Заходи щодо оптимізації формування та використання прибутку Херсонського нафтопереробного заводу (стр. 6 из 8)
У перші три роки необхідно реінвестувати 71 % суми чистого прибутку решту розподілити на дивідендні виплати. Наступний трьохрічний етап сума реінвестованого прибутку складе 62,8%, і в третьому етапі згідно розрахункам сума тезаврованого прибутку складе 17%. Якщо наприклад, за нашими розрахунками ми б мали величину норми реінвестування прибутку – 1,35, тобто більше одиниці це б означало, що підприємство повинно додатково взяти кредит в сумі 35% від чистого прибутку підприємства.
За даними розрахунками спостерігається певна закономірність щодо розміру норми реінвестування прибутку, у перші два періоди вона найбільша(0,71; 0,628) - це відображення принципу доцільності зосередження капіталовкладень на початковій стадії реалізації проекту. Проте за реальних обставин строго виконувати у сумах значення норми реінвестування прибутку неможливо, оскільки формула не взмозі охопити багатофакторні зміни у господарській діяльності, але невеликі за розміром відхилення від розрахункової норми реінвестування прибутку загально не впливають на величину цільової функції.
1.3 Прогнозування беззбитковостi нафтопереробних підприємств
В основу моделі прогнозування прибутку покладено поточний план надходження і витрат по операційній діяльності. Принциповою моделлю розрахунку чистого прибутку з операційної діяльності (ЧОП) на майбутній період можна вважати:
ЧОП =ΣНГпл.-Σ ВГР пл.-ΣАВпл.- ΣВКпл.,
Де ΣНГпл.- планова сума грошових надходжень по операційній діяльності ;
ΣВГР пл.- планова сума витрат грошових ресурсів на операційну діяльність;
ΣАВпл. – планова сума амортизаційних відрахувань;
ΣВКпл. – планова сума відсотків за кредит.
На підставі ЧОП розраховуються планові обсяги валового операційного прибутку (ВОП) і маржинального операційного доходу (МОД):
ВОП = ЧОП ·η,
де η – коефіцієнт ставки налогу на прибуток (η=1,3)
МОД = ВОП- СВ, V=МОД +ЗВ,
де СВ – стабільні витрати (постійні); ЗВ – змінні витрати;V – об’єм продажу
На підставі такого підходу можна більш тісно зв’язати операційний прибуток з чистим грошовим потоком від поточної діяльності.
Також, що є підхід який побудовано на підставі аналізу ліміту рентабельності. На підставі аналізу даного показника визначається мінімальний об’єм продажу –Qmin:
,або 
,де Rcв – частка стандартних витрат у виручці від реалізації.
Тоді прогноз прибутку ( П1) буде:
,де βп- прогнозний показник економічної рентабельності продажу.
Серед найбільш суттєвих факторів впливу на процеси управління прибутком виділимо:
1.Зміна обсягів реалізації продукції, що при інших рівних умовах знаходиться у прямому функціональному зв’язку з прибутком, тобто чим більше кількість продукції, що реалізована, тим більше надходить виручки від реалізації продукції і тієї її частини, що є основним джерелом накопичень підприємств – прибутку.
2.Зміна цін: чим вище ціни, за якими реалізується продукція, тим більший прибуток одержить підприємство. Ціна має не тільки компенсувати витрати підприємницьких структур, а і забезпечити отримання підприємцями прибутку. При цьому важливою базою ціноутворення у ринковій економіці є попит на товари, що виробляються та ціни на товари конкурентів-суб’єктів господарювання. Тобто ціна повинна враховувати майбутню конкуренцію на ринку певної галузі. Заслуговує на увагу гіпотеза деяких західних вчених Р.Боєра, Дж.Містреля, що у ціну вироблених товарів закладається такий прибуток, який повинен забезпечувати рентабельність основних фондів. З цього випливає: високий рівень основного капіталу у галузях може стимулювати інфляційні процеси у державі. Інфляційне зростання цін штучно сприяє зростанню номінальних доходів, проте зовсім не позначається на якості та ефективності виробництва продукції.
3.Між прибутком і собівартістю існує тісний зв’язок – зворотня залежність. Розширення складу витрат, які включаються у собівартість, а також зменшення ефективності на стадіях процесу виробництва й реалізації, включаючи недосконалу амортизаційну політику, спричиняють зростання витрат та скорочення прибутку.
4.Структура асортименту продукції, і її зрушень дозволяє виявити вплив рентабельності окремих видів виробів на розміри прибутку.
Відомо, що формування і використання прибутку є підгрунттям підприємницької діяльності і її кінцевим результатом.
