Фінансовий стан ВАТ "Донрибкомбінат" (стр. 3 из 7)

За результатами досліджень встановлено, що починаючи з 1990 р. обсяги вилову риби в Україні почали поступово зменшуватись і в 1998 р. становили лише 30,6 тис. тонн (36,3 % від рівня 1990 р.). Нажаль, такі наслідки зниження обсягів виробництва торкнулися і комбінат. З 1998 р. падіння обсягів виробництва припинилось і стабілізувалось завдяки розробці заходів, спрямованих на підвищення економічної ефективності на основі інтенсифікації розвитку виробництва аквакультури, оптимізації витрат на виробництво, створення умов для відтворення водних біоресурсів, які безпосередньо впливають на фінансові результати діяльності.

У таблиці 2.2.1 показано обсяги вилову товарної риби у ВАТ «Донрибкомбінат». Для цього скористаємося даними факту вилову (виробництва) продукції зі звіту виробничого відділу та форми №1-риба (додаток )

Таблиця 2.2.1. Обсяги вилову товарної риби в ВАТ «Донрибкомбінат».

Найменування стратегічної продукції	Вилов по роках, тн			Абсолютні відхилення ("+","-")
	2008	2009	2010	2010/2008	2010/2009
Площа ставів, га	1905,2	2398,2	2107,3	+ 202,1	–290,9
Товарний товстолоб (в т.ч. білий амур)	1064,3	1075	1307	+ 242,7	+ 232
Карп	126,3	423	734	+ 607,7	+ 311
Інші види	153,5	162,2	128	- 25,5	-56
Всього	1344,1	1683	2169	825	486

Як видно з данних таблиці 2.2.1. у 2010 році вилов товарної риби збільшився на 825 тн у порівнянні з 2008 роком та на 486 тн у 2009 році. Превалює товстолоб, тому що ця риба має найменші витрати при вирощуванні, скоріше набирає навіску. Значно виросло вирощування карпа: +607,7 тн (2010/2008 р.р.) та + 311 тн (2010/2009 р.р.). Напроти інші види у порівняних періодах мають зменшення – 25,5 тн та – 56 тн .

Асортимент продукції є незмінним – карп, товстолоб ( до якого прирівнюють білого амура), карась, лящ, щука, судак.Причому лящ, судак,щука – це риба, яка розводиться побічно. Тому в основному плані виробництва вона не показана.

Вибір асортименту невипадковий. Це пояснюється тим, що ці види риб самі годуються, так би мовити природньо. Основою є водорості. Для підвищення приросту навіски їх підкормлюють зерном та комбікормом. На комбінаті при вирощувані карпа використовують екстенсивний засіб, тобто карп годується, що значно удорожчує карпа.

Як звісно, попит – це кількість продукту, яку споживачі бажають і спроможні купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу. Якщо аналізувати реалізацію, то у великих супермаркетах та великих містах більшим попитом користується карп (що пояснює збільшення його вирощування), менше товстолоб. На базарах більше реалізується товстолоб та інші ставкові риби.

Характерні особливості рибної галузі – безперервний цикл технологічного процесу, складність організаційної структури виробництва, сезонність, значні розміри незавершеного виробництва, спеціалізація – суттєво впливають на методику обліку та аналізу фінансових результатів діяльності підприємства.

організаційно-технологічним особливостям, які безпосередньо впливають на побудову обліку витрат в рибницьких господарствах:

- характер виробництва (рибницькі господарства внутрішніх водойм України відносяться до сільського господарства, так як за суттю виробничих процесів ставове рибництво має багато спільного з методами вирощування сільськогосподарських тварин);

- вид діяльності (на господарствах, крім основної, може здійснюватись фінансово-інвестиційна та інші види діяльності);

- форма спеціалізації (характеризується вирощуванням рибопосадкового матеріалу, товарної живої риби, виловом риби, виробництвом харчової продукції з риби);

- складність організаційної структури виробництва (чітке виділення ряду відділів (інкубаційно-селекційний цех, виробничі дільниці, кожен із яких хоч і не має замкнутого циклу, проте може бути обєктом обліку);

- пряма залежність галузі від сезонності;

- безперервний цикл технології вирощування продукції рибництва;

- наявність великої питомої ваги незавершеного виробництва;

- рівень автоматизації обліку.

На початок року виробничий відділ у складі інженера з інкубіції та інженерів-виробників аналізують звіт минулого періоду з вирощування товарної риби, баланс рибопосадкового матеріалу, прораховують кількість продукції на новий період, витрати на корми, медичні препарати, хімічні препарати. Технологічної карти зараз у «Донрибкомбінаті» як такової не складають.

