5. Незважаючи на всі вади механізму фінансового вирівнювання, повністю відмовитися від нього сьогодні неможливо: у нас надто нерівномірне територіальне розміщення продуктивних сил, значно диференційована податкова база регіонів, істотна відмінність у потребах різних територій, часто непорівнянні обсяги витрат у сфері надання державних і громадських послуг та їх вартість. Свій вплив також справляють природно-кліматичні, історичні, географічні та інші чинники. Фіскальні дисбаланси, що виникають під їх дією, вимагають відповідного врегулювання з боку держави, яка повинна забезпечити дотримання встановлених у країні соціальних гарантій, принаймні, на мінімальному рівні. При цьому завданням держави має бути не зрівняння дохідної спроможності бюджетів, а оптимальне поєднання необхідності забезпечити рівний доступ громадян до суспільних благ і послуг з наданням адекватної винагороди територіям, внесок яких у суспільний добробут більший.
Подальший розвиток місцевого самоврядування неможливий без зміцнення основ його фінансової незалежності, чого, на нашу думку, можна досягти шляхом:
1) перегляду груп надходжень, що закріплюються за місцевими бюджетами, у тому числі складу доходів, які враховуються і не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. До складу доходів місцевих бюджетів доцільно було б включити, зокрема, частину податку на прибуток, додану вартість тощо, а у складі доходів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, - передбачити певний відсоток податку з доходів фізичних осіб. Це дозволить збільшити частку коштів, що залишається у розпорядженні органів місцевої влади;
2) перегляду складу видатків місцевих бюджетів, у тому числі тих, що враховуються і не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів; узгодження бюджетних повноважень із наявними фінансовими ресурсами;
3) відмови від практики щорічного перегляду нормативів зарахування податків до відповідних бюджетів, що надасть діяльності органів влади більшої стабільності, створить передумови для середньо - і довгострокового планування;
4) удосконалення системи фінансового вирівнювання через узгодження соціальних та бюджетних нормативів, недопущення необґрунтованого вилучення доходів, одержаних на певній території, стимулювання місцевих органів влади нарощувати власну дохідну базу.
Механізм стимулювання бюджетів-донорів уже закладено у формулу, а стимулювання дотаційних бюджетів можна здійснювати шляхом:
спрямування певного відсотка зібраних понад фактичні показники попереднього звітного року податків у частині, що зараховується до місцевих бюджетів, до відповідного місцевого бюджету. Абсолютне значення частки, яка залишається у розпорядженні органів влади, можна диференціювати від 10 % до 50 % - залежно від досягнутого рівня зростання індексу податкоспроможності;
спрямування до дохідної частини відповідних місцевих бюджетів загальної суми податків новоутворених підприємств протягом перших трьох років їх діяльності, наприклад, за таким співвідношенням: до бюджету місцевого самоврядування - 50 %, до бюджету району - 25 %, до бюджету області - 25 %;
забезпечення цільового використання вилучених із місцевих бюджетів коштів на соціально-економічний розвиток регіонів, що забезпечили таке збільшення;
5) удосконалення системи місцевих податків і зборів, надання місцевим органам влади більших повноважень щодо їх запровадження і справляння.
Підвищуючи рівень фінансової забезпеченості територій, необхідно посилювати контроль за законністю рішень органів місцевого самоврядування у фінансовій сфері та їх відповідальність за формування і ефективне використання бюджетних ресурсів перед громадою, зокрема, шляхом запровадження обов'язкових, принаймні щоквартальних, друкованих звітів про результати діяльності.
1. Висновки щодо виконання Державного бюджету України на 2009 рік // Постанова Колегії Рахункової палати України від 6 травня 2010 року № 9-6. - http://www.ac-rada.gov.ua.
2. Офіційні сайти Харківської обласної державної адміністрації (http://www.kharkivoda.gov.ua) і Дзержинського району Харкова (http://www.dzerzhrada. kharkov.ua).
3. Бюджетний кодекс України від21 червня2001 року. - К.: Атіка,2001. - 80 с.
4. Закон України '"Про Державний бюджет України на2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від28 грудня2008 року№ 107-VI - http://www.zakon. rada. gov.ua/cgi-bin/laws/.
5. Закон України "Про державний бюджет України на2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". - http://www.zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws.