку активів;

К2 – відношення загального прибутку до підсумку активів;

К3 – відношення загального прибутку до короткострокових зобов’язань;

К4 – відношення виручки від реалізації до суми всіх активів.

Якщо ZС < 0,862, підприємство є потенційним банкрутом.

На основі фінансової звітності підприємства можливо також визначити вірогідність банкрутства через модель Сайфулліна і Кадикова:

ZСК = 2 К1 + 0,1 К2 + 0,08 К3 + 0,45 К4 + К5,

де К1 – коефіцієнт забезпечення власними коштами;

К2 – коефіцієнт поточної ліквідності;

К3 – коефіцієнт оборотності активів;

К4 – рентабельність реалізованої продукції;

К5 – рентабельність власного капіталу.

Якщо ZСК > 1, підприємство має задовільний фінансовий стан; а якщо ZСК < 1, підприємство має вірогідність банкрутства.

Американський дослідник У. Бівер розробив для використання власну принципову систему показників діагностики банкрутства, яка більш детально буде розглянута в наступному розділі.

Модель П. Пратта включає вісім етапів [78, с. 472]:

I етап - аналіз короткострокової платоспроможності (абсолютної та високої);

II етап - оцінка результативності використання активів (оборотність активів та їх віддача);

етап – оцінка ступеня ризику (ділового, як вірогідність отримання прибутку за умов зміни обсягів доходів та витрат; фінансового - за дією фінансового важеля);

етап - оцінка змін у структурі капіталу насамперед за співставленням зобов'язань та розмірів активів, власного
капіталу та величини активів довгострокових зобов'язань до величини активів, власного капіталу та валюти балансу, основних
засобів та власного капіталу, залученого капіталу та власного;

етап – визначення ступеня покриття фінансовими результатами процентних виплат за позиками, фіксованими платежами, дивідендами за привілейованими акціями;

VI етап – аналіз коефіцієнтів рентабельності продукції та капіталу;

VII етап – аналіз прибутковості інвестицій;

VIII етап – аналіз віддачі активів за обсягом продажу товару та отриманими фінансовими результатами діяльності.

Описаний інструментарій може бути використаний не лише для здійснення діагностики ймовірності банкрутства, а й для розроблення програми антикризових дій, а також оцінки результативності запропонованих антикризових заходів.

Якість діагностики вірогідності банкрутства визначається передусім набором оціночних показників (об'єктів дослідження), які застосовуються для отримання експертного висновку. Саме тому даному питанню присвячено чимало досліджень іноземних та вітчизняних дослідників.

Інформаційне забезпечення розрахунку показників-індикаторів, дозволяє структурувати показники експрес- та фундаментальної діагностики.

До складу перших включають оціночні показники, що визначаються виключно на підставі затверджених форм звітності підприємства. Вони можуть бути розраховані швидко будь-яким органом державного контролю, кредиторами, господарськими партнерами тощо.

Особливості фундаментальної діагностики передбачають здійснення її спеціалістами самого підприємства або за його згодою відповідними фахівцями. Тому такий розрахунок потребує більш докладного інформаційного забезпечення у вигляді повного пакету матеріалів управлінського обліку та результатів спеціальних обстежень.

В процесі аналізу мають місце показники поточної та майбутньої загрози банкрутства.

Розрахунок показників поточної загрози банкрутства дозволяє оцінити загрозу порушення законодавчо передбачених термінів погашення фінансових зобов'язань наявними високоліквідними активами або наявність передумов для ініціювання судових процедур (з боку кредиторів - наявність заборгованості, термін сплати якої минув, з боку самого підприємства - поточна збитковість та часткова втрата власного капіталу). Ця група доцільно включає і показники, які мають еталонний мінімум або критичне значення. Коли рівень цих показників нижчий за еталонний (критичний) - поточний стан підприємства характеризується як неблагополучний, а рівень поточної загрози банкрутства - як високий.

Отже, в Україні державне регулювання банкрутства регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [6].

Відповідно до букви закону, неплатоспроможністю є відсутність можливості суб'єкта підприємницької діяльності погасити своєчасно грошові зобов'язання перед кредиторами, а також зобов’язання по заробітній платі, податків і зборів (обов'язкових платежів), сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не інакше як шляхом відновлення платоспроможності.

