Фінанси, їх структура і функції (стр. 3 из 5)

Фінанси недержавних підприємств і установ включають фінанси індивідуальних, приватних і колективних підприємств. В свою чергу, колективні підприємства поділяються на господарські товариства, кооперативи, сімейні підприємства та ін. Фінанси громадян поділяються на фінанси домогосподарств та фінанси громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. Фінанси спільних господарств - це фінанси підприємств, які створюються державними органами управління, юридичними та фізичними особами за участю іноземних учасників. На території України фінансові операції проводяться також зарубіжними юридичними і фізичними особами, які мають резиденцію в Україні (резиденти) або діють за межами України (нерезиденти). Склад фінансової системи України схематично відображено на рис. 1.

Взаємодія між елементами фінансової системи здійснюється з використанням різних інструментів. До них відносяться: податки, збори, відрахування, інвестиції, кредити, дотації, субвенції, ціни та тарифи, квоти, ліцензії, емісія грошових коштів, цінних паперів, продаж активі" формування і використання страхових фондів та ін. Така взаємодія проводиться в рамках певного фінансово-кредитного механізму. Фінансово-кредитний механізм- це сукупність способів, форм та інструментів, які прийняті до використання в процесі проведення фінансових операцій.

Такий механізм передбачає використання певних форм і методів фінансової діяльності, які регламентуються законодавством та рішенням державних органів управління. До них, зокрема, відносяться встановлені законодавством форми і способи підприємницької діяльності, емісії цінних паперів, прямого і непрямого оподаткування, форми проведення інвестиційної діяльності, умови та методи кредитування суб'єктів господарської діяльності та ін.

Рис 1. Фінансова система України

Форми і методи фінансової діяльності мають об'єктивні основи і можуть використовуватись суб'єктами шляхом вибору найбільш доцільних для вирішення поставлених задач. Форми, способи та інструменти, які не заборонено до використання нормативними актами, можуть також використовуватись суб'єктами фінансової діяльності.

Фінансово-кредитний механізм передбачає використання певних способів мобілізації фінансових ресурсів суб'єктами фінансової діяльності. До них, зокрема, відносяться:

1. Самофінансування.

Це мобілізація додаткових фінансових ресурсів за рахунок доходів, одержаних суб'єктом за попередні періоди.

2. Кредитування.

Воно зводиться до мобілізації фінансових ресурсів на умовах позики.

3. Емісія і розміщення цінних паперів. Це залучення ресурсів шляхом проведення емісії та продажу цінних паперів.

4 Державне фінансування передбачає залучення ресурсів з державного бюджету або державних цільових фондів. Воно проводиться в рамках програм фінансування галузей або напрямів розвитку за рішенням державних органів влади і управління.

5. Зарубіжне фінансування.

Це мобілізація ресурсів, які надаються міжнародними фінансовими організаціями, іноземними державами, зарубіжними юридичними та фізичними особами в рамках програм, які фінансуються з метою вирішення певних проблем.

6. Інше фінансування охоплює безоплатну передачу цінностей, внески до статутних фондів неакціонерних форм господарських товариств, кошти, одержані в процесі реструктуризації капіталу та ін.

Важлива роль в проведені фінансової діяльності належить фінансовій інфраструктурі.

Фінансова інфраструктура - це сукупність інститутів (підприємств, установ, служб), які забезпечують організацію проведення фінансової діяльності. Як правило, такі інститути є посередниками фінансової діяльності і обслуговують їх операції. До фінансової інфраструктури відносяться комерційні банки, фондові, валютні і товарні біржі, інвестиційні фонди і інвестиційні компанії, страхові фірми, дочірні товариства, аудиторські і консультативні фірми, торгівці цінними паперами, реєстратори, зберігачі, депозитарії та ін. Вони надають певні фінансові послуги юридичним та фізичним особам на умовах, визначених законодавством. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок, та за рахунок цих осіб або за залучені кошти з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості активів. Такі операції проводяться суб'єктами фінансової інфраструктури на основі одержаних ліцензій. Діяльність учасників фінансових послуг проводиться на певних ринках: банківських послуг, страхових послуг, і операцій з цінними паперами та ін.

4. Фінансова політика та її інструменти

Мобілізація, розподіл і використання фінансових ресурсів, залучених для забезпечення певної діяльності, здійснюються в процесі проведення фінансової політики. Фінансова політика- це управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою вирішення поставлених задач. Фінансова політика проводиться з урахуванням вимог фінансово - кредитного механізму, який діє в країні, а також регіональних, галузевих та інших особливостей фінансового розвитку. Фінансова політика має за мету вирішення певних задач шляхом використання відповідних інструментів.

