Як уже зазначалося, Бюджетним кодексом запроваджено поділ усіх надходжень і видатків на такі, що враховуються, і такі, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Отже, на практиці створюється два окремих кошики. Величину першого контролює вищий орган влади: за умови, що сума накопичених там коштів перевищує потребу в них, решта підлягає вилученню; коли ж наявних у даному кошику коштів недостатньо для фінансування всіх запланованих (обов'язкових) заходів, то бюджет відповідної адміністративно-територіальної одиниці має право на отримання компенсації (дотації вирівнювання). Кошти другого кошика є власністю відповідної громади, отже, вилученню не підлягають і використовуються на визначені даною громадою цілі. Зрозуміло, що розмір видатків з другого кошика обмежується сумою одержаних ним доходів. Що більше коштів збере місцева влада до цього кошика, то більше різних програм зможе профінансувати в інтересах жителів відповідної території. Видатки, заплановані понад ці доходи, відшкодуванню з бюджету іншого рівня не підлягають. Запровадження двох кошиків передбачало посилення ініціативи та відповідальності місцевих органів влади при формуванні та використанні бюджетних коштів і водночас мало стати перешкодою для центральної влади у можливому її бажанні профінансувати виключно делеговані повноваження (мінімально необхідний рівень видатків).
Місцеві органи влади в основному зацікавлені у збільшенні потенційних джерел доходів другого кошика, оскільки ці кошти залишаються у повному їхньому розпорядженні й не підлягають вилученню. Разом із тим, як доводить аналіз складу доходів зазначених кошиків, основні, найзначущі доходи, - зокрема податок з доходів фізичних осіб, єдиний податок, - включено до першого кошика. Натомість частка другого кошика в дохідній частині місцевих бюджетів є досить незначною, а отже, обмежено й кошти, якими бюджети можуть вільно розпоряджатися. Наприклад, у бюджетах Харківської області та Дзержинського району Харкова на 2009 рік співвідношення між доходами першого і другого кошиків становили відповідно78 % проти22 % і69 % проти31 %.
Бюджетним кодексом визначено чіткий перелік доходів місцевих бюджетів, наразі повної його незмінності забезпечити не вдалося: щороку в законі про державний бюджет їх склад і нормативи відрахувань від загальнодержавних податків переглядаються, що не додає стабільності дохідній базі адміністративно-територіальних одиниць.
Серед місцевих бюджетів, які мають міжбюджетні відносини з державним бюджетом, переважна більшість (близько 90%) є дотаційними (табл.2).
Як бачимо, у динаміці спостерігається подальше збільшення частки дотаційних бюджетів і, відповідно, скорочення бюджетів-донорів. Так, у 2002 році налічувалося 89 бюджетів-донорів, або 13 % від їх загальної кількості, а до 2008-го їх залишилося тільки 46, або 6,7 %. Бюджети-донори у різні роки забезпечували від 1,18 % до6,47 % дохідної частини державного бюджету. Основнимибюджетами-донорами виступають бюджети міст: у2008 році таких було40 із46. При цьому внесок різних бюджетів є неоднаковим (табл.3).
Дотабл. З було включено бюджети, частка яких у загальній сумі вилучень із місцевих бюджетів хоча б за один із розглядуваних періодів, дорівнювала або перевищувала 2 %. Найбільшу частку в складі міжбюджетних трансфертів дохідної частини державного бюджету за всі наведені роки забезпечував бюджет Києва (від 28,7 % до 76,1%), вагомим також був внесок бюджетів таких обласних центрів, як Запоріжжя, Донецьк, Харків, Дніпропетровськ та деякі інші. У цілому проаналізовані бюджети у різні роки забезпечували від78 % до91,1 % трансфертних надходжень державного бюджету.
Незважаючи на те, що саме бюджет Києва формує значну частку доходів державного бюджету, зробити висновок про те, що столиця годує всю країну, буде абсолютно неправомірним. Відповідно до норм Бюджетного кодексу, до доходів бюджету Києва зараховується100 % податку з доходів фізичних осіб та плати за землю, тоді як до доходів бюджетів міст обласного (республіканського) значення - по75 %, а до доходів міст районного значення - відповідно25 і60 %. Таким чином, ситуація, коли певні адміністративно-територіальні одиниці виступають донорами, а інші - реципієнтами, не обов'язково означає кращий розвиток одних територій, вищий рівень сплати ними податків, продуктивнішу роботу відповідних органів влади і відповідно порівняно гірші показники інших територій; вона може визначатися суб'єктивно встановленими нормативами зарахування коштів до різних бюджетів.
