Потрібно використовувати підходи, які узгоджені на рівні Європейського співтовариства і підходи, яких дотримуються більшість країн світового співтовариства.
Зараз ЄС наближається до свого п”ятого розширення:
· 16 квітня 2003 р. 10 нових країн-членів ЄС підписали свої договори про приєднання перед вступом до ЄС 1 травня 2004 р.;
· у 2007 р. ЄС чекає на вступ Болгарію і Румунію.
Україна зможе ефективно інтегруватися в світовий та європейський економічний простір в разі опанування інноваційного моделі розвитку, підвалини якої наразі закладаються в процесі структурної перебудови економіки. Тільки таким чином можна змінити сировинний вектор розвитку економічних процесів, який подеколи ще домінує в нашій країні.
Відтак, уявляється, основою стратегічного курсу, його базовим принципом має стати реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави. Наявний інтелектуальний та науково-технічний потенціал дає підстави на це розраховувати. У поєднанні з завданнями європейської інтеграції така мета могла б лягти в основу не лише економічної стратегії держави, а й політичної консолідації нації.
У Посланні Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" чітко визначено поетапний шлях вирішення завдань, пов'язаних із європейською інтеграцією України.
Перший етап - 2002 - 2004 рр. має метою зміцнення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, створення сприятливих умов для накопичення інвестиційних ресурсів, істотне розширення внутрішнього попиту й утвердження на цій основі надійної стабілізації та сталого зростання.
Другий етап - 2005 - 2011 рр. передбачає комплексну модернізацію підприємств, утвердження принципів і механізмів структурно-інноваційної моделі розвитку та формування базових засад соціальне орієнтованого ринкового господарства [155, 17-18].
Сутність концептуальних засад стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 -2011 рр. полягає у визначенні чітко окреслених завдань прискореного виведення економіки на траєкторію сталого зростання через посилення дієздатності держави та дальше поглиблення ринкових реформ, утвердження соціальне орієнтованої структурно-інноваційної моделі розвитку. Реалізація цих завдань має створити реальні передумови набуття Україною спочатку асоційованого, а потім повного членства в Європейському союзі.
Європейська інтеграція є логічним наслідком процесу світової глобалізації. Рух до Європи означає не тільки економічні зміни. Європейська інтеграція — це перш за все спосіб прискорення внутрішніх перетворень українського суспільства. Концентруючись на ефективній економічній моделі соціальне орієнтованої економіки, що грунтується на релігійних, культурних і етичних принципах, на демократичних засадах реальної свободи слова і захисту прав людини, стимулюватиметься ряд всеохоплюючих змін в українському суспільстві і, зокрема, в економіці.
Принципово важливим кроком на шляху до європейської і глобальної економічної інтеграції має стати набуття Україною членства в Світовій організації торгівлі. З метою досягнення цієї мети вже зараз вирішуються складні завдання по гармонізації внутрішнього законодавства зі стандартами СОТ [169].
На часі приєднання України до ряду міжнародних конвенцій і угод та завершення формування власної законодавчої бази в галузі інтелектуальної власності. Не можна також зволікати з приведенням законодавства України у відповідність до угоди між СОТ та Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ) про торговельні аспекти інтелектуальної власності. Ці кроки значно б підсилили довіру до нашої країни з боку міжнародного товариства. У цьому контексті не можна не згадати позитивний імпульс, який отримав ринок інтелектуальної власності України у зв'язку з прийняттям в січні 2002 року Закону України про державне регулювання виробництва дисків для лазерних систем зчитування.
Активна участь України в глобальних економічних процесах та її швидка інтеграція в міжнародні економічні організації дозволить підняти нашу економіку до західних стандартів і шляхом її розширення прискорити в цілому трансформаційні процеси в українському суспільстві. Очевидними вигодами для міжнародного співтовариства стане створення стимулюючого і сприятливого клімату для капіталовкладень, а також єдиних правил для всіх учасників наших ринків, зайнятих у бізнесі й економіці. За таких умов світова спільнота має належним чином визнати наші зусилля, спрямовані на участь у процесі глобалізації. Рух у напрямку Заходу зустріне взаємний інтерес. Україна є частиною Європи і їй необхідно робити все, щоб стати повноправною європейською державою.
Проте не слід повністю зосереджуватися тільки на врегулюванні міжнародних проблем. Паралельно з цим має вестися робота з стимулювання соціальних й економічних перетворень зсередини, незважаючи на те, наскільки ми вже економічно і психологічно готові до приєднання до світових глобальних мереж. На цьому шляху нам належить суттєво вдосконалювати суспільні, політичні й економічні інститути країни.
Колишня централізована система управління державою ще й досі зумовлює значний розрив між владою і суспільством. З одного боку, політична влада ще залишається інструментом, яким користуються ті, кому вона належить, для досягнення власних політичних, фінансових та інших цілей. А з іншого, ще не вироблено публічної політики прийняття демократичних рішень у державі. Поки що відсутні ефективні громадські інструменти впливу на неї. А це, в свою чергу, призводить до неспроможності регулювати державну діяльність через суспільні інститути, що не відповідає фундаментальним засадам розвинутої демократії.
Така незрілість політичної системи тягне за собою низку економічних проблем. По-перше, непослідовність прийняття політичних рішень та їх невизначеність затримують рух, що наближає українську економіку до західних стандартів. По-друге, те, що велика частина власності в Україні знаходиться в руках декількох фінансово-політичних груп, означає, що локальні короткострокові інтереси українського крупного капіталу домінують над стратегічними, національними. По-третє, досить нестабільний економічний клімат у нашій країні означає, що малий бізнес і західні інвестори не можуть ефективно планувати тут свою довгострокову діяльність.
Істотною рисою української економіки цього періоду є відсутність рівних можливостей для підприємств різного типу. Високий рівень тіньової економіки і «чорного» ринку, що становить більш як половину від всієї економіки, корумпованість і відсутність належного громадського контролю створили умови для деформованої економічної системи в нашій державі і призвели до відступу від вже досягнутого. Україні як державі належить визначити своє гідне місце в світі, сформулювати свої культурні і політичні позиції та створити стратегію свого ефективного розвитку. Необхідно також забезпечити широку участь громадськості у формуванні такої стратегії. Цей процес може бути ефективним тільки за умови участі різних верств суспільства, перш за все представників національної еліти, в узгодженні певних фундаментальних цінностей, які дозволять створити соціальну єдність і стратегію, що повернуть довіру суспільства до установ державної влади і до тих, хто очолює ці установи.
Дванадцять років, що минули з часу здобуття незалежності, принесли Україні достатній позитивний і негативний досвід політичних та економічних перетворень для того, щоб суспільство визначилося з правильним шляхом розвитку. Досвід державотворчості засвідчив нагальність поглиблення якомога широкого співробітництва з Європейським Союзом, оптимізуючи при цьому економічні взаємовідносини з традиційними українськими партнерами. Від того наскільки ефективно Україна інтегруватиметься в фінансово-економічну систему ЄС залежатиме багато в чому успіх та подальший прогрес інтеграції нашої країни в спільний європейський економічний та соціокультурний простір.
Проблема побудови ефективної податкової системи - одна із найбільш актуальних в процесі становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки в світовий ринок. Її вирішення повинно здійснюватись шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як існуючої в Україні законодавчої бази, так і накопиченого у світі досвіду в сфері оподаткування.
Податкова система - основа фінансово-кредитного механізму державного регулювання та один із найважливіших важелів впливу на економіку і соціальний розвиток.
Існуюча податкова система не тільки не заохочує, а в ряді випадків прямо перешкоджає зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності. Вона не відповідає цілям економічної, у тому числі промислової, політики держави.
Cучасна податкова система України характеризується наступними негативними рисами:
· велика чисельність нормативних документів та невідповідність законів та підзаконних актів, які регулюють податкові відносини;