Висновок
Після розкриття теми “Податок на додану вартість та його роль у формуванні бюджету” та підводячи підсумки, можна зробити слідуючі висновки.
Податок на додану вартість, як і будь-який інший податок, має свої недоліки і переваги.
Основним недоліком податку на додану вартість, як непрямого податку, є те, що він закладається в ціну товарів і тим самим підвищує її, що спричиняє недоступність деяких товарів, які оподатковуються податком на додану вартість малозабезпеченим верствам населення. Аналіз чинного законодавства з податку на додану вартість засвідчив ще один істотний недолік — подвійне оподаткування. Такий факт має місце при оподаткуванні підакцизних товарів, коли в оподатковувану податком на додану вартість базу включається сума акцизного збору. Більше того, в Україні існує велика кількість місцевих податків і зборів, джерелом сплати яких є собівартість – одна із складових бази для нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Очевидно, що в такий спосіб держава вирішує свої фіскальні інтереси, одночасно порушуючи задекларовані нею ж принципи податкової політики. Тобто додана вартість з метою оподаткування має бути максимально очищена від інших непрямих податків і платежів.
Широке застосування податку на додану вартість зумовлене чисельними його перевагами, серед яких найголовнішими є те, що оподаткуванню підлягає переважно дохід, який спрямовується на споживання; інша його частина значною мірою використовується на нагромадження, яке опосередковано стимулює процес інвестування.
Широка база оподаткування податком на додану вартість сприяє ваговому зростанню доходів держави від податків на споживання. У загальній системі податків та обов’язкових платежів податок на додану вартість посідає особливе місце і є одним з основних джерел доходної частини Зведеного бюджету України.
Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб’єктами підприємницької діяльності. Єдині ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотриманням платіжної дисципліни. В Україні на даний час встановлено дві ставки: 20% та 0%. Ставка 20% є домінуючою, нею оподатковуються переважна кількість робіт, послуг, товарів.
Встановлення нульових ставок на експортні товари створює позитивні передумови для збільшення його обсягу та підвищення конкурентноспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку. Використання даної ставки означає повне відшкодування податку, сплаченого експортером за товари, послуги, матеріальні ресурси, що використовуються для здійснення експортних операцій.
Оподаткування власне доданої вартості, сплата податку пропорційно новоствореній вартості на відповідному етапі виробництва чи просування товарів наближають податок на додану вартість до прямих податків із точки зору прогресивності оподаткування.
А широке коло платників податку на додану вартість, які належать до різних галузей і форм господарювання, значною мірою визначає його універсальність.
Розглядаючи більш конкретно ставки податку на додану вартість, слід особливо звернути на два моменти. Перший – пов’язаний з розміром ставки. Спочатку її було встановлено на рівні 28%, її розмір перевищував усі допустимі межі. Тому рішення про доведення ставки податку на додану вартість до 20% є виправданим. Однак у сучасних умовах господарювання і такий розмір податкової ставки є завищеним. У період становлення ринкових відносин рівень оподаткування товарів народного споживання має бути поміркованішим.
Другий момент – визначається кількістю ставок, що використовуються. Встановлення єдиної ставки податку значно спрощує систему функціонування та обслуговування податку на додану вартість.
Якщо податок на додану вартість обчислюється за єдиною ставкою до всього споживання, то податок пропорційний споживанню, але регресивний стосовно річного доходу. Тому, щоб послабити таку регресивність бажано було б встановити нижчу ставку на ті товари, які споживаються низькоприбутковими групами населення і в той же час підвищити ставки на групи товарів і послуг, що споживаються переважно високодохідними групами населення. В результаті така диференціація ставок податок втрачає свою нейтральність із зменшенням регресивності [4].
У перспективі доцільно поступово переходити до диференційованої шкали ставок, керуючись принципами: товари першої необхідності – знижена ставка, товари розкоші – підвищена ставка, усі інші товари – стандартна ставка. Розмір ставок податку на додану вартість мають визначатися не лише бюджетними потребами, а й реальними доходами споживачів. Враховуючи скрутний фінансовий стан у державі, необхідно зазначити, що запровадження диференційованих ставок сьогодні буде малоефективним, оскільки зумовить зростання адміністративних витрат щодо обслуговування податку на додану вартість та значно ускладнить механізм його дії.
Діючим податковим законодавством України передбачено широку систему пільг з податку на додану вартість. Вірогідно, що перелік пільг продиктовано намірами соціальної справедливості. Звільнення того чи іншого товару, роботи, послуги від податку на додану вартість передбачає автоматичне зменшення його ціни на суму нарахованого податку. Зацікавлені в цьому і платники податку на додану вартість і його носії, оскільки у перших з’являється можливість завдяки зниженню цін збільшити обсяг реалізації продукції за кількісними параметрами, а для других істотно послаблюється податковий тиск. Отже, звільнення від податку на додану вартість має на меті два основних завдання. По-перше, захист інтересів малозабезпечених верств населення (соціально-політичні мотиви); по-друге, стимулювання випуску окремих видів товарів, робіт, послуг.
Разом з тим характерною рисою податку на додану вартість як із позиції фіскальної достатності, так і з позиції економічної ефективності є його здатність сприяти реальній оцінці вартості товарів. Тому широка система пільг щодо сплати податку на додану вартість є недостатньо економічно виправданою.
Таким чином, податок на додану вартість посідає значне місце в податковій системі України. Він має свої переваги та недоліки, як з фіскальних позицій, так і з огляду регулювання обсягів споживання. Завдання науки про податки полягає в подальшому вдосконаленні механізму справляння податку, що вимагає як високої податкової техніки, так і великих фінансових витрат. Як свідчить світовий досвід – це єдиний правильний шлях.
Література
1. Закон України “Про ПДВ”.
2. Закон України “Про систему оподаткування”.
3. Азаров М.Я. та ін. Все про податки: Довідник – К.: Експерт – Про, 2000. – 492с.
4. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України.: Підручник – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 608с.
5. Василик О.Д. – Податкова система України.: Навч. посібник. – К.: ВАТ “Поліграф – книга ”, 2004. – 478с.
6. Ватуля І.Д., Ватуля М.І., Рибалко Л.В. Податки, збори, платежі. Навч. посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2006. – 352с.
7. Гикиш Л.В. Финансы: Учебн. пособие. – 3- е изд., стереотип.- К.: МАУП, 2001. – 91с.
8. Золотько І.А. Податкова система.: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 203с.
9. Колісник М.К., Алєксєєв І.В. Вівчір О.Й. та ін. Гроші і кредит: Навч. посібник. - Львів: Вид. Нац. університету “Львівська політехніка”, 2004. – 167с.
10. Литвиненко Я.В., Якушик І.Д. Податкові системи. Навч. посібник. – К.: МАУП, 2004. – 205с.
11. Опарін В.М. Фінанси: Навч. посібник. – 2- е вид.: доп. і переробл. – К. : КНЕУ, 2002. – 238с.
12. Романенко О.Р. Фінінси: Підручн. 2- е вид. Стереотип. – К: Центр навч. лі –ри, 2004. - 310с.
13.Финансы: Учебн. пособие/ Под ред. А.М. Ковалевой. – 4- е изд., перераб. и доп. – М.: – Финансы и статистика, 2000. – 381с.
14. Чернелевський Л. М., Редзюк Т.Ю. Податковий облік і контроль. Навч. посібн. – 2- е вид., переробл. і доп. – К.: Пектораль, 2006. – 316с.
15.Чугунов І.Я. Бюджетний механізм регулювання економічного розвитку. – К.: НІОС, 2003. – 485с.
Додаток 1
Таблиця 1
Динаміка ПДВ і його частка у ВВП і доходах зведеного бюджету України
| Показники | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 |
| ВВП | 81519,0 | 92484,0 | 103869,0 | 127126,0 | 170000,0 | 220600,0 |
| Доходи зведеного бюджету | 23021,6 | 28112,0 | 28441,1 | 32512,3 | 49117,9 | 60812,1 |
| ПДВ | 6246,2 | 8242,3 | 7460,1 | 8399,5 | 9441,4 | 13471,2 |
| Частка ПДВ, % | ||||||
| У ВВП | 7,7 | 8,9 | 7,2 | 6,6 | 5,5 | 6,1 |
| У доходах зведеного бюджету | 27,1 | 29,3 | 26,2 | 25,8 | 19,2 | 22,1 |
Додаток 2
Таблиця 2
Податок на додану вартість
| з/п | Ознаки | Характеристики |
| 1 | Код податку | 14010000—14010600 |
| 2 | Платники податку | Згідно із ст. 2 Закону це будь-яка особа, яка:а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;б) здійснює операції з реалізації конфіскованого майна;в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком за нормами цієї статті,Застереження:— по-перше, незалежно від досягнутих обсягів поставки, обов'язковій реєстрації платником ПДВ підлягає особа, яка поставляє товари з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж;— по-друге, обов'язковій реєстрації підлягає особа, яка імпортує товари на митну територію України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує. Це не поширюється на фізичних осіб, які не є платниками ПДВ, але ввозять товари в межах неторгового обороту |
| 3 | База оподаткування | Операції з поставки товарів (послуг), вартість яких визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче звичайної ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) за винятком ПДВ, що включається до ціни товару. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг); по імпорту — договірна вартість, але не менше митної вартості з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону;вартість тари, що визнана договором як зворотна, але не повернута у визначені строки, що не перевищують 12 календарних місяців;залишкова вартість виробничих або невиробничих фондів, що ліквідуються за самостійним рішенням платника або передаються безоплатно особі, яка не зареєстрована платником податку на прибуток — така операція розглядається як поставка;у туристичній діяльності — комісійна винагорода (для турагентів), винагорода або вартість туристичних послуг (для туроператорів). |
| 4 | Ставки податку | 20 %; 0 % |
| 5 | Податковий період | Місяць; кварталЯкщо обсяги поставки не перевищують 300 000 гри (без ПДВ), то платник ПДВ може вибрати квартальний період |
| 6 | Дата та форма декларування податку | Податкова декларація з податку на додану вартість. До 20 числа місяця, наступного після звітного періоду, при місячному податковому періоді; не пізніше 40 днів після звітного кварталу, при квартальному податковому періоді |
| 7 | Дата сплати податку | До 30 числа після звітного місяця; протягом 10 днів після граничного строку декларування податку |
| 8 | Джерело покриття податку | Сума податку включається у продажну ціну (непрямий податок) |
| 9 | Пільги | Довідник пільг №36 на 01.01.2006 р. — 110 пільг |
| 10 | Нормативне забезпечення | 1. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями);2. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ;3.Закон України «Про внесення змін до деяких законів України» від 25.06.2005 р.4. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про ПДВ» про оподаткування сільськогосподарських підприємств» від 18.12.2005 р. № 2987-ІУ.5. Порядок заповнення та надання податкової декларації з ПДВ від 30.05.1997 р. № 166 у редакції від 15.06.2005 р. №2136. Лист ДПА України «Щодо порядку відображення в податковому обліку з податку на прибуток підприємств сум ПДВ, сплаченого при придбанні легкових автомобілів» від 27.05.2005 р. № 14787/7/15-1117.7. Лист ДПА України «Щодо визначення бази оподаткування ПДВ при реалізації основних фондів другої групи у період з 01.01.2005 р. по 31.03.2005 р. №23255/7/16-1517 |
Додаток 3