· уряд підтримує інвестиції в людський та основний капітал і таким чином усуває недоліки ринку, що роблять соціально прибуткові інвестиції неприбутковими;
· уряд підтримує базову соціальну та економічну інфраструктуру і сприяти розвитку та становленню приватного сектора;
· уряд фінансує свою діяльність таким чином, щоб мінімізувати розрив між пропозицією та попитом на капітал і робочу силу.
У першому випадку урядові слід фінансувати видатки на освіту та охорону здоров'я, а також можливі видатки на соціальну допомогу. Другий випадок включає товари і послуги, які підвищують продуктивність робочої сили, однак з об'єктивних причин приватний сектор не в змозі забезпечувати себе цими товарами та послугами. І насамкінець, у третьому випадку, урядові необхідно усунути негативні наслідки податкової політики. Стосовно податкової політики, то на загальнодержавному рівні слід переходити від фіскального акценту в бюджетно-податковій політиці до заходів щодо стимулювання обсягів виробництва та реалізації товарів і послуг. Неприпустимо в умовах падіння внутрішнього сукупного попиту, зменшення обсягів виробництва і споживання намагатися наповнювати доходну частину бюджету за рахунок збільшення податкового тиску на суб'єктів економічної діяльності. Для відновлення втрачених позицій на внутрішньому і зовнішньому ринках насамперед необхідно стимулювати внутрішній сукупний попит на товари вітчизняного виробництва.
При аналізі принципів побудови системи оподаткування звертає на себе увагу декілька моментів:
· невиправдане розширення їх переліку, включення до нього неосновних принципів (економічна обгрунтованість, рівномірність сплати, компетенція, єдиний підхід) внаслідок чого в процесі побудови податкової системи відволікається увага від основних принципів оподаткування;
· вузьке, відмінне від загальноприйнятого тлумачення деяких принципів оподаткування, узгоджене з потребами і можливостями поточного моменту - принципу стабільності як забезпечення незмінності податків і зборів та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року; принципу соціальної справедливості як забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподаткованого мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
· включення таких принципів, які не можуть бути покладені в основу побудови податкової системи в цілому (принцип рівнозначності і пропорційності), оскільки прибуткове оподаткування громадян здійснюється на засадах прогресивності; невизначеність основного (основних) системоутворюючого принципу побудови податкової системи;
· не внесення до принципів побудови податкової системи науково обгрунтованих загальновизнаних принципів оподаткування, таких як фіскальна достатність та еластичність, адміністративна простота та економічна ефективність.
У проекті Податкового кодексу України взагалі відсутнє визначення принципів оподаткування, що суперечить загальновизнаним нормам правового регулювання питань оподаткування, адже його наукові принципи покладені в основу побудови податкових систем в усіх країнах, а тому знайшли відображення в їх податковому праві. Невизначеність на законодавчому рівні наукових принципів оподаткування означає відсутність належних обмежень податкової політики уряду, що збільшує можливість прийняття дискреційних рішень при її формуванні.
Той факт, що податкова система України недостатньо орієнтована на реалізацію основних принципів оподаткування, свідчить про те, що вона ще не сформувалася як органічна цілісність, її підпорядкуванню основним принципам оподаткування перешкоджає складність однозначного визначення моделі суспільства, що будується в Україні, суперечність між офіційно проголошеним курсом на побудову соціально орієнтованої ринкової економіки і фактичною спрямованістю соціально-економічних перетворень в державі. Тому, на нашу думку, податкова реформа в Україні має здійснюватися на таких напрямках:
1. Зниження величини податків, спрощення правил та вимог щодо оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності з метою усунення будь-яких перешкод у взаємовідносинах між державою та платниками податків, але при одночасному розширенні податкової бази. Прозорі та зрозумілі правила оподаткування зможуть замінити більшість сьогоднішніх неефективних податків, адміністративні витрати по справлянню яких інколи перевищують доходи бюджету.
2. Усунення доведеної до абсурду системи надання податкових пільг, коли одні платники податків користуються визначеним набором пільг, а інші є "невдахами", бо змушені сплачувати всі податки в повному обсязі.
