Заходи щодо оптимізації формування та використання прибутку Херсонського нафтопереробного заводу (стр. 4 из 8)
Використання можливостей колективного інтелекту в системі, по-перше, забезпечує надійність інформації для вироблення рішення, по-друге, сприяє зниженню можливої негативності наслідків реалізації рішення, чим безумовно підвищує якість прийнятого рішення. Можливості прийняття рішень на основі альтернативності, прозорості процедур, визначає ще одну функціональну здатність нашої системи – до безупинного навчання персоналу користувачів з метою підвищення його кваліфікації. Тобто, окрім суто виробничих переваг СППР “Прибуток” є зручним інструментарем для реалізації освітянських функцій.
1.2 Економiко-математичне моделювання в оптимiзацiї використання прибутку нафтопереробних пiдприємств
Чистий прибуток пiдприємств є джерелом доходiв акцiонерiв, а також з нього можна здiйснювати значнiiнвестицiї для збiльшення потужностей та структурно-технологiчного вдосконалення нафтопереробних заводiв.
Можна спрямувати весь чистий прибуток поточного року на виплату дивiдендiв акцiонерам, не рахуючись з потребами технiчного розвитку виробництва. Але така стратегiя обернеться у кiнцевому рахунку проти економiчних iнтересiв цих акцiонерiв у наступнi роки, коли зношене устаткування та устарiла технологiя призведуть до збiльшення витрат виробництва, зниженню якостi продукцiї та втратi ринкових позицiй. Таким чином, виникає проблема оптимального узгодження мотивiв поведiнки власникiв капiтала компанiї зi стратегiєю її технiчного розвитку. Оскiльки головне джерело iнвестицiй – чистий прибуток, то мова iде про встановленнi рацiональної норми її реiнвестування з таким розрахунком, щоб отримати найбiльшу з можливих суму дивiдендiв за повний життєвий цикл компанiї.
Тривале вiдлучення бiльшої частини прибутку на виробниче накопичення шкiдливе для матерiального стимулювання та знижує творчу активнiсть робiтникв, i як слiдство капiталовiддачу.
З iншого боку, спрямування чистого прибутку загалом на поточне споживання обмежує можливостi технiчної переоснастки для збїльшення капiталовiддачi та фонду споживання у майбутньому. Додаткову складнсть у цю проблематику вносить перехiд до акцiонерної форми органiзацiї власностi на майно колишнiх державних пiдприємств та необхiднiсть урахування рiзноспрямованих мотивiв економiчної поведiнки акцiонерiв, управлiнцiв та робiтникiв. Рада директорiв та президент компанiї повиннi надавати зiбранню акцiонерiв обгрунтований проект використання чистого прибутку у перспективi.
За даних обставин необхiдним є рацiональний пiдхiд, який вносить наукову обгрунтованiсть у прийняттi рiшень про норму реiнвестування прибутку. Його можна здiйснити шляхом аналiзу реально доступних режимiв споживання та накопичення, якi задовольняють закономiрностi економiчного росту та конкретнi виробничi умови пiдприємства.
На макроекономiчному рiвнi теорiя накопичення розроблена задовiльно.
У працях А. Маршала, Ж.Б.-Сея, К. Викселля, Д. Кейнса, Е. Домара, У. Солоу, Е. Фелпса, К. Шелла встановленi фундаментальнi закономiрностi процессу накопичення. Вони створюють аксiоматику данного роздiлу економiчної теорiї. Цю аксиоматику загально можна уявити наступними положеннями:
1. Мета накопичення – максимiзацiя споживання у довгостроковому планi
2.У довгостроковому планi накопичення дорiвнюють iнвестицiям
3.Споживання зростає зi збiльшенням доходу, але меншими темпами
4.У рiвноваговiй економiцiiснує оптимальна норма накопичення, яка забезпечує максимум iнтегрального фонду споживання за перiод стратегiчного планування.
Розрахунок оптимальної норми реiнвестування прибутку за дуже малореалiстичних припущеннях був здiйснений у 1966 роцi Е. Фелпсом на основi динамiки чистого продукту у виглядi виробничої функцiї:
, (3.1)де Y – нацiональний доход
K – капiтал;
L – робоча сила;
A – статистичний коефiцєнт;
n- статистичний показник ступеня;
Е. Фелпс показав, що їснує особа стацїонарна траєкторiя економiчного росту. Впродовж стацiонарної траєкторiї усi змiннi моделi (KiL) зростають з постiйним у часi темпом якiй дорiвнює темпу роста робочої сили. За цих обставин залишаються строго постiйними продуктивнiсть працi, фондовiддача та фонд споживання на одного робiтника. Цi умови виконуються для функцiїY за деякого оптимального рiвня фондовозброєностi працiF= К/L. Йому вiдповiдає оптимальна норма реiнвестування нацiонального доходу, яка дорiвнюєпараметру n функцiїY.
Але головна проблематика розрахунку функцiїY полягає в тому, що дана функцiя досить приблизно з грубим спрощенням передає дiйсний процесс замiщення труда капiталом. Внаслiдок цього розрахунок параметру nє нестiйким, i може бути зовсiм рiзним по значенню при обробцi одних й тих самих даних у рiзних авторiв.