Боржником в такому випадку вважається суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати визначені зобов'язання протягом трьох місяців після настання строку їх сплати. Боржник може стати банкрутом.

Банкрутство, згідно законодавства, визнана господарським судом неспроможність боржника відновити власну платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через його ліквідацію.

Теоретичну основу системи експертної оцінки вірогідності банкрутства та шляхи його подолання детально розглянуто в межах даного розділу.

РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА ВІРОГІДНОСТІ БАНКРУТСТВА СП «ВІННИЦЯ-ОБЛТОРГ»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Дане підприємство здійснює свою діяльність на основі статуту. До основної діяльності підприємства відповідно до визначеного установчого документу належить оптова та роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами. Підприємство є одним з багатьох підприємств, які входять до складу облспоживспілки. Як і в інших її підприємств найвищим органом управління підприємством є правління.

Правління призначає та звільняє директора підприємства. Директор підприємства підпорядкований правлінню, але всі рішення стосовно поточної його діяльності приймає самостійно. Раз на рік директор підприємства подає правлінню звіт про результати господарсько-фінансової діяльності з висновками ревізійної комісії облспоживспілки, якщо в інший час правління цього не вимагає.

Майно підприємства формується за рахунок грошових коштів, матеріальних цінностей облспоживспілки, які передані підприємству в оперативне управління; пайових внесків членів трудового колективу; доходів, що одержані від реалізації; безоплатних або благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств та громадян.

Трудові відносини колективу підприємства регулюються статутом, законодавством, колективним договором та правилами внутрішнього розпорядку. Трудовий колектив має право: розглядати та затверджувати проект колективного договору, визначати та затверджувати порядок та перелік надання працівникам соціальних пільг. Повноваження трудового колективу представляє профспілковий комітет підприємства.

В узагальненому вигляді організаційну структуру управління підприємством можна представити в наступному вигляді:

Рис. 2.1. Організаційна структура управління підприємством

Що стосується діяльності підприємства, то в останні роки завдяки укладенню низки вдалих договорів підприємство працює прибутково, хоча до недавнього часу прибутковість підприємства залишалась лише стратегічною метою.

Для оцінки успішності господарської діяльності охарактеризуємо основні показники даного підприємства використовуючи форму фінансової звітності №2 «Звіт про фінансові результати».

Таблиця 2.1

Основні показники, що визначають характер діяльності підприємства

Показники	2008	2009	Відхилення
			Абсолютне	Відносне
1	2	3	4	5
1.Доход від реалізації (без ПДВ)	14019	17251	3232	123,1
2.Собівартість реалізованої продукції	11640	13639	1999	117,2
3. Фінансовий результат від основної діяльності: прибуток	39	734	695	1882
4. Рентабельність	1,2	1,3	0,1	108,3
5. Інші операційні доходи	2537	2143	-394	84,5
6. Адміністративні витрати	542	682	140	125,8
7. Витрати на збут	791	999	208	126,3

Продовження таблиці 2.1.

1	2	3	4	5
8. Інші операційні витрати	92	102	10	110,9
9. Фінансовий результат від операційної діяльності: прибуток	1152	1095	-57	95,1
10. Інші доходи	11	1	-10	9,1
11. Інші витрати	27	39	12	144,4
12. Фінансовий результат від звичайної діяльності: прибуток	1176	1099	-77	93,5
13. Чистий прибуток	911	720	-191	79

Загальна рентабельність підприємства знаходиться в оптимальній межі. Дохід від реалізації та собівартість, що її формують зростають у періоді (в 2009 році) одночасно. Дохід збільшується на 3232 тис.грн, а собівартість – на 1999 тис. грн, що у відсотках складає 23% та 17% відповідно.

Адміністративні витрати характеризують загальний обсяг витрат, які направлені на управління підприємством. Ними можуть бути витрати на службові відрядження, витрати на утримання апарату управління, витрати на утримання основних засобів, витрати на зв’язок, витрати на розв’язання судових спорів тощо. Обсяг цих витрат в 2009 році збільшився на 140 тис. грн і склав 682 тис. грн.