Фінансово-комерційна діяльність підприємства ЗАТ "Укркондитер" (стр. 1 из 7)
МІНІСТЕРСТВО освіти і НАУКИ УКРАЇНИ
Запорізька державна інженерна академія
КУРСОВА РОБОТА
по курсу:____________________________________________________
на тему:_____________________________________________________
(назва теми)
____________________________________________________________
№ варіанту ____
Виконав(ла): ст. _______________________
Курс ___, Факультет _______________________, група______________
Керівник: __________________________
__________________________
Запоріжжя – 2009
Зміст
Вступ
1. Інструменти регулювання виробничо-комерційної діяльності фірми
1.1 Підприємство як суб'єкт ринкових відносин, функціонально-правовий статус його діяльності
1.2 Здійснення виробничо-комерційної діяльності
1.3 Стратегічна діяльність підприємства та фактори, що її обумовлюють
2. Виробничо-комерційна діяльність підприємства ЗАТ «Укркондитер»
2.1 Основні показники, що характеризують галузь
2.2 Конкуренція в галузі
2.3 Аналіз споживачів
Висновки та пропозиції
Література
Вступ
Актуальність теми укладається в тім, що важливою умовою будь-якого підприємництва й будь-якого ринкового процесу є необхідність вибору, тобто ухвалення рішення на основі з'ясування своїх цілей і обмежень (можливостей). Починаючий підприємець перш ніж зайнятися виготовленням і реалізацією певного товару, повинен усвідомити, чи є в необхідній кількості ресурси для формування факторів виробництва, які будуть витрати виробництва цього товару, які ціни він повинен установити, як він забезпечить просування товару на ринок з обліком не тільки попиту на даний товар, але й конкурентів, який доход він одержить, чи буде зміст, доцільність у його діяльності.
Для вибору, для ухвалення рішення суб'єкт ринку повинен надійти раціонально. Раціональність - це доцільна діяльність, спрямована на досягнення цілей, що враховує існуючі обмеження й наявні можливості. Саме раціональність діяльності й з'єднує воєдино мети, обмеження й необхідність вибору. Тому раціональність коротко можна визначити як облік всіх умов підприємницької діяльності, ринкової угоди для досягнення мети. Раціональність розкриває поводження людей у різних економічних ринкових ситуаціях.
Існує повна й обмежена раціональність. Про повну раціональність можна говорити, коли люди повністю використають наявні в їхньому розпорядженні інформацію й можливості для досягнення мети щонайкраще.
Обмежена раціональність властива людям, що вибирають варіанти, які щонайкраще відповідають їхнім цілям, але мають у своєму розпорядженні обмежені можливості в одержанні й обробці інформації.
Економічний вибір і господарська діяльність здійснюються на ринку, тому що й організація виробництва, і реалізація товару, і досягнення мети пов'язані з ринком. Раніше було зазначено, що функції ринку укладаються в продажі товару або послуги, у розподілі й обміні благ. Виконання ринком властивих йому функцій є основою його існування, тобто функціонуванням ринку.
Функціонування ринку - це рішення проблеми, наскільки ефективно ринок справляється зі своїм завданням організації торгівлі й виконання своїх функцій. В основі функціонування ринку лежить торговельна вигода суб'єктів ринку - виробників і споживачів. Якщо ця вигода забезпечена, ринок функціонує ефективно, тобто приводить до потрібних результатів. Взагалі, коли розглядають ефективність, у першу чергу зіставляють витрати й результати, і чим більше розрив між витратами й отриманим результатом (прибутком), тим ефективніше працював суб'єкт ринку в оцінюваному періоді.
Ефективне функціонування ринку не спостерігається постійно. Існують причини, що викликають порушення ефективності ринкових процесів і ведучі до фіаско ринку. Фіаско ринку - це ринкова ситуація, при якій ринок не може координувати процеси на основі рівноваги пропозиції та попиту, взаємних інтересів виробників і споживачів. Фіаско ринку можуть викликати зовнішні ефекти, що впливають не на суб'єктів ринку - продавців і покупців, а на третіх осіб, не пов'язаних з ринком і його категоріями. Зовнішні ефекти опосередковано впливають на ефективність функціонування ринку.