3. Якнайшвидше вирішити проблему "прірви" між доходною та видатковою частинами бюджету, коли фінансові органи, що відповідають за фінансування бюджетних програм усунені від роботи по контролю за виконанням доходної частини бюджету.
4. Оскільки в економіках командно-адміністративного типу значна частина податкових надходжень складається з податків на прибуток та податків на заробітну плату, необхідно зменшити частку прямих податків при одночасному збільшенні частки непрямих податків. При цьому особливо негативними є високі ставки оподаткування фонду заробітної плати. Тому необхідно підвищувати роль персонального прибуткового податку при одночасному зменшенні оподаткування фонду заробітної плати.
5. Вдосконалення системи податкової звітності і податкової статистики.
Реформа податкової політики в Україні відбувається у важких економічних, соціальних та політичних умовах. Успішна податкова реформа ніколи не буває легкою, але, беручи до уваги такі обставини як президентські, а затим і парламентські -вибори, можна передбачити, що вона буде особливо важкою і знадобиться більше часу, ніж передбачалося багатьма політиками та урядовцями.
Так, на думку відомого американського теоретика державних фінансів Р. Максгрейва, для того, щоб демократичним шляхом визначити податкову політику в хитросплетіннях економічних, політичних та ідеологічних впливів, необхідно зважати на поведінку на виборах людей - носіїв різних інтересів, що залежать від рівня доходів та їхнього походження, регіону та виду діяльності, віку тощо.
В цьому соціальному конгломераті розбіжностей потреб тих, хто зацікавлений у фіскальній експансії перерозподілу, і тих, хто проти неї, можуть взаємно блокуватися необхідні заходи фіскальної політики. Тому демократія, якщо вона не хоче загинути, будь-що повинна вирішити проблему ефективного перерозподілу ВВП в інтересах економічного зростання. Ще Й. Шумпетер застерігав, що в умовах становленнядемократичних нормі принципів неминуче зростає кількість формальних і неформальних, професійних і політизованих об'єднань, кожне з яких відстоює групові інтереси, тобто робить власний вибір. Надмірне розростання та різноманітність суспільних уподобань шкодить економічному розвиткові. За таких умов суспільна згода щодо розподілу наявних ресурсів досягається одним загальним інтересом - зростанням обсягу державного бюджету. Звісно, інструментами такого перерозподілу є відповідна податкова політика, оптимальне поєднання бюджетних видатків з іншими регулюючими державними заходами [270].
У зв'язку з цим неоднозначність середовища, в якому запроваджується податкова реформа, не додає впевненості в тому, що кінцевий результат буде таким успішним, як хотілося б. Тому за даних обставин політична воля вищого керівництва(як виконавчої, так і законодавчої гілок влади) відіграватиме вирішальне значення при успішному здійсненні податкової реформи.
Податкова система створюється на основі певних вихідних принципів, до яких належать:
- формування доходів бюджету тільки в процесі перерозподілу створеного в суспільстві валового продукту;
- встановлення рівноцінних прав і зобов'язань перед бюджетом для всіх форм власності;
- застосування фінансових регуляторів з метою встановлення оптимального співвідношення між доходами власників підприємств та їхніх працівників, між коштами, що спрямовуються на споживання і нагромадження [176; 214].
Сьогодні в Україні немає інших аспектів економіки, які б настільки серйозно критикувалися суб"єктами господарської діяльності. Теоретично доведено, що податкові вилучення в розмірі 30-40% реальних доходів платника - це межа, при перевищенні якої починається процес скорочення його заощаджень та інвестицій в економіку [77, 63-68].
При створенні нової податкової системи слід не забувати, що бюджет, як фінансовий план держави, обов'язково має бути балансом доходів і видатків.
Нині податкова система не тільки не заохочує, а в ряді випадків прямо перешкоджає зусиллям підприємств у розвитку власного виробництва і підвищенні його рентабельності. Вона не відповідає цілям економічної, у тому числі промислової політики держави.