Собівартість продукції – один з найважливіших показників економічного аналізу. У ньому фокусуються у грошовому вираженні витрати матеріально – технічних, трудових та фінансових ресурсів у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції. Собівартість належить до вирішальних чинників, що впливають на прибуток підприємств і показники рентабельності. У процесі господарської діяльності аграрні підприємства несуть різні витрати. Проте не всі вони включаються у собівартість продукції. З метою забезпечення єдиних методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, а також дотримання однакових підходів до визначення складу витрат і віднесення їх на собівартість продукції в 2000 р. прийнято Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», в якому названі питання знайшли своє відображення і врегулювання.

В загальноекономічному розумінні витрати звітного періоду, згідно з вказаним стандартом, визнаються або як зменшення активів, або як збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати, які несуть підприємства в процесі здійснення всіх видів своєї діяльності, є надзвичайно різноманітними. За характером виникнення і функціональним призначенням усі витрати можна поділити на такі групи:

- операційні витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства;

- фінансові витрати;

- витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності і не є операційними та фінансовими;

- надзвичайні витрати.

Склад операційних витрат є також різноманітним, тому не всі вони включаються до виробничої собівартості продукції (рис. 2.2.1).

фінансовий трудовий ресурс

Рис. 2.2.1 Склад операційних витрат.

Витрати, що збираються за час операційного циклу відображаються на бухгалтерському рахунку 23 «Виробництво». Більш відкриту інформацію можна почерпнути з аналізу рахунку 23 за субконто «Основна діяльність сільгоспвиробництва. Види витрат» (додаток ). Витрати які кореспондуються з цим рахунком: рахунок 20 «Виробничі запаси» за субрахунками 201, 302, 205, 207; рахунок 22 «МШП»; рахунки 66 «Розрахунки з оплати праці», 65 «Розрахунки за страхуванням»; субрахунком 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами» за спожиту електроенергію; рахунком 91 «Загальновиробничі витрати».

Облік, а також калькулювання собівартості риби, доцільно вести за двома переділами і стадіями вирощування: вирощування рибопосадкового матеріалу (перші три стадії) і вирощування товарної риби (четверта стадія).

Відповідно до цього облік витрат на першій стадії ведеться на рахунку 23 за субконто «Основна діяльність сільгоспвиробництва. Види витрат: «Витрати на вирощування рибопосадкового матеріалу» . Перша стадія складається з трьох розділів: вирощування мальків, вирощування цьогорічки, утримання цьогорічки в зимувальних ставах.

На аналітичному рахунку 23 «Витрати на вирощування мальків”» облічують витрати на утримання маточних, нерестових і малькових ставів, інкубаційних цехів та на утримання плідників у маточних і нерестових ставах (витрачання кормів, органічних і мінеральних добрив для внесення в маточні й нерестові стави, оплата праці по догляду за плідниками тощо).

На рахунку «Витрати на вирощування мальків» витрати відображають за заданою номенклатурою витрат, за винятком статті «Сировина». Витрати за статтею «Сировина», що відносяться до стадій «Витрати на вирощування мальків», «Вирощування цьогорічки”, для полегшення обліку доцільно відображати лише на стадії «Вирощування цього річки». При цьому до окремих стадій вирощування відносять витрати на утримання плідників, на сировину, матеріали, знос і ремонт знарядь лову, промислового спорядження і промислового інвентарю, основну і додаткову заробітну плату виробничих робочих з відрахуванням на соціальне страхування, витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання, транспортні витрати. Коли неможливо віднести прямим шляхом транспортні витрати й витрати на знос і ремонт знарядь лову, промислового спорядження і промислового інвентарю, вони розподіляються між стадіями вирощування пропорційно масі товарної риби і рибопосадкового матеріалу.

Отже, за статтею «Матеріали» відображають кількість і вартість кормів, мінеральних, органічних і органо-мінеральних добрив, а також витрати на виготовлення кормів і добрив, внесених у маточні, нерестові й малькові стави.

За статтею «Знос і ремонт знарядь лову, промислового спорядження і промислового інвентарю» фіксують знос і витрати на ремонт знарядь лову, промислового спорядження та промислового інвентарю, що використовується в маточних, нерестових і малькових ставах.

За статтею «Витрати на оплату праці» відображають відповідно основну і додаткову заробітну плату виробничих робочих, які займаються обслуговуванням плідників, проведенням нересту, інкубацією ікри, іншими роботами, пов’язаними з одержанням мальків, а також виловом і посадкою їх із нерестових у вирощувальні стави.