Використання платіжного календаря для підвищення ефективності управління грошовими потоками (стр. 2 из 11)

- зростання частки простроченої заборгованості по кредитах банків;

- зниження ліквідності активів підприємства;

- зростання тривалості виробничого циклу через несвоєчасні поставки сировини і комплектуючих.

З метою усунення дестабілізуючих факторів та уникнення загрози втрати фінансової рівноваги керівництво підприємства має вжити заходи щодо збільшення грошових надходжень. У наукових працях з фінансового менеджменту знайшли відображення різноманітні управлінські рішення, спрямовані на максимізацію грошових потоків господарюючих суб’єктів. За терміном дії їх можна поєднати на коротко- та довгострокові (табл.. 1.1).

Здійснити стимулювання припливу грошових коштів можна за рахунок зовнішніх джерел фінансування: комерційних кредитів, давальницької сировини, кредитів банків, цінних паперів і векселів, факторингу (продажу дебіторської заборгованості), оренди. Підставою для прийняття рішення про вибір джерела фінансування має бути альтернативна вартість коштів, що залучаються.

Рис. 1.2. Причини недостатності грошових коштів на підприємстві

Важливою складовою управління грошовими потоками підприємства є використання поточних заходів, спрямованих на оптимізацію таких потоків через вплив на фінансовий цикл підприємства. Останній являє собою період обороту активів, протягом якого готівкові кошти уречевлені в оборотних фондах. Він охоплює час надходження оборотних коштів у двох

Таблиця 1.1. Види заходів щодо максимізації грошового потоку підприємства

Види заходів	Збільшення припливу грошових коштів	Зменшення відтоку грошових коштів
Короткострокові заходи	1.Продаж або здача в оренду необоротних активів2. Раціоналізація асортименту продукції3. Реструктуризація дебіторської заборгованості у фінансові інструменти4. Використання часткової передоплати5. Залучення зовнішніх джерел короткострокового фінансування6. Розробка системи знижок для покупців	1. Скорочення витрат2. Відстрочка платежів за зобов’язаннями3. Використання знижок постачальників4. Перегляд програми інвестицій5. Податкове планування6. Вексельні розрахунки і взаємозалік
Довгострокові заходи	1. Додаткова емісія акцій і облігацій2. Реструктуризація підприємства – ліквідація або виділення в бізнес-одиниці3. Пошук стратегічних партнерів4. Пошук потенційного інвестора	1. Довгострокові контракти, що передбачають знижки або відстрочки платежів2. Податкове планування

стадіях кругообороту – виробничій і товарній і не включає час їх перебування в грошовій стадії. Тривалість фінансового циклу визначається за формулою:

ФЦ = ЧОЗВ + ЧОД – ЧОК, (1.1)

де ФЦ – тривалість фінансового циклу, днів;

ЧОЗВ – тривалість обороту запасів і витрат, днів;

ЧОД – тривалість обороту дебіторської заборгованості, днів;

ЧОК – тривалість обороту кредиторської заборгованості, днів.

Оптимізація фінансового циклу – одне з головних завдань діяльності фінансових служб підприємства. Очевидно, що напрямки скорочення фінансового циклу пов’язані зі скороченням виробничого циклу, зменшенням тривалості обороту дебіторської заборгованості, збільшенням тривалості обороту кредиторської заборгованості.

Процес управління потоками грошових коштів представляє собою постійний моніторинг відхилень реального руху грошових коштів від планових показників та використання заходів по усуненню таких відхилень. В свою чергу, планові показники повинні враховувати пропозиції по ефективному використанню грошових коштів, наприклад, заходи щодо прискорення їх обороту.

Даний напрямок роботи фінансового менеджера зводиться до розрахунку можливих джерел надходження і відпливу грошових коштів. Використовується та ж схема, що й при аналізі руху грошових коштів, тільки для простоти деякі показники можуть агрегуватися.

Оскільки більшість показників важко спрогнозувати з достатнім рівнем імовірності, то прогнозування грошового потоку зводять до побудови бюджетів грошових коштів в періоді, що планується, враховуючи лише основні компоненти потоку: обсяг реалізації, частку виручки за готівку, прогноз кредиторської заборгованості тощо. Прогноз здійснюється на певний період в розрізі підперіодів: рік по кварталах, квартал по місяцях тощо.

В будь-якому випадку процедури методики прогнозування виконуються в наступній послідовності:

- прогнозування грошових надходжень за підперіодами;

- прогнозування грошових витрачань за підперіодами;

- розрахунок чистого грошового потоку (надлишок/нестача)за підперіодами;

- визначення сукупної потреби в короткостроковому фінансуванні в розрізі підперіодів.

