Основна діяльність кредитної спілки з надання фінансових послуг своїм пайовикам не переслідує мети одержання прибутку, не відноситься до ризикової діяльності і, отже, не є підприємницькою, тим самим підтверджується статус їх як некомерційної, не кредитної організації. Тут важливо поєднати статус кредитної спілки як фінансової й одночасно як некомерційної організації. Це надзвичайно важливий аспект життя кредитної спілки, для якого вирішальну роль відіграють правила і норми, порушення яких може привести до фактичної втрати статусу кредитною спілкою. Тому для кредитних спілок України Центром розвитку кредитних спілок була розроблена система стандартів, прийнята Лігою кредитних спілок і затверджена Асамблеєю Ліги в травні 1995 р.
Стандарти закріплюють умови членства, види діяльності, порядок і процедури управління і контролю в кредитних спілках. Дотримання стандартів контролюють органи кредитної спілки, а також Ліга кредитних спілок, статут якої передбачає обов'язкову періодичну інспекцію діяльності кредитних спілок – членів Ліги.
Кредитні відносини в економіці базуються на визначеній методологічній основі, одним з елементів якої виступають принципи, яких додержуються при практичній операції на ринку позикових капіталів. Ці принципи стихійно укладалися ще на першому етапі розвитку кредиту, а надалі знайшли прямий відбиток у загальнодержавному кредитному законодавстві:
Кооперативно-кредитні організації є важливою складовою ринкових систем більшості країн світу. Тоді як актуальність їх розвитку в Україні недооцінюється, а проблеми, пов'язані з розробленням шляхів розвитку кредитної кооперації, є вельми важливими і потребують невідкладного розв'язання. Крім того, надзвичайне значення має усвідомлення необхідності відродження, збереження унікальності соціально-економічної природи кооперативно-кредитних організацій та запобігання переродженню їх у псевдокооперативні форми під час трансформаційних процесів, що відбуваються в кооперативному секторі світової економіки в умовах глобалізації.
Окремі аспекти зазначеної проблеми почасти досліджували А. Аззі, М. Аліман, Д. Бартон, В. Зіновчук, Г. Климко, О. Крисальний, О. Карасик, Я. Мак-ферсон, М. Малик, А. Морозов, А. Кредисов, П. Саблук, В. Гончаренко, група спеціалістів європейського проекту ТАСIS з розвитку кооперації та деякі інші вітчизняні й зарубіжні вчені. Однак формування ефективного кооперативного сектору у фінансово-кредитній системі України лишилось недослідженим сучасною економічною наукою.
Відродження в Україні справжніх кооперативно-кредитних організацій, що діють відповідно до визнаних у світі кооперативних принципів, є порівняно новим для нашого суспільства, що вже саме по собі є актуальним і потребує наукового осмислення та узагальнення особливостей кооперативно-кредитного руху у світовому масштабі.
Рівень розвитку кредитних кооперативів у кожній країні залежить від рівня розвитку її економічної системи і традицій національного кооперативного руху. В одних країнах кредитні кооперативи — це невеликі організації фінансової самодопомоги населення, що майже не відійшли від класичних німецьких моделей, в інших — мало не банки, що надають своїм членам широкий спектр банківських послуг [4]. В одних можуть надавати лише фінансові послуги, в інших — можуть додатково здійснювати й товарні операції. Крім того, існують й універсальні кооперативи з фінансово-кредитними функціями, які побудовані на тих самих принципах, що й базові моделі кредитної кооперації.
У сучасних умовах найпоширенішими у світовій практиці видами кредитних кооперативів є кредитні спілки та кооперативні банки, які є еволюційними видозмінами класичних кооперативних моделей (як Шульце-Деліче та Райфайзен).
Встановлено, що кооперативні фінансово-кредитні установи є вагомим елементом сучасних фінансових систем багатьох розвинених країн, де вони охоплюють суттєву частку фінансового ринку. В Австралії, Азії, Африці, Латинській Америці працюють 34000 кредитних спілок. У Європі 1250 кредитних спілок об'єднують 2,5 млн. активного населення, у Північній Америці 72,5 млн. людей об'єднані в 11000 кредитних спілок. Всесвітня рада кредитних спілок (WOССU) координує роботу з розвитку руху в 83 країнах світу. Є країни, де національні організації кредитних спілок настільки сильні, що мають не лише значний вплив на економіку своєї країни, а й велику фінансову, організаційну підтримку в інших країнах [19]. Наприклад, Ірландія, де 50%, і Канада, де 70% населення країни — члени кредитних союзів, допомагають становленню кредитних спілок у Росії, Литві, Латвії, Україні, Грузії. Найпотужніша із усіх пострадянських країн система кредитних спілок сформована в Польщі завдяки проекту WОССU.
