РОЗДІЛ 1. ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ЯК СИСТЕМОФОРМУЮЧИЙФАКТОРРОЗВИТКУ
1.1Аналіз системи оподаткування в Україні
1.2Ідеальна система оподаткування: загальні принципи
РОЗДІЛ 2.КЛЮЧОВІ ЗАВДАННЯ ПОДАТКОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ Висновки
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Глобалізаційні процеси, які відбуваються у світовій політиці та економіці, призводять до встановлення тісного політичного діалогу між окремими країнами та регіонами світу, а також до поглиблення міжнародних господарських зв'язків. Сьогодні країни інтегруються заради збереження миру та забезпечення економічного процвітання. Найбільшими та найпотужнішими інтеграційними об'єднаннями у світі є Світова Організація Торгівлі (СОТ) та Європейський Союз (ЄС), метою створення якого якраз і є сприяння економічному добробуту, підвищенню життєвого рівня народів Європи, зміцненню миру і свободи та створення стійкого союзу народів Європи.
Одним із напрямків Послання Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" є орієнтація України на інтеграцію в Європейський Союз та інші євроатлантичні структури [ 155].
Європейський вибір для України це широке концептуальне бачення, яке не обмежується суто географічним поняттям. Це, насамперед, вибір шляху розвитку в напрямку європейської цивілізаційної моделі, реалізація якого покликана сприяти прогресу у всіх сферах життєдіяльності суспільства і держави.
Україна має достатній потенціал, щоб здійснити прорив до нових технологій у промисловому виробництві, до нових відносин у сфері економіки, до нових поглядів на якість і рівень життя, до соціально-культурної інтеграції нашого народу в європейське співтовариство.
В своєму широкому розумінні поняття "зробити європейський вибір" означає - зосередити пріоритетні зусилля на розвитку внутрішнього потенціалу та забезпечити його якомога ефективну реалізацію в напрямку досягнення європейських цінностей.
В ході "розширення" Європи на Схід стратегічною метою України є підвищення національних стандартів життя і демократичних засад до рівня європейських, що сприятиме вступу нашої країни до Європейського Союзу.
Європейський вибір України зумовлений усвідомленням інтеграції як фактора сприяння державній незалежності, безпеці, політичній стабільності, економічному розвитку, інтелектуальному прогресу, відновленню європейської сутності країни. Маючи перед собою мету інтеграції до європейських структур, Україна усвідомлює, що західним державам належить провідна роль у сучасній міжнародній системі, зокрема у всесвітньому економічному комплексі і в міждержавних інституційних механізмах управління глобальними і регіональними процесами.
Вступ України до ЄС принесе, насамперед політичний авторитет держави на міжнародній арені, можливість знаходитися в зоні загальноєвропейської безпеки, запобігаючи при цьому новим лініям поділу на континенті, можливість перебувати в центрі подій, бути невід’ємною часткою прогресивної політики, а значить перебувати в єдиному інформаційному просторі. Вступ України до ЄС пов'язується також з можливістю використання переваг міжнародної кооперації та спеціалізації. Цю ідею можна застосовувати і до теперішнього стану відносин між Україною та ЄС, бо вона є запорукою у подоланні економічної кризи на Україні та розриву між рівнями економіки з країнами ЄС.
На сьогоднішній день Європейський Союз відіграє визначну роль у забезпеченні стабільності та безпеки європейського континенту, а процес розширення та реформування ЄС слід розглядати не тільки як розширення кордонів «спільного ринку», а й як активний чинник створення нової європейської архітектури безпеки, яка має комплексний та взаємопов'язаний характер і різні виміри - вiйськовий, політичний та економічний.
Участь в процесах глобалізації світового господарства вирішує питання розробки стратегії адаптації України до сучасного ритму життя у всепланетарному масштабі, пошуку свого місця в міжнародному економічному просторі. Необхідність інтеграції держави до ЄС неодноразово була підкреслена в працях багатьох вітчизняних дослідників, зокрема І. Бураковського, В.Будкіна, І.Грицяка, Л.Губернського, А.Кредисова, Д.Лук'яненка, В.Мірошниченка, Г.Немирі, С.Осики, А.Осики, А.Поручника, В.Пятницького, А.Румянцева, В.Сіденка, А.Філіпенка, В.Шамрая [11; 12-15; 93; 125-131; 187191-192; 216]та ін.
Для ефективної та організаційно оформленої інтеграції України в світогосподарські зв'язки, на думку багатьох дослідників, необхідні певні політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні передумови [41; 43; 52; 87; 188].