Таким чином виникає необхiднiсть у методицi, яка б на рiвнi окремого пiдприємства дозволяла розрахувати оптимальну норму реiнвестування прибутку на базi обмеженоїiнформацiї, яка б була доступною менеджерам. Але необхiдно знати параметр, який визначає динамiку вiдтворення чистого прибутку, - очикувана капiталовiддача за чистим прибутком. Даний показник визначається в процесi вiдбiру певних iнвестицiйних програм, що складають загальну перспективну програму технiчного розвитку пiдприємства.
Прогнозна середня рентабельнiсть капiталу за чистим прибутком визначається наступним чином:
, де (3.2)P0 – прогнозна середня рентабельнiсть вже функцiонуючого капiталу компанiї
D0 - доля вже функцiонуючого капiталу компанiї у загальнiй сумi капiталу компанiї на перiод стратегiчного планування
n – iндекс iнвестицiйного проекту, який був включеним до перспективноїiнвестицiйної програми
Pn– очикувана рентабельн iсть капiталу при реалiзацiїn-го проекту
Dn– питома вага капiталу, який вiдноситься до n-го iнвестицiйного проекту у капiталi компанiї.
За даними iнвестицйiної програми ВАТ «Херсоннафтопереробка» 2004 року маємо три iнвестицiйних проекти: будiвництво гiдрокрекингу вакуумного газойлю (n=1), замiна каталiзатора та реконструкцiя рiформiнга (n=2), будiвництво гiдроочистки дизельного палива (n=3). В рамках кожного проекту ми маємо:
n=1:рентабельнiсть проекту –0,07,питома вага капiталу у рамках першого iнвестицiйного проекту у загальнiй сумi капiталу – 0,13 ;
n=2:рентабельнiсть проекту -0,02 ,питома вага капiталу у рамках другого iнвестицiйного проекту – 0,17;
n =3: рентабельнiсть проекту – 0,06 , питома вага капiталу у рамках третього проекту – 0,05.
Прогнозна рентабельнiсть вже функцiонуючого капiталу – 0,12, питома вага вже функцiонуючого капiталу компанiї – 0,65.
Таким чином, розраховуємо очикувану середню рентабельнiсть капiталу компанiї:
P = 0,12 * 0,65 + 0,07*0,13 + 0,02 * 0,17 + 0,06 *0,05 = 0,0935
Для того, щоб забезпечити достовiрнiсть значень Рnза кожним проектом оцiнюються вирогiдностi його реалiзацiї , та загальна рентабельнiсть проектiв розраховується наступним чином:
(3.3)де i – можливий iтог реалiзацiїn- го проекту
Рni- рентабельнiсть кап iталу при реалiзацiїi-го проекту
Vni – вiрогiднiсть реалiзацiїi-го проекту
За даними пiдприємства шляхом розрахунку обсягу продажу, витрат, прибутку у несприятливих, промiжкових та сприятливих умовах були отриманi наступнi данi щодо вирогiдностi реалiзацiїi вiдповiдно величини їх рентабельностi :
Р11 =0,07 V11=0,25
Р12 =0,2V12= 0,3
Р13=0,15V13= 0,25
Р14=0,24V14=0,2
Найбiльш вирогiдне значення рентабельностi за першим проектом:
Рn= 0,07*0,25+0,2*0,3+0,15*0,25+0,24*0,2 = 0,59.
Пiсля того, як очикувана рентабельнiсть визначена, наступним кроком буде використання детермiнованої розрахункової схеми, яка обумовлена закономiрностями вiдтворення чистого прибутку. Iнтегральна сума дивiдендiв за Т рокiв, яку необхiдно зробити найбiльшою шляхом вибору оптимальної норми реiнвестування чистого прибутку S, повинна бути представлена функцiєю S, при даних параметрах PiT. Тривалiсть перiоду Т у деяких моделях приймається безкiнечною, але це навряд чи виправдано, оскiльки за межами 20-30 рiчного iнтервалу можливостi виробництва та збуту продукцiї, стан сировинної бази є невизначеними. Також iнтереси акцiонерiв за межами данного сроку не поширюються. Внаслїдок цього значення Т необхiдно прийняти у межах 20 – 30 рокiв.
Завдяки тому, що параметри Т i Р вiдомi, то динамiка процесу вiдтворення чистого прибутку та дивiдендiв цiлком визначається змiною капiталу впродовж Т рокiв.
Якщо прийняти капiтал першого року за С0, то капiтал пiдприємства у будь-якому т-ому роцi з урахуванням реiнвестування прибутку складе:
(3.4)Сума складових капiталу , якi утворюють геометричну прогресiю з першою складовою, яка дорiвнює одиницii со знаменником 1+Р * S, за Т рокiв складе:
(3.5)Обсяг чистого прибутку за той же перiод буде дорiвнювати добутку капiталовiддачi на вказану суму:
(3.6), деп = iнтегральна величина чистого прибутку компанiї за Т рокiв, яка виражена в одиницях початкового капiталу;
S – норма реiнвестування чистого прибутку.
На оплату дивiдендiв акцiонерам та на соцiальнi потреби коллективу пiдприємства iде частина чистого прибутку, яка дорiвнює 1- S, та цiльова функцiя моделi буде мати наступний вигляд:
, (3.7)Де G – iнтегральний обсяг чистого прибутку пiдприємства на потреби споживання за Т рокiв в одиницях початкового капiталу.
Розподiляючи вираз
в ряд по ступенях до п’ятого порядку, скоротив його на S та використовуя вiдомi методи пониження ступеня алгебраїчного рiвняння отримаємо: