Абсолютній рівень стійкості характеризується виконанням низки додаткових обмежень, які роблять більш жорсткими умови, за яких фінансову стійкість можна назвати нормальною. Зокрема, щодо кредиторської заборгованості, це може бути вимога її обмеження будь-якою мінімальною величиною або строком погашення.
Природно, з погляду нормального підприємництва, фінансове становище, за якого є потреба у продажу активів, не можна назвати стійким. Це, швидше, передкризовий стан. Проте в перехідний період іноді до цих заходів доводиться вдаватися, і у багатьох випадках вони допомагають підприємству продовжувати свою господарську діяльність.
2.4 Залучені та запозичені кошти і їх вплив на виробничу і фінансову діяльність ТОВ «ДІЕГО»
Фінансові ресурси — це грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні суб'єкта господарювання і спрямовуються на розвиток підприємницької діяльності, утримання об'єктів невиробничої сфери, на споживання і створення резервів.
Частина фінансових ресурсів, що йде на фінансування предметів та засобів праці, робочої сили та інших елементів виробництва, складає капітал підприємства у грошовій формі.
Поняття "капітал" має кілька визначень:
1) Сукупна вартість товарів, майна, інших активів, що використовуються для одержання прибутку.
2) У бізнесі — капітал власників (owness equity).
3) Сумарні активи компанії (бізнесу) (total assets).
4) Капітальні активи компанії (capital assets).
5) У бухгалтерському обліку — сума, яка інвестована у бізнес.
6) Грошові кошти, доступні для інвестування або інвестовані.
7) Дисконтована вартість майбутнього прибутку від інвестицій.
Інвестований капітал — це кошти, які вкладаються в оборот і приносять прибуток інвестору, тобто лише ті кошти, які "роблять гроші" (на основі яких формується новостворена вартість).
Капітал, що інвестується, після завершення кругообігу повертається до інвестора з прирощеним доходом або збитком.
Капітал може бути підприємницьким та позичковим. Підприємницький капітал — це вкладення шляхом прямих чи портфельних інвестицій у будь-який проект з метою одержання прибутку чи прав управління або того та іншого разом. Позичковий капітал — це грошові кошти, що передаються у борг на умовах повернення та платності. Позичковий капітал надає підприємцю кредитор у тимчасове користування з метою одержання позичкового відсотка.
Слід проаналізувати показники платоспроможності підприємства.
фінансовий ризик дебіторський кредиторський заборгованість
Таблиця 2.7
ТОВ «ДІЕГО» за підсумком роботи 2009р.
| Показники | На початок року | На кінець року |
| Поточний або загальний коефіцієнт покриття | 0,119 | 0,312 |
| Коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості | 18,42 | 6,19 |
Загальний коефіцієнт покриття підприємства на протязі всього періоду, що аналізується, залишався досить високим і відповідав нормативному значенню (навіть перевищував його). Тобто на початок звітного періоду на кожну гривню короткострокових зобов'язань припадало 0,119 гривні поточних активів; на кінець періоду – 0,312 гривні.
Відбувається також значне перевищення обсягу кредиторської заборгованості над обсягом дебіторської. Але слід відмітити тенденцію цього показника до зниження. Так, на кінець періоду він зменшився на 197,58%. Високе перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про проблеми при реалізації продукції і розрахунках з постачальниками.
Таким чином, не можна стверджувати про ліквідність і платоспроможність компанії «ДІЕГО». Через брак ліквідних коштів підприємство не здатне покрити короткострокових зобов'язань. Більшість коштів підприємства мобілізовані в виробничі запаси і затрати, які є важкореалізованими активами і не можуть забезпечити високу платоспроможність підприємства.
Показниками, які заслуговують на увагу з боку економічного аналізу є коефіцієнт фінансової стійкості та коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів.
Таблиця 2.8
Аналіз динаміки коефіцієнту фінансової стійкості та коефіцієнту співвідношення залучених і власних коштів ТОВ «ДІЕГО»
| Показники | На початок року | На кінець року |
| Власні кошти, тис. грн. | 7237,2 | 7023,5 |
| Позичені кошти, тис. грн. | 9239,2 | 11777,3 |
| Коефіцієнт фінансової стійкості | 0,78 | 0,60 |
| Коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів | 0,56 | 0,63 |
Показник фінансової стійкості підприємства не відповідає нормативному значенню Різке зниження даного коефіцієнту в кінці року обумовлено підвищенням обсягу позикових коштів майже в 1,13 рази.
Згідно даних таблиці 2.8 на кожну гривню вкладених в активи підприємства власних коштів на початок року припадало 56 коп. позикових коштів, на кінець року – 63 коп. Тобто підвищився рівень фінансової залежності підприємства від позикових коштів.
З метою визначення рівня фінансової стійкості підприємства оцінимо також показники, які характеризують забезпеченість запасів і затрат відповідними джерелами їх фінансування.
Таблиця 2.9
Зведена таблиця показників, які характеризують забезпеченість запасів і затрат відповідними джерелами їх формування ТОВ «ДІЕГО», тис. грн.
| Показники | На початок року | На кінець року | Відхилення (+, -) |
| Джерела формування власних обігових коштів | 7237,2 | 7023,5 | -213,7 |
| Необоротні активи | 14845,2 | 13224,5 | -1620,7 |
| Власні обігові кошти | -7608,0 | -6201,0 | +1407,0 |
| Довгострокові пасиви | - | - | - |
| Власні та довгострокові позикові джерела формування запасів і затрат | -7608,0 | -6201,0 | +1407,0 |
| Короткострокові пасиви | 4499,2 | 5018,1 | +518,9 |
| Загальна величина джерел формування запасів і затрат | -3108,8 | -1182,9 | +1925,9 |
| Загальна величина запасів | 1101,2 | 3673,6 | +2572,4 |
| Надлишок (+) або нестача (-) власних джерел формування запасів і затрат | -8709,2 | -9874,6 | -1165,4 |
| Надлишок (+) або нестача (-) власних та довгострокових позикових джерел формування запасів і затрат | -8709,2 | -9874,6 | -1165,4 |
| Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини джерел формування запасів і затрат | -4210,0 | -4856,5 | -646,5 |
Як видно з даних таблиці 2.9, на підприємстві в звітному році спостерігалася нестача коштів для формування запасів і затрат. Це спричинено недостатнім обсягом власних обігових коштів та повною відсутністю в підприємства довгострокових кредитів. Протягом року загальна нестача джерел фінансування скоротилася з 4210,8 тис. грн. до 4856,5 тис. грн. Але не слід трактувати це явище як позитивну тенденцію, оскільки дане скорочення спричинене, значною мірою, збільшенням кредиторської заборгованості. У випадку одночасної вимоги погашення боргу з боку кредиторів підприємство опиниться в дуже скрутному становищі.
Таким чином компанія «ДІЕГО» має нестійке фінансове становище. З одного боку, підприємство має достатньо високу частку власних коштів в загальній сумі джерел їх формування, але з другого боку, цих коштів не вистачає для того, щоб забезпечити ними виробничі запаси і затрати підприємства.
Розділ 3. Фінансові рішення в умовах ризику
3.1 Фінансове планування на підприємстві
В умовах ринкової економіки для вирішення виробничих або комерційних завдань, які потребують вкладення коштів, необхідна розробка внутрішнього документа фірми - бізнес-плану підприємства.
Бізнес-план повинен:
- мати чітку інформацію про те, яке місце займає підприємство на ринку;
- містити всі виробничі характеристики майбутнього підприємства;
- детально описати схему його функціонування;
- розкривати принципи та методи керівництва підприємством;
- обов'язково утримувати програму управління фінансами, без якої неможливо розпочати іншу справу і забезпечити її ефективність;
- показати перспективу розвитку виробництва інвесторам і кредиторам. Для складання бізнес-плану можуть бути такі спонукальні мотиви:
- надати інформацію про підприємство і наміри власників;
- викласти стратегію і тактику підприємства і показати, як взаємодіють різні підрозділи підприємства, що являють собою єдине ціле;
- представити фінансову мету та докладні кошториси, за допомогою яких можна контролювати фактичні витрати і прибутки;
- запевнити третю сторону надати необхідні кошти або сприяти розвитку підприємства в іншій формі. Фінансовий план є важливим елементом бізнес-плану, який складається для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, а також для управління поточною і стратегічною фінансовою діяльністю. Цілі внутрішньофірмового планування в зарубіжних країнах можуть бути різноманітними. Прийнято вважати, що керівництво будь-якого зарубіжного підприємства, незалежно від виду його діяльності, повинно знати, які завдання у сфері економічної діяльності воно може запланувати на наступний період.