З економічного погляду інтеграція України до Європейського Союзу мала б однозначний позитивний вплив на функціонування ринкового господарства. Вона б надала переваги, які ми згрупували так:
1) торговельні, тобто можливість реалізації вітчизняних товарів на європейський ринок без перешкод;
2) макроекономічні - протистояти циклічним коливанням кон'юнктури через участь в спільній економічній політиці ЄС, а також уможливила б вирівнювання економічних показників;
3) фінансові - на макрорівні - забезпечення утримання валютного курсу на стабільному рівні через участь в єдиній валютній системі, можливість користуватися бюджетними фондами, щоб вирівняти економічний розвиток, координація спільної фіскальної та монетарної політик через перенесення компетенції на наднаціональний рівень, зниження податкових та митних бар'єрів; на мікрорівні - зниження операційних витрат для підприємств через участь в єдиній валютній системі, можливість безперешкодного створення філіалів головного офісу фірм; збільшення обсягів перебігу інвестиційного капіталу в Україну з країн ЄС. Проте найбільші можливості, як зазначають вітчизняні дослідники, виникають у сфері потенційних приватних інвесторів, що вимагає... створення умов для філій банків ЄС і страхових компаній, інвестиційних фондів [ 12-16; 67, 3-72; 87].
На даний момент вже пройдено певну частину шляху в напрямку створення реальних передумов для вирішення основного геополітичного завдання нашої держави - вступу України до Європейського Союзу. У 1998 р. набула чинності після ратифікації Угода про партнерство та співробітництво (УПС) між Україною та Європейським Союзом. У 1998 та 2000 рр. Указами Президента України затверджено Стратегію і Програму інтеграції України в ЄС [222; 225-227].
Важливе значення для зміцнення відносин між нашою державою та Євросоюзом мало схвалення Європейською Радою у грудні 1999 р. Спільної стратегії ЄС щодо України, в якій висловлюється бачення шляхів партнерства з Україною з боку ЄС. Принциповим кроком у зміцненні та розвитку стратегічного партнерства стали саміти Україна - ЄС за 2001-2003 рр.
Слід зазначити, що така послідовна робота виводить весь комплекс відносин Україна - ЄС у площину практичної реалізації завдань, пов'язаних із вступом нашої країни до Євросоюзу. Вкрай важливо, щоб на ці цілі спрямовувалися всі інституційні перетворення, політика економічних, соціальних та гуманітарних реформ. Йдеться, насамперед, про такий комплекс системних перетворень, який би дав можливість нашій державі до кінця 2007 р. претендувати на набуття асоційованого статусу в ЄС, а до 2011р. - створити реальні (внутрішні) передумови для вступу України в ЄС [155, 18].
Реалізація завдань європейської інтеграції вирішальною мірою залежaтиме від прогресу на головному напрямі - забезпечення сталого зростання та прискореного подолання на цій основі розриву в обсягах ВВП на душу населення між Україною та державами - членами ЄС. За останні роки цей розрив значно зріс і тепер він у кілька разів більший, ніж у Польщі, Чехії та Угорщині, які, як передбачається, найближчим часом набудуть членства в ЄС.
РОЗДІЛ І
ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ЯК СИСТЕМОФОРМУЮЧИЙ
ФАКТОР РОЗВИТКУ
1.1Аналіз системи оподаткування в Україні
Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях радикальних економічних реформ. Це був період становлення податкової системи, в основу якої було покладено класичну схему оподаткування, характерну для економічно розвинутих країн. Застосування такого шаблону в умовах перехідного періоду в Україні призвело до виникнення низки суттєвих проблем: збільшення кількості збиткових підприємств, зростання безробіття, ускладнення соціально-економічної ситуації в країні [ 6 ].
У 1992-1994 рр. в Україні робилися перші спроби збільшити податкові надходження до бюджету. У зв'язку з цим ставка податку на дохідпідприємств була збільшена з 18% до 22%, ставка ПДВ - з 20% до 28%, а прибутковий податок сягнув аж 90%. Але водночас податкові надходження до бюджету зменшувалися, а виробництво занепадало. Якщо порівняти доходи зведеного бюджету України щодо темпів зростання реального валового внутрішнього продукту, то побачимо, що в 1994 р., коли частка податків у ВВП досягла найвищого рівня і становила 43,5% від ВВП, реальний ВВП знизився аж на 23%.
За умов такої податкової політики тиск на легального платника податків зростав, зменшуючи його фінансові ресурси і змушуючи переходити в тінь. Майже всі законодавчі акти у сфері оподаткування настільки складні для розуміння і виконання, що уникнути помилок при їх виконанні практично неможливо. Лише в 1997 р. за такої податкової системи, яка постійно змінювалася, виявлені порушення на 217 тис. підприємствах, що становило 58,6% від перевірених. Отже, в середньому підприємство перевірялося тричі лише податковою адміністрацією. Таким чином, за час існування незалежної України не вдалося сформувати зрозумілу, ефективну та прозору податкову політику.