Крім того, реальні інвестиції мають найбільшу питому вагу в структурі інвестиційних вкладень підприємства – 83,5 % на початок періоду, причом протягом звітного періоду цей показник зріс на 0,9 %. Така динаміка оцінюється позитивно, адже підприємство у сфері виробництва пов’язується передусім з виробничою діяльністю. Тому реальні інвестиції мають розглядатись керівництвом кожного підприємства як пріоритетний напрям інвестування. Саме така ситуація спостерігається на підприємстві. Фінансові інвестиції підприємства становлять незначну частку в структурі вкладень, а саме 14,7 % як на початок періоду, так і на кінець.
Наступним етапом є аналіз руху грошових потоків від інвестиційної діяльності підприємства протягом звітного періоду.
Таблиця 2.8.2 Аналіз грошових потоків від інвестиційної діяльності, ти.грн
| № | Показник | За звітний період | За попередній період | Зміна |
| 1 | Реалізація фінансових інвестицій | 0,0 | 0,0 | 0,0 |
| 2 | Реалізація необоротних активів | 2,1 | 0,6 | 1,5 |
| 3 | Отримані відсотки | 0,0 | 0,0 | 0,0 |
| 4 | Отримані дивіденди | 0,0 | 0,0 | 0,0 |
| 5 | Інші надходження | 0,0 | 0,0 | 0,0 |
| Усього надходжень | 2,1 | 0,6 | 1,5 | |
| 6 | Придбання фінансових інвестицій | 0,0 | (103,8) | 103,8 |
| 7 | Придбання необоротних активів | (84,1) | (99,8) | 15,7 |
| 8 | Рух коштів від надзвичайних подій (видатки) | 0,0 | 0,0 | 0,0 |
| Усього видатків | (84,1) | (203,6) | 119,5 | |
| 9 | Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності | (82) | (203) | 121 |
Як показують дані таблиці 2.8.2, протягом звітного періоду надходження від інвестиційної діяльності збільшилися на 1,5 тис. грн., за рахунок реалізації необоротних активів, тобто продажу основних засобів та нематеріальних активів.
2.9 Аналіз і прогнозування можливого банкрутства підприємства
Структуру балансу підприємства можна вважати незадовільною, а підприємство – неплатоспроможним, якщо виконується одна з таких умов:
а) коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення, менше ніж 2,0;
б) коефіцієнт забезпеченості власними коштами має значення, менше ніж 0,1.
Коефіцієнт поточної ліквідності визначається за формулою:
Кпл = (Поточні активи + витрати майбутніх періодів) / (Поточні зобов’язання + Доходи майбутніх періодів) (2.9.1)
На початок звітного періоду:
Кплп = (15236,4 + 1,3) / 12477 = 1,2
На кінець звітного періоду:
Кплк = (13380,2 + 0,8) / 11132,3 = 1,2
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами визначається за формулою:
Кзабезп = Власні оборотні кошти / оборотні активи (2.9.2)
На початок звітного періоду:
Кзабезп = (2100,9 – 411,8) / 15237,7 = 0,1
На кінець звітного періоду:
Кзабезп = (2631 – 382,3) / 13381 = 0,2
Як бачимо з вище наведених розрахунків у нас не виконується перша умова, тобто коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення, менше ніж 2,0. отже можемо сказати, що у підприємства є деякі труднощі.
При незадовільній структурі балансу для перевірки реальної можливості у підприємства відновити свою платоспроможність розраховується терміном на 6 місяців коефіцієнт відновлення платоспроможності:
Квідн = (Кплк + 6/Т * (Кплк – Кплп))/ 2, (2.9.3)
де Кплк, Кплп – фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець і початок звітного періоду;
6 – період відновлення платоспроможності (міс.);
Т – звітний період (міс.);
2 – нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності.
Квідн = (1,2 + 6/12 * (1,2-1,2))/2 = 0,6
Так як коефіцієнт відновлення менше 1, то це свідчить про те, що у підприємства в найближчі 6 місяців немає реальної можливості відновити платоспроможність.
Також використаємо Z-модель на основі п’яти факторів Е. Альтмана для аналізу платоспроможності підприємства:
Z = 1,2*X1 + 1,4*X2 + 3.3*X3 + 0.6*X4 + 1,0*X5 (2.9.4)
Z – індекс кредитоспроможності;
X1= ряд. 260 ф.1 / ряд.280 ф.1;
X2 = ряд. 220 ф.2 / ряд.280 ф.1;
X3 = ряд. 050 ф.2 / ряд.280 ф.1;
X4= ряд.380 ф.1/ ряд. 620 ф.1;
X5 = ряд.010 ф.1 / ряд.280 ф.1.
X1п = 15236,4 / 15649,5 = 0,97
X1к = 13380,2 / 13763,3 = 0,97
X2п = 2579,5/ 15649,5 = 0,18
X2к = 537,9 / 13763,3 = 0,03
X3п = 865,4 / 15649,5 = 0,05
X3к =594,6 / 13763,3 = 0,04
X4п = 2100,9 / 12477 = 0,16
X4к = 2631 / 11132,3 = 0,23
X5п = 3481,5 / 15649,5 = 0,28
X5к = 4528,8 / 13763,3 = 0,25
Підставимо одержані дані в формулу Z-моделі Альтмана і одержемо такі результати:
на початок періоду
Z = 1,2*0,97+1,4*0,18+3,3*0,05+0,6*0,16+1,0*0,28 = 1,957;
на кінець періоду
Z = 1,2*0,97+1,4*0,03+3,3*0,04+0,6*0,23+1,0*0,25 = 1,726.
На підставі усього, викладеного вище, можна зробити такі висновки:
1. підприємство має незадовільну структуру балансу.
2. у найближчі 6 місяців воно не має реальної можливості відновити платоспроможність.
3. ймовірність банкрутства підприємства на початок звітного періоду була високою, а на кінець вона стала дуже високою.
РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ АНАЛІЗУ В УПРАВЛІННІ
Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.
Як і у всіх інших, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми із збутом та з отриманням дебіторської заборгованості.
Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться :
1. Реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою.
2. Отримання дебіторської заборгованості.
3. Продаж резервних грошових активів.
4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).
5. Отримання банківських кредитів.
6. Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фонду.
Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.
Але щодо поточної ліквідності, то даний коефіцієнт знаходиться в межах норми – 1,2. У підприємства є проблеми із грошовими коштами. Тому треба приділити увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі, підвищення якості продукції).
Так, щоб оптимізувати значення коефіцієнту абсолютної ліквідності з тією ж сумою короткострокової заборгованості, треба збільшити готівки або короткострокових фінансових вкладень або зменшити суму короткострокової заборгованості, що є нереальним шляхом, оскільки у підприємства не буде вистачати коштів для здійснення поточної діяльності. Тобто вихід з цієї ситуації – удосконалення виробництва та розширення збутової мережі, щоб реалізувати товари хоча б із знижкою.
Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати із неї, а частину дебіторської спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продукції). Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.
Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела – прибуток та амортизаційні відрахування.
Так, для удосконалення діяльності треба здійснити наступне:
1. Прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;
2. Знизити витрати електроенергії через проведення ревізії обладнання, блокування деяких машин та впровадження блочного, місцевого включення світла та інших заходів;
3. Зменшення витрат на обробку продукції через модернізацію обладнання та нові технології.
Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових
покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні.
Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки , а також прибутку на
необхідну величину, що дозволить підвищити рентабельність капіталу.