Основний метод управління прибутком відбувається за допомогою аналізу за схемою “витрати-обсяг продажу-прибуток”. Реалізація схеми відбувається на підставі операційного аналізу (внутрішній аналіз) де вирішуються задачі:
- оцінка прибутковості;
- прогнозування рентабельності на підставі показника запасу фінансової
стійкості (ЗФС);
- оцінка підприємницького ризику;
- визначення оптимального шляху виходу з кризового стану;
- розробка найбільш вигідної асортиментної політики.
Ключовими елементами операційного аналізу вважаються:
- критичний обсяг виробництва;
- поріг рентабельності;
- запас фінансової стійкості.
Ці елементи пов’язані з поняттям маржинального доходу –МД, що є результатом реалізації продукції після погашення змінних витрат –ЗВ.
Формальний запис розрахунку маржинального доходу у сфері виробництва виглядає наступним чином:
ЧВ – ЗВ = МД-СВ =Пв,
де з неозначених параметрів –ЧВ – чиста виручка від реалізації продукції;
Пв – прибуток виробництва.
У разі визначення важеля МД, що вимагає операційний аналіз, можна скористатись відношенням:
ВВ=МД/Пв,
де ВВ –“виробничий важель”, який показує у скільки разів маржинальний доход перевищує прибуток:
Маржинальний дохід оцінюють за наступними варіантами значень:
1.Маржинальний доход дорівнює нулю. У даному випадку дохід від реалізації покриває змінні витрати. Підприємство функціонує зі збитками у розмірі постійних витрат;
2.Маржинальний доход більше нуля, але менше ніж постійні витрати (0<MД<CB). Це означає, що підприємство отримує виручку, яка покриває змінні витрати і частину постійних;
3.Маржинальний дохід дорівнює постійним витратам (МД=СВ). Це варіант беззбиткової і водночас безприбуткової діяльності, коли отриманої виручки досить щоб покрити усі витрати підприємства без отримання прибутків.
4.Маржинальний дохід перевищує постійні витрати (МД>СВ). В даному випадку підприємство компенсує всі свої збитки та формує операційний прибуток.
Ефект виробничого важеля (ЕВВ) полягає у тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації продукції породжує ще значнішу зміну суми прибутку. Ступінь такої зміни залежить від співвідношення між постійними та змінними витратами підприємства.
Якщо поріг рентабельності (виручка від реалізації, при якій забезпечується беззбиткова діяльність підприємства за умови неотримання прибутку) більше нуля, то частка постійних витрат у сумі витрат знижується і вплив виробничого важеля (ВВ) знижується.
У випадках зниження виручки від реалізації операційний важель характеризує можливість втрати прибутку. Важке становище підприємства якщо у випадку спаду виручки від реалізації, збитки перевищують маржинальний доход, тобто операційний важель дорівнює або менш ніж одиниця. Збільшення виручки від реалізації в такому випадку тягне за собою зниження збитків у меньшому ступені ніж зростання обсяга виробництва, що його викликало. Підприємство, що має збитки за сумою менше ніж маржинальний операційний дохід, мають шанси скоріше вийти з кризового стану, тому що зростання обсягу продажу потягне за собою більш інтенсивне зниження збитків.
Функціонування системи управління прибутком на основі моделювання передбачає вирішення таких задач:
1.Визначення критичного обсягу виробництва;
2.Встановлення обсягу виробництва, необхідного для отримання прибутку і відповідного для цього рівня операційних витрат;
3.Розрахунок обсягу додаткового замовлення, яке необхідне для прибуткової роботи і власного фінансування.
Визначимось, що критичний обсяг виробництва – це такий обсяг, у разі досягнення якого отримана виручка від реалізації продукції забезпечує беззбитковий обсяг виробництва. Тобто, за даного обсягу виробництва буде виконуватися наступна умова:
, (3.18)Оскількі, змінні витрати безпосередньо пов’язані з обсягом виробництва, їх можна визначити наступним чином:
, (3.19)де Усв– питома вага змінних витрат у повному обсязі виручки від реалізації продукції.
Тоді для критичного обсягу виробництва будемо мати:
, (3.20)Оскільки критичним є об’єм реалізації при якому виручка від реалізації дорівнює повним витратам (у разі відсутності прибутку), то для розрахунку критичного об’єму реалізації –Vrk будемо мати:
Vrk = Усв·Vrk+CBабо
, (3.21)де 1-Усв– частка постійних витрат
Розглянемо розрахунок цього показника наприкладі даних “Херсонського нафтопереробного комплексу” за 2004 рік.Середня ціна за продукцію у 2003 році становила понад 2000 грн за 1т. Змінні витрати у ціні товару 1652грн (82,6%). Постійні витрати на увесь обсяг-12647,4 тис. гр Тоді підприємство досягне критичної величини випуску у разі обсягу виробництва, що дорівнюватиме – 72686,2 тис.грн.
.