1. Інструменти регулювання виробничо-комерційної діяльності фірми
1.1 Підприємство як суб'єкт ринкових відносин, функціонально-правовий статус його діяльності
У відповідності з Законом України "Про підприємства" підприємство є самостійним господарюючим уставним суб'єктом, яке володіє правами юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку (доходу).
Для здійснення своєї діяльності підприємство має розпоряджатися певними матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами та засобами. Планомірне комбінування та використання цих факторів виробництва, організація виготовлення та реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) є основою для отримання доходу (прибутку), досягнення цілей підприємства та задоволення економічних інтересів його власників (рис. 1.1).
Характерними ознаками підприємства є:
- по-перше - проведення підприємницької діяльності, тобто самостійна, ініціативна, систематична діяльність на власний ризик з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та їх реалізація з метою одержання прибутку.
- по-друге - наявність статуту юридичної особи, ознаками якої є відокремлене майно, можливість від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному або третейському судах. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а промислове підприємство -також товарний знак. Підприємство не може мати в своєму складі інших юридичних осіб.
Рис. 1.1. Поняття підприємства
Виходячи з наведеного визначення не є підприємствами:
1. Організації, що не займаються підприємницькою діяльністю, до яких належать юридичні особи, які не ставлять за основну мету своєї діяльності отримання прибутку. Вони можуть створюватися в формі громадських або релігійних організацій, організацій орендарів та покупців, політичних партій, організацій, установ. Некомерційні підприємства можуть займатися підприємницькою діяльністю лише в обсягах, необхідних для досягнення їхньої статутної мети.
2. Відокремлені підрозділи підприємств. До них належать:
а) філії, структурно відокремлені частини юридичної особи, що знаходяться поза межами її розташування та виконують таку ж діяльність (виробничу, наукову), що й юридична особа в цілому. Філія має своє керівництво, яке підпорядковане керівному органу юридичної особи і діє на підставі доручення, що отримується від відповідного керівного органу юридичної особи;
б) представництва, структурно відокремлені частини юридичної особи, які діють за межами розташування юридичної особи від її імені. Діяльність представництва обмежується виключно представницькими функціями (укладання угод, здача-приймання продукції тощо).
3. Громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.
Діяльність підприємства здійснюється, як правило, на основі Статуту. Статут затверджується власником майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу. В Статуті підприємства визначається найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет та мета діяльності, органи управління підприємством, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу, порядок утворення майна, характер організації трудових відносин, членства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.
З метою реєстрації утворення та підтвердження своєї дієспроможності підприємство проходить державну реєстрацію за місцем його знаходження. Державний дозвіл на проведення окремих видів підприємницької діяльності видається у формі відповідного патенту або ліцензії.
Підприємство як організаційна одиниця, яка здійснює господарсько-фінансову діяльність, існує у всіх економічних системах та типах економічних відносин. Однак характер функціонування підприємства та його організаційно-правовий статус суттєво розрізняються.
Директивно-керована економіка являє собою жорстку економічну систему, в якій практично усі види діяльності регулюються державою. Характерними особливостями такого типу економічних відносин є: високий ступінь державного регулювання та втручання в економіку, тотальне державне планування та розподіл, стимулювання учасників господарського процесу не за реальні результати діяльності, а за виконання планових завдань, перевага державної власності.
В цих умовах підприємства тільки формально були самостійними. По суті, вони розглядалися як складові частини єдиного народно-господарчого комплексу. Держава визначала обсяги та структуру їх діяльності, напрямки збуту, суворо регламентувала ціни на продукцію, наділяла підприємство необхідними ресурсами та засобами, закріплювала за постачальниками та підрядниками, при необхідності -"вибачала" збитки від господарської діяльності. Звичайно, що керування підприємством зводилося до розв'язання єдиного завдання: виконання плану у встановлені терміни за будь-яку ціну. Результати такої організації господарювання добре відомі: тотальний дефіцит, марнотратство, безгосподарність, суб'єктивна оцінка результатів праці.
Ринкова економіка, переваги якої доведені світовим досвідом, характеризується вільним підприємництвом господарюючих суб'єктів. Основним принципом регулювання діяльності підприємств є ринкове саморегулювання з мінімально-необхідним (в залежності від ступеня зрілості та розвинутості ринкових відносин) ступенем державного регулювання. Переважним видом власності є приватна та колективна власність, а основною цільовою функцією діяльності - отримання прибутку.