Фінансова політика проводиться різними суб'єктами: державними органами управління, менеджерами підприємств і установ, правлінням спільних підприємств, окремими громадянами та їх об'єднаннями, іноземними особами та ін. Фінансова політика, яка проводиться на рівні підприємств, одержала назву фінансовий менеджмент. Він виконує функції планування та прогнозування розвитку фінансів підприємства. Фінансовий менеджмент проводе аналіз та контроль за формуванням і використанням ресурсів. Важливим напрямом є оптимізація проведення фінансових операцій, що передбачає скорочення фінансового розвитку та підвищення їх ефективності.

Фінансове забезпечення діяльності підприємства виконує фінансовий відділ, до складу якого входять фінансові менеджери.

До основних задач фінансового менеджменту відносяться:

- проведення контролю та аналізу руху грошових коштів підприємства;

- організація планування та прогнозування фінансової діяльності підприємства;

- визначення оптимального рівня виробництва і реалізації продукції та джерел їх фінансування;

- проведення бюджетування капіталу та аналізу ефективності виробництва;

- визначення напрямів кредитної політики підприємства;

- оптимізація оподаткування;

- управління проведенням операцій з цінними паперами;

- проведення операцій зі страхування ризиків.

Діяльність фінансового менеджменту оцінюється за такими показниками:

- розміри та динаміка підприємства,

- показники ліквідності (платоспроможність);

- стабільність грошових потоків;

- співвідношення власних коштів та боргових зобов'язань;

- розміри дивідендів на акції;

- динаміка курсів акцій.

До основних цілей, які ставляться перед менеджментом відносяться:

- досягнення сприятливого терміну окупності капіталу;

- одержання достатньої суми прибутків;

- скорочення ризику вкладень капіталу;

- забезпечення приросту капіталу;

- задоволення інтересів інвесторів;

- забезпечення стабільної роботи підприємства.

В процесі управління фінансовою діяльністю підприємства враховуються макроекономічні фактори. На основі аналізу їх динаміки менеджер намагається обґрунтувати і запропонувати до вибору правління підприємства найбільш раціональні та ефективні проекти управління капіталом. Фінансовий менеджмент (як і менеджмент взагалі) - це поєднання науки і мистецтва. Фінансист націлений на активний пошук, аналіз, вибір найбільш раціональних, оптимальних рішень з багатьох можливих варіантів.

Фінансова політика на державному рівні проводиться Міністерством фінансів, центральним банком, податковою адміністрацією, державною комісією з цінних паперів і фондового ринку, казначейством, фондом державного майна та іншими органами.

До основних задач фінансового менеджменту на рівні держави відносяться:

- забезпечення реалізації соціальних програм,

- фінансування розвитку народного господарства;

- проведення структурної перебудови економіки,

- забезпечення фінансування обороноздатності країни,

- фінансування органів державного управління;

- забезпечення розвитку міжнародних відносин,

- створення належних умов для розвитку територій.

В процесі проведення фінансової політики на держаному рівні використовуються такі інструменти:

- податки, збори, відрахування;

- інвестиції;

- ціни і тарифи;

- державні видатки;

- державні цінні папери;

- дотації, субсидії і субвенції.

Використовуючи всі можливі фінансові інструменти, фінансовий менеджмент організує досягнення цілей, поставлених власниками. При цьому обираються найбільш оптимальні для підприємства, установи способи реалізації. Діяльність фінансового менеджера здійснюється шляхом проведення аналізу розвитку об'єкту, розробки напрямів підвищення його ефективності та хеджування ризиків, здійснення контролю за реалізацією розроблених проектів та ін.

5. Управління фінансами з метою стабілізації соціально-економічного розвитку України

Управління фінансами з боку державних органів влади відіграє важливу роль в забезпеченні соціально-економічного розвитку країни. З використанням фінансових важелів здійснюється управління грошовими потоками, що забезпечують реалізацію державних соціальних програм, розвитку підприємницької діяльності, залучення і використання інвестиційних ресурсів, обсягів кредитування економіки, надходження та відтік капіталів за межі країни та ін. В сучасних умовах основною метою проведення таких операцій є забезпечення стабільного, поступального, соціального і економічного розвитку держави. Заходи фінансового регулювання проводяться на різних рівнях: загальнодержавному, республіканському та місцевому. Координація їх проведення у напряму досягнення визначених цілей - це також одна із важливих задач управління державними фінансами.