заходи щодо оптимізації формування та
використання прибутку ХНПЗ
План
прибуток нафтопереробний беззбитковість моделювання
1.1 Удосконалення формування прибутку нафтопереробних підприємств
1.2 Економiко-математичне моделювання в оптимiзацiї використання прибутку підприємств
1.3 Прогнозування беззбитковостi нафтопереробних підприємств України
Висновки
Література
прибуток економічне математичне моделювання
1.1 Удосконалення формування прибутку нафтопереробних пiдприємств
Квінтесенцією вирішення проблеми управління системами формування прибутку вважається моделювання і створення автоматизованих процедур для проведення розрахунків. Саме такий підхід забезпечуватиме ефективність реалізації прикладної сторони наших досліджень. Спираючись на вимоги системного підходу до управління складними економіко – виробничими системами, проведемо декомпозицію об’єкту наших досліджень і виділимо основні складові компоненти системи управління прибутком, що у разі моделювання можуть розглядатись як етапи вирішення проблеми:
1. Наявність мети і її формування як оптимізація доходів власників. Реалізація нашої мети потребує застосування спеціальних формальних підходів. З цього приводу конкретизуємо наші задачі:
1.1оптимізація обсягу прибутку, на підставі врахування ресурсної організації потенціалу і кон’юнктури на ринку нафтопродуктів. Тобто, спираючись на наявні і потенційно-реальні ресурси підприємства, спробувати оптимізувати обcягу можливого прибутку;
1.2 врахування необхідної відповідності між обсягом прибутку, що планується і можливим ступенем ризику, який пов’язаного з ним, оскільки відносини цих параметрів є лінійними. При цьому, важливим є досягнення максимальної гнучкості та відповідності між об’ємом прибутку та значенням ризику;
1.3 вибір відповідного методу прогнозування і трендів з врахуванням фактору часу (проект на підставі минулого не завжди реалізується у майбутньому);
1.4 забезпечення прибутку високої якості. Тобто, потенціал зростання повинен бути реалізовано за рахунок операційної діяльності і реального інвестування чистого прибутку, що створює перспективи розвитку підприємства;
1.5 наявність принципу альтернативності в процедурах розробки системи прийняття рішень;
1.6 передбаченість і створення умов для збільшення ринкової вартості підприємства, що визначається рівнем капіталізації прибутку. Така задача за класичними варіантами передбачає:
- формування об’єму фінансових ресурсів за рахунок прибутку, щоб був достатній для розвитку. За звичай вони концентруються у складі фондів накопичення і спрямовуються на фінансування витрат;
- розробка ефективних програм участі у прибутках персоналу;
- пошук та досягнення оптимальних співвідношень між частинами розподіленого прибутку( виплата дивідендів власникам, поповнення статутного фонду, розробка ефективних соціальних програм, пов'язаних з чистим прибутком підприємства);
2.До узагальнених механізмів регулювання в системі управління прибутком будемо відносити:
2.1 державне регулювання;
2.2комплекс ринкових механізмів регулювання;
2.3комплекс внутрішніх механізмів регулювання прибутком;
2.4 система конкретних методів та заходів регулювання та управління – фінансово-економічні розрахунки, статистичні методи, економіко-математичні методи;
2.5необхідність організаційного забезпечення управління прибутком. 3.Організаційне забезпечення управління прибутком визначається наявністю внутрішніх структурних підрозділів, з функціями розробки та реалізації управлінських рішень. Повинні бути сформовані центри відповідальності: витрат, доходу, прибутку, інвестицій;
4.Формування центру інформаційного забезпечення управління прибутком і створення автоматизованих систем.
5.Визначення форм і методів аналізу ефективності системи управління прибутком:
5.1 економіко-організаційний аналіз формування та використання прибутку (виходячи з об’єкту досліджень);
5.2 зовнішній та внутрішній аналіз (в залежності від організації проведення);
5.3 повний і тематичний аналіз в залежності від періоду (попередній, оперативний, послідуючий).
Стосовно методів аналізу прибутку, то найбільш поширеними вважаються групи методів (деякі з них нами реалізовані і оговорені вище):
5.4горизонтальний аналіз, або трендовий;
5.5вертикальний аналіз, або структурний;
5.6порівняльний аналіз;
5.7-аналіз коефіцієнтів (аналізуються коефіцієнти рентабельності і ефективності розподілу прибутку);
5.8інтегральний аналіз (корпоративний метод за схемою фірми Дюпон);
5.9аналіз ризиків (визначення ймовірностей появи ризикових ситуацій і можливих грошових втрат).
6.Контролінг прибутку – система прийомів та заходів по контролю за виконанням плану прибутку підприємства. Існують певні вимоги до системи цього контроля:
6.1 орієнтація на реалізацію розробленої на підприємстві політики управління прибутком;
Спираючись на наведені вимоги до організації контролю можна виділити такі етапи реалізації:
1.визначення обсягу контролю, видів
2.встановлення системи приоритетів показників, що контролюються
3.встановлення системи кількісних стандартів контролю
4.створення системи моніторингу показників, що використовуються для контролю
5.розробка системи алгоритмів дій, що усувають небажані відхилення у планах і стандартах.
Перш за все зауважимо, що підприємство самостійно розробляє план отримання прибутку спираючись на договори і контракти, економічні нормативи, матеріали аналізу господарсько-фінансової діяльності у попередньому періоді.
Зазначимо, що дана концепція, за якою планується провести аналіз описується на підставі системності. Застосування даної концепції системності на об’єкті з врахуванням його специфічності (такої как нафтопереробна промисловість) містить елемент новізни, але даний параграф є лише преамбулою для розкриття результатів даного аспекту цього дослідження.
Створення системи планування прибутку включає такі взаємопов’язані процеси:
- визначення обсягу операційного прибутку і встановлення факторів впливу на цей обсяг;
- планування розподілу та використання прибутку.
Традиційними в цьому випадку вважаються такі методи і підходи: метод прямого рахунку, аналітичний і нормативний підходи, метод сумісного розрахунку.
Вимоги системності досліджень складних задач передбачають визначення поняття об’єкту досліджень, тому ми у якості передумови визначимось, що планування прибутку будемо вважати складовою частиною фінансового планування на підприємстві, а за своїм змістом – це система заходів щодо забезпечення процесу формування, розподілу та використання фінансових ресурсів у певних обсягах, які визначаються завданнями розвитку підприємства. У основу функціонування такої системи покладено розрахунки планових величин обсягу випуску й реалізації продукції, її повної собівартості, цін, асортименту товарів і послуг. Тому, без перебільшення можна сказати, що у плануванні прибутку беруть участь усі виробничі та функціональні підрозділи підприємства. Фінансові служби з врахуванням наявних резервів повинні активно впливати на процес розробки виробничих показників з метою досягнення їх максимальної узгодженості з планом прибутку.
На наш погляд, всебічна оцінка планування прибутку ґрунтується на чотирьох основних елементах: мета, об’єкти, строки та методи. На характер планування та управління прибутком значно впливає розмір підприємства, стадія його життєвого циклу, організаційно – правові формі діяльності та галузева специфіка.
Найважливішою метою планування прибутку є правильне визначення суми прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства і який визначає його можливості у фінансуванні розвитку виробничої, соціальної сфери, матеріального заохочення працюючих. Розрахунок впливу на прибуток окремих факторів дозволяє збільшувати випуск продукції, знижувати витрати на її виробництво й реалізацію, підвищувати якість продукції. Крім того, як платник податків, підприємець зацікавлений планувати величину податку на прибуток та суму авансових платежів, що сплачуються до бюджету в заздалегідь визначений термін. Досягнення зазначених цілей пов’язано з конкретними об’єктами планування. Звідси витікає важливість застосування прогнозного підходу і методів оцінки результатів прогнозування.
Короткострокове планування – ( термін планування прибутку – місяць, квартал, та рік ). Якщо ціни, заробітна плата відносно стабільні, то перспективне планування охоплює термін 3-5 років. Воно є найбільш складним та потребує визначення системи довгострокових стратегічних цілей планування прибутку та шляхи досягнення визначених прогнозних показників. Загалом, планування процесу формування, розподілу та використання прибутку підприємства умовно поділяють на три основних етапи: прогнозування прибутку на декілька наступних років, поточне планування (один рік) і оперативне планування (місяць, квартал). В нестабільних економічних умовах термін перспективного планування не є досить тривалим і обмежується у середньому трьома роками. Розробка системи прогнозування прибутку суб’єкта господарювання у довгостроковому періоді є основою для поточного і оперативного планування. У разі виявлення значних розбіжностей та з’ясування причин відхилень вносяться відповідні корективи у плани. Вихідними параметрами для всіх стадій планування є збалансованість політики планування прибутку з внутрішньою загальною фінансовою стратегією підприємства та її узгодженість із зовнішніми факторами, які пов’язані з діяльністю підприємства. Отже, з одного боку необхідно враховувати планові обсяги виробництва, реалізації продукції виходячи з наявного потенціалу фінансових, виробничих і трудових ресурсів та системи розроблених на підприємстві норм і нормативів витрат цих ресурсів. А з другого – зміни системи податкових ставок, кон’юнктури сегментів ринку (товарного, фінансового) та прогноз економічного розвитку держави в цілому.