Таблиця2. Склад бюджетів, які мали міжбюджетні відносини з державним бюджетом (2002-2008 роки)
| Показник | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 |
| Усього бюджетів, що мають відносини з державним бюджетом | 686 | 686 | 689 | 690 | 690 | 691 | 691 |
| з них: | |||||||
| бюджетів-донорів, усього | 89 | 77 | 56 | 55 | 41 | 46 | 46 |
| ут. ч. | |||||||
| бюджетів міст - обласних центрів | 23 | 16 | 12 | 12 | 10 | 10 | 11 |
| бюджетів інших міст | 55 | 52 | 37 | 38 | 27 | 32 | 28 |
| бюджетів областей | 3 | 4 | 3 | 2 | 1 | 1 | 1 |
| бюджетів районів | 7 | 4 | 3 | 2 | 2 | 2 | 5 |
| бюджету Києва | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 |
| Частка бюджетів-донорів у загальній кількості бюджетів,% | 13,0 | 11,2 | 8,1 | 8,0 | 5,9 | 6,7 | 6,7 |
| Частка дотаційних бюджетів у загальній кількості бюджетів,% | 87,0 | 88,8 | 91,9 | 92,0 | 94,1 | 93,3 | 93,3 |
| Частка міжбюджетних трансфертів у дохідній частині державного бюджету,% | 6,47 | 4,30 | 2,26 | 1,39 | 1,18 | 2,62 | н. д. |
Таблиця3. Основні бюджети-донори та їх частка у загальній сумі міжбюджетних трансфертів дохідної частини державного бюджету (2002-2009 роки),%
| Місцевий бюджет | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2009 |
| Києва | 35,4 | 28,7 | 49,7 | 73,0 | 76,1 | 35,4 | 28,7 |
| Запоріжжя | 8,9 | 8,7 | 5,7 | 2,8 | 2,2 | 8,9 | 8,7 |
| Донецька | 3,6 | 7,2 | 6,7 | 3,9 | 4,5 | 3,6 | 7,2 |
| Маріуполя | 5,2 | 6,9 | 6,3 | 2,9 | 1,8 | 5,2 | 6,9 |
| Харкова | 5,3 | 6,7 | 5,4 | 2,1 | 1.3 | 5,3 | 6,7 |
| Дніпропетровська | 5,0 | 6,7 | 6,0 | 3,9 | 3,9 | 5,0 | 6,7 |
| Дніпропетровської області | 3,6 | 3,9 | 1,5 | - | - | 3,6 | 3,9 |
| Кривого Рогу | 2,9 | 3,3 | - | - | - | 2,9 | 3,3 |
| Львова | 2,6 | 3,0 | 2,3 | 1,6 | 1,2 | 2,6 | 3,0 |
| Одеси | 4,2 | 1,5 | - | - | - | 4,2 | 1,5 |
| Донецької області | - | 1,4 | - | - | - | 1,4 | |
| Миколаєва | 2,1 | - | - | - | - | 2,1 | - |
| Разом за наведеними бюджетами | 79,0 | 78,0 | 83,7 | 90,2 | 91,1 | 79,0 | 78,0 |
Слід закцентувати увагу ще на одному показнику - на частці розрахункового обсягу доходів відповідних місцевих бюджетів, яка спрямовується до державного бюджету. У2009 році даний показник коливався в межах від0,05 % (бюджет Трускавця) до52,94% (бюджет Києва). У цілому 39,1 %, або 18 місцевих бюджетів, передають до державного бюджету до 10 % розрахункового обсягу своїх доходів; 19,6 %, або 9 бюджетів, - від 10 % до 20 % своїх доходів; 23,9 %, або 11 бюджетів, - від 20 % до 30 %; 7 %, або 4 бюджети, - від 30 % до 40 % і так само 7 %, або 4 бюджети - понад 40 % своїх доходів. До останньої групи належать, зокрема, бюджети Іллічівська, Южного, Борисполя та Києва. При цьому розрахований автором середньозважений показник вилучення коштів з бюджетів-донорів становить приблизно32,5 %4.
В окремих випадках частка коштів, яка вилучається з відповідних бюджетів, є незіставною з їх часткою у формуванні трансфертної складової доходів державного бюджету. Наприклад, кошти, які надходять з бюджету Чопа у державний бюджет, дорівнюють 34,5 % від суми його розрахункових доходів і забезпечують лише 0,08 % у структурі міжбюджетних трансфертів дохідної частини держбюджету; по Козятину ці показники становлять відповідно 32,1 % і 0,16 %, Іллічівську - 40,5 % і 0,51 %5. Виникає запитання, наскільки це обґрунтовано і чи не доцільніше було б використати зазначені кошти на місцях?
Отже, проаналізуємо склад дотаційних бюджетів у2008 році (табл.4).
Як бачимо, частка дотації вирівнювання у формуванні розрахункового обсягу дохідної частини місцевих бюджетів у середньому становить113,3 %, з коливанням від13,4% (бюджети обласних центрів) до277,0% (бюджети районів). За окремо взятими бюджетами такі відхилення будуть ще більшими - від0,3 % до1215,9 %. Зокрема, найвищі (понад1000 %) значення даного показника характерні для Шепетівського, Калуського та Острозького районів. Отже, найгірше фінансове забезпечення мають бюджети районів областей (99 % з них є дотаційними) і АР Крим, трохи краще - бюджети областей. І хоча23 з24 областей є дотаційними, частка дотації у розрахунковому обсязі доходів областей на кілька порядків нижча, ніж у доходах бюджетів районів, - 68,9 % проти277 %. Найменш фінансово залежними є бюджети обласних центрів: 14 із24 бюджетів претендують на дотації, частка якої у розрахунковому обсязі доходів становить13,4%. Відповідно загальна сума дотації вирівнювання з державного бюджету розподіляється в основному між бюджетами районів (66,3 %) і бюджетами областей (19,4%).