Однак розвиток кредитних спілок у пострадянських країнах відбувається повільно й хаотично. Причина такого явища — недовіра людей до фінансових установ, недосконале законодавство та брак чіткої державної політики розвитку кооперативного сектору у фінансово-кредитній системі, а також незнання кооперативної ідеї широкими верствами населення внаслідок відсутності справжніх кооперативних організацій упродовж понад сімдесяти років радянської влади. В Україні відродження кредитних спілок розпочалося 1993 року з ініціативи української діаспори США та Канади, яка сприяла започаткуванню американського та канадського проектів технічної допомоги. Завдяки Указу Президента, яким у вересні 1993 року було затверджено "Тимчасове Положення про кредитні спілки в Україні", були створені необхідні юридичні умови для відродження в Україні однієї із форм кредитної кооперації — кредитних спілок, які отримали юридичний статус не фінансового кооперативу, як маємо в інших країнах, а громадської організації. Це створило певні труднощі в діяльності, викликало необхідність пристосування кооперативного фінансово-господарського механізму до форми громадської організації, ускладнило розуміння специфіки цих установ з боку державних органів та населення. Однак недосконале законодавство за повної відсутності системи нагляду і нормативно-правового регулювання призвели до виникнення та безконтрольної діяльності різних типів кредитних спілок, серед яких особливо помітні чотири: "профспілковий", "ломбардний", "трастовий", "ощадно-позичковий". При цьому лише останній діє відповідно до кооперативних принципів. Таким чином, існує серйозна загроза дискредитації кредитно-кооперативного руху псевдоспілками.
Слід зазначити, що без розвитку кооперативного сектору у державі не може бути побудована ефективна, соціально спрямована ринкова економіка. А до такої, як відомо, прагне будь-яке розвинене суспільство. Як свідчить світовий досвід, в умовах економічної кризи кооперативи можуть стати суттєвим засобом подолання негативних явищ, піднесення добробуту населення та підвищення ефективності дрібного й середнього бізнесу. Тому відродження кооперативних форм економічної самодопомоги населення має стати важливою складовою державної політики ринкових перетворень в Україні.
Перехід України до соціально-орієнтованої ринкової економіки і вихід із глибокої економічної кризи можливий при умові формування повноцінної фінансово-кредитної системи. Кризова ситуація вимагає пошуку різних форм соціального захисту населення. Поряд із державною підтримкою найбільш вразливих груп населення, необхідно поступово впроваджувати форми соціального захисту, що ґрунтуються на принципах добровільного страхування та взаємодопомоги. Саме останнім відповідає рух кредитних спілок, що займають важливе місце в розвитку небанківських інституцій України.
Тимчасове положення про кредитні спілки в Україні затверджене Указом Президента України 20 вересня 1993 року, а згодом і Закон України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року № 2908 – ІІІ започаткували основи створення кредитної спілки. Можливість взяти позичку під значно нижчі проценти, ніж у банку, використавши її для започаткування або розширення власної справи – це те, на що має право кожен член кредитної спілки, незалежно від його вкладу.
Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» кредитні спілки віднесено до окремої категорії фінансових установ небанківської системи - кредитних, мають право залучати на основі ліцензії, виданої Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, кошти на депозити та розміщувати їх у фінансові кредити на власний ризик.
Отже, привабливість кредитних спілок серед фінансових установ грошового ринку полягає в тому, що вони виконують дві базові банківські операції - акумулювання грошових коштів і розміщення їх у кредити, і одночасно функціонують на кооперативних засадах, які є демократичними і гуманними.
Кредитний рух України за 19 років свого існування пройшов значний еволюційний шлях і тепер можна з упевненістю сказати, що відродження кредитні спілки відбулися як вагоме суспільне і ринкове явище. Їх сумарні активи становлять більше 1 мільярда гривень, а загальна кількість членів перевищує 950 тисяч осіб. Щороку сотні тисяч українців користуються можливістю отримати кредит на свої нагальні потреби, що виникають у споживчій або бізнесовій сферах. Більше 700 кредитних спілок присутні у всіх регіонах України, утворивши потужну розгалужену мережу надання фінансових послуг тим верствам населення, які, як правило, не цікавлять як потенційні клієнти орієнтований на максимальну рентабельність банківський сектор. Однак попри все, сьогодні як ніколи залишається актуальним питання: чи таким уже безспірним та прогнозованим бачиться майбутнє кредитних спілок на фінансовому ринку України на найближчі роки? Оптимісти, напевне, вважатимуть це питання риторичним. Але насправді з однозначною відповіддю не варто поспішати, не розглянувши перед тим факти.