Через збитковість, рентабельність досягла від`ємного значення, зменшившись на 100 %. Зменшення коефіцієнта оборотні є негативним явищем, оскільки свідчить про зменшення ефективності використання оборотних активів. Термін обертання дебіторської заборгованості на 13 днів свідчить збільшення терміну її погашення за рахунок чистого доходу. Збільшення кредиторської заборгованості на 51 день збільшує термін повернення коштів за своїми зобов`язаннями. Термін операційного циклу зріс на 35 днів, що збільшує термін вивільнення коштів. Термін фінансового циклу зменшився на 13 днів. Оборотність власного та всього капіталу зменшились через зменшення суми доходу в 2009 році. Коефіцієнти автономії та залежності знаходяться в дозволених межах, тобто зобов'язання підприємства покриваються лише всіма коштами, що належать підприємству.

Коефіцієнт фінансової стабільності зріс більш ніж в 5 разів. Коефіцієнт інвестування показує яка частка власного капіталу припадає на одиницю необоротних активів. Значення показника зменшилось на 33 % через зменшення власного капіталу в 2009 році.

Значне зменшення коефіцієнта маневреності в 2009 році викликане, нову ж таки, зменшенням власного капіталу. Коефіцієнт зобов'язання зменшився на 600% через зменшення зобов'язань підприємства в поточному році. Зменшення оборотності всього капіталу на 100% спричинене зменшенням чистого доходу підприємства. У процесі функціонування підприємство може мати різну фінансову стійкість, яку поділяють на чотири типи.

Для зручності визначення типу фінансової стійкості доцільно представити розраховані показники в табл.6.3.

Таблиця 6.3

Зведена таблиця показників за типами фінансової стійкості

Показник	Тип фінансової стійкості
Показник	абсолютна стійкість	нормальна стійкість	нестійкий стан	кризовий стан
Ф^с = К_{с. об} - З	Ф^с£ 0	Ф^с < 0	Ф^с < 0	Ф^с < 0
Ф^т = К_{с. д. з} - З	Ф^т³ 0	Ф^т³ 0	Ф^т < 0	Ф^т < 0
Ф^о = К_о - З	Ф^о³ 0	Ф^о³ 0	Ф^о³ 0	Ф^о < 0
Стисла характеристика	Висока платоспроможність: підприємство не залежить від кредитів	Норм. платоспроможність: ефективне використання поз. коштів - висока дохідність виробничої діяльності	Порушення платоспроможності: необхідне залучення додаткових джерел	Неплатоспроможність підприємства - межа банкрутства

Перший тип фінансової стійкості - це абсолютна стійкість фінансового стану підприємства. За цього типу стійкості запаси і витрати менше суми власного оборотного капіталу та кредитів банку під товарно-матеріальні цінності.

Другий тип фінансової стійкості - це нормальна стійкість фінансового стану. За цього типу стійкості гарантується платоспроможність підприємства і виконується умова:

і відповідно дорівнює одиниці коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами засобів.

Третій тип фінансової стійкості - це нестійкий (передкризовий) фінансовий стан. За цього типу стійкості відбувається порушення платоспроможності, але зберігається можливість відтворення рівноваги платіжних засобів платіжних зобов’язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (Дт. в) в оборот підприємства.

Четвертий тип фінансової стійкості - це кризовий фінансовий стан. За цього типу стійкості підприємство знаходиться на межі банкрутства, за якого запаси і витрати більші від суми власних оборотних коштів, кредитів під товарно-матеріальні цінності та залучених тимчасово вільних джерел для поповнення оборотний активів.

Таблиця 6.4

Визначення типу фінансової стійкості ЧМОЗ в 2008-2009 році тис. грн.

Показники	2008р.	2009р.	Відхилення
Запаси	1793	1411	- 382
Власний капітал	8265	8349	84
Необоротні активи	6415	6187	- 228
Дебіторська заборгованість	532	1084	552
Кредиторська заборгованість	679	1478	799
Надходження ВОК для покриття запасів	1850	2162	-

Отже, ВОК вистачає підприємству для покриття запасів.

При наданні кредиту, банк хоче бути впевненим в поверненні коштів підприємством. У разі, якщо позичальник не в змозі виконати свої зобов’