Найпоширенішими прогнозними фінансовими документами надходження та витрачання грошових коштів на підприємствах виступають:

- касовий бюджет - план надходження і витрачання грошових коштів, що є однією з основних форм поточного фінансового плану управління грошовими потоками, розробляється на фінансовий рік з помісячною сегментацією;

- платіжний календар - форма поточного фінансового плану управління грошовими потоками, розробляється на короткостроковий період з щоденною сегментацією.

А.М. Поддєрьогін зазначає, що згадані види фінансових планових документів мають надзвичайно багатоваріантний характер,зумовлений як різноманітною специфікою діяльності кожного окремого підприємства, так і спектром його зв'язків із суб'єктами макросередовища. Враховуючи, що ряд початкових передумов розробки даних планів носять слабкий прогнозний характер, в економічній літературі рекомендується їх складання у трьох варіантах: "оптимістичному", "реалістичному" і "песимістичному" [30].

Платіжний календар представляє собою план грошових надходжень та витрат за визначений період із залишком (сальдо) на поточному рахунку підприємства. Його інформаційною основою є різноманітні плани та баланси, що складаються на підприємстві: план реалізації продукції, кошторис витрат на виробництво, кошторис використання фонду оплати праці, кошторис державного соціального страхування, кошторис витрат на технічне переозброєння та реконструкцію тощо.

План реалізації продукції (виконання робіт) є основним при визначенні очікуваних надходжень. В умовах ринкової економіки він повинен максимально враховувати рекомендації служби маркетингу підприємства, бути точним та обґрунтованим.

До кошторису виробничих витрат потрібно включати інформацію про суму та час здійснення витрат, необхідних для виконання плану реалізації продукції. В плануванні витрат, зокрема,при визначенні суми витрат на закупку обладнання, матеріалів та напівфабрикатів, беруть участь виробничі служби, в першу чергу- служби підготовки виробництва, постачання, комплектації.

Платіжний календар відображає очікувані грошові надходження та витрати у плановому періоді і призначений для планування змін обсягу грошових коштів та майбутніх фінансових потреб. О.Б. Крутік і М.М. Хайкін виділяють шість етапів при складанні платіжного календарю (рис. 1.3) [28].

Розглянута методика складання платіжного календарю, на наш погляд, може слугувати засобом "ранньої діагностики" фінансового стану

Рис. 1.3. Порядок складання платіжного календаря

підприємства. Якщо планується позитивне сальдо, то можна розраховувати на отримання додаткового доходу. Якщо ж на стадії проекту виявлено нестачу фінансових коштів, то у керівника є час для прийняття необхідних заходів.

Разом з тим, застосування наведеної методики має певні обмеження. Вона застосовується лише за умов, що кредити, отримані підприємством в поточному періоді, будуть витрачені тільки на надання товарного кредиту споживачам, а не на фінансування капітальних вкладень. В іншому випадку витрачання коштів на погашення кредиторської заборгованості минулих періодів призведе до зростання поточної заборгованості підприємства перед кредиторами. Особливо негативні результати така практика спричиняє в умовах інфляції, оскільки підприємство не може постійно фінансувати прострочені платежі за рахунок нових позик. Мінімально допустиме сальдо, встановлене емпіричним шляхом, дорівнює 5 % від сум щомісячних платежів замовників[61]. По суті, ці кошти представляють собою резервний капітал, що витрачається на погашення можливої короткострокової заборгованості підприємства постачальникам.

Таким чином, управління грошовими потоками господарюючих суб’єктів має наступні складові (рис. 1.4):

Рис. 1.4. Складові процесу управління грошовими потоками

Таким чином, надійним підґрунтям для створення ефективної системи фінансового планування грошових надходжень і видатків на підприємстві виступає якісне аналітичне забезпечення раціоналізації грошових потоків. Останнє має бути побудоване з урахуванням вимог системного підходу і комплексного вивчення економічних явищ і процесів підприємства, що досягається за допомогою методів фінансового аналізу. Їх застосування сприяє вирішенню низки важливих проблем: визначення необхідної грошової маси для здійснення безперебійної господарської діяльності в певному заданому періоді та збалансування грошових потоків в цілях підтримання перспективної ліквідності. Використання в практиці фінансово-господарської діяльності аналітичних процедур дозволить не лише розраховувати перспективну платоспроможність, а й виявляти внутрішні та зовнішні резерви її підвищення, визначати майбутні шляхи виходу з платіжної кризи для вітчизняних підприємств.