Удосконалення оцінки посередницької діяльності кредитної спілки (стр. 14 из 17)

Рис.3.5. Модель основних функцій фінансового посередництва кредитних спілок.

Запропонована модель розкриває сутність фінансового посередника – кредитні спілки пропонують послуги, акумулюючи депозити та інші зобов’язання та трансформуючи їх в активи, які приносять дохід. Ця модель вирішується як оптимізаційне завдання для кожної фінансової структури як окремого економічного суб’єкта, який намагається оптимізувати свою діяльність у тих умовах функціонування, які склалися на ринку. Отже, модель надає можливість оцінити кожну кредитну спілку окремо та розрахувати індивідуальну ефективність щодо усієї сукупності спілок, тобто відносну ефективність як фінансових посередників.

Як еталон для порівняння беруться кредитні спілки з ефективністю 100%, тобто з максимальним обсягом випуску на одиницю витрат. У даному підході депозити розглядаються як вхідний параметр поруч з основними засобами та адміністративними витратами. Також у модель включається обсяг процентних та інших витрат як параметри, які відображають вартість трансформації фінансових ресурсів у процесі діяльності.

Модель для оцінки ефективності кредитних спілок як фінансових посередників

Основними передумовами та обмеженнями моделі є такі:

репрезентативність вибірки: ефективність розраховується за спілками, які концентрують у собі близько 80 % активів системи;

достовірність статистичної інформації, яка використовується в моделі;

постійна віддача від масштабу для спрощення розрахунків;

використання посередницького підходу до моделювання діяльності банків;

абстрагування від таких аспектів діяльності, як оцінка та управління ризиками, інформаційними потоками, моніторинг стану позичальників.

Описана модель відтворює процес прийняття рішень, пов’язаних із залученням ресурсів та їх найбільш ефективним розміщенням, а також управління витратами в процесі цього перетворення.

Запропонована методика оцінки ефективності фінансових посередників є узагальненою, при цьому основним результатом її застосування є оцінка і того обсягу витрат, які необхідно скоротити для досягнення визначеного рівня ефективності. Ефективність фінансових посередників у загальному значенні характеризує їх здатність своєчасного та стабільного створення грошових потоків. Вона також здійснює вплив на фінансову позицію кредитної спілки на ринку в короткостроковому та довгостроковому періодах:

у короткостроковому періоді ефективність означає здатність адекватно управляти наявними ресурсами з метою максимізації прибутку. Зниження ефективності в умовах конкуренції призводить до втрати потенційного прибутку та зниження фінансової стійкості на ринку;

у довгостроковому періоді ефективність кредитних спілок означає здатність забезпечити трансформацію заощаджень своїх членів в інвестиції з найменшими витратами, що також впливає на конкурентні позиції на ринку.

У результаті виявляється подальший напрямок роботи, зокрема, застосування моделі яка може виявити вплив на ефективну діяльність кредитної спілки.

3.3 Економічне обґрунтування методики оцінки ефективної діяльності кредитних спілок

Пропонуємо розрахувати ефективність кредитної спілки «Імпульс плюс» на основі запропонованої моделі оцінки ефективності.

Ефективність відображає вміння будь-якого підприємства чи установи, керувати ресурсами, які перебувають в їх розпорядженні. При цьому, мета полягає у виробництві товару чи послуги з найменшими витратами та використанні мінімальної кількості ресурсів для створення визначеного обсягу товарів чи послуг. Таким чином ефективність є обернено пропорційною розміру витрат на одиницю товару чи послуги, і можна зазначити, що чим нижча собівартість товарів чи послуг, тим більша ефективність. Фактично ефективність відображає вміння будь-якого підприємства чи установи, в тому числі і кредитної спілки, управляти ресурсами, які перебувають в їх розпорядженні. Завдання кредитної спілки щодо забезпечення належного рівня ефективності є складнішим, ніж будь-якої з підприємницьких структур зорієнтованих лише на максимізацію прибутку. Адже підвищення ефективності діяльності кредитної спілки, що забезпечує її стабільний розвиток як установи, має бути досягнуто за умови підвищення рівня задоволення потреб свого членства.

Першочерговим завданням для кредитної спілки є визначення самоокупної процентної ставки за кредитами. Її розрахунок базується на визначенні собівартості діяльності кредитної спілки і в спрощеному вигляді є відношенням цієї собівартості до середнього кредитного портфелю та здійснюється за формулою:

D+O+K

R = ----------------- ,(3.1)

де R – самоокупна процентна ставка;

D – плата за користування внесками;

O – операційні витрати;

K – прогнозоване поповнення капіталу (рівень капіталізації);

Pa – середній кредитний портфель.

Аналіз складових формули самоокупної процентної ставки свідчить про залежність її розміру передусім від плати за користування вкладами та операційними витратами кредитної спілки. Визначення розміру операційних витрат та плати за користування вкладами і є відправною точкою при розрахунку собівартості послуг, яка є не лише об’єктом аналізу, але й основою планів розвитку на майбутнє. Діяльність спілки пов’язана з низкою витрат, які групуються на постійні та змінні. До постійних витрат належать: амортизація, витрати, пов’язані з управлінням кредитною спілкою (заробітна плата, оренда офісу, витрати на охорону, зв'язок, рекламу та інше), матеріальні витрати. До змінних – витрати, пов’язані із залученням коштів (нараховані проценти за отриманими кредитами, на внески (вклади) членів спілки на депозитні рахунки). Саме ці витрати закладаються в кошторис, а для новоствореної спілки фактично визначають умови надання кредитів.

Слід зазначити, що в загалі не існує завжди постійних і завжди змінних витрат. Одні й ті самі витрати можуть бути в одному випадку змінними, а в іншому постійними. Крім того, частка кожного виду витрат теж буде змінюватись з часом. Тому необхідно постійно відстежувати та аналізувати структуру витрат.

При визначенні плати за користування вкладами (% ставки на вклади) кредитна спілка мусить врахувати вплив кількох факторів, серед яких:

ринкова процентна ставка залучення грошових коштів на вклади;

існуючий і прогнозований рівні інфляції – інфляційна премія;

конкуренція спілки з іншими фінансовими інститутами – «бонус привабливості»;

рівень ризиковості операцій – премія за ризик невиконання зобов’язань.

Фактично всі ці фактори пов’язані із ризиками, що впливають на кредитну спілку, і які за умови існування і Україні багаторічної історії ринкових відносин могли би бути прораховані з високою долею ймовірності. Зокрема, при класному підході до розрахунку % ставки на вклади вона щонайменше повинна становити суму складових номінальної процентної ставки, інфляційної премії, премії за ліквідність та ще двох процентних доданків на привабливість та за ризик невиконання зобов’язань. Однак за відсутності бази спостережень варто лише позначити ці існуючі ризики і зробити розрахунок орієнтованої процентної ставки на вклади вважаючи за номінальну процентну ставку рівень облікової ставки НБУ і додавши до неї прогнозований рівень інфляції. За сучасних обставин орієнтована процентна ставка становитиме 9% (облікова ставка) + 9% інфляційні очікування = 18% річних.

Як свідчить практика, спілки в своїй діяльності при визначенні рівня процентної ставки на вклади найчастіше враховують лише рівень ринкових процентних ставок та дещо збільшують власні процентні ставки за вкладами з метою забезпечення більш привабливої пропозиції для потенціальних вкладників, ніж існуючі на ринку. Такий спрощений підхід теж є виправданим при здійсненні розрахунку орієнтованої процентної ставки передусім утворюють виходячи із облікової ставки НБУ, а також враховують інфляційні очікування. Розмір ринкових процентних ставок на сучасному етапі розвитку фінансового ринку України, та її економіки в цілому, лишається ключовим фактором впливу на розмір процентних ставок на вклади членів кредитних спілок і зазвичай відображають загальний рівень попиту/пропозиції на ринку грошових коштів. Однак вони можуть коливатися в залежності від регіону діяльності спілки. Наприклад, протягом останніх років вартість залучення вкладів на заході України була нижчою у порівнянні з процентною ставкою на вклади в інших регіонах України.

Третьою складовою, яка призводить до збільшення самоокупної процентної ставки, є прогнозоване поповнення капіталу, яке здійснюється за рахунок доходу. Значення цієї складової випливає із значення визначеного графіком формування резервного капіталу, а також може включати витрати на формування резервного покриття втрат від неповернених позичок.

І остання величина, яка міститься у формулі, дорівнює середньому значенню кредитного портфеля за розрахунковий період. Виходячи з того, що продуктивні активи спілки не обмежуються лише кредитним портфелем, а її процентні витрати пов’язані не лише з нарахуванням процентів на вклади, до їх складу входять і процентні витрати за користування банківськими кредитами, кредитами кредитних спілок та об’єднаних спілок, формула самоокупної процентної ставки, як і значення процентної ставки на вклади, в такому узагальненому виразі є орієнтиром, від якого кредитна спілка мусить відштовхуватися у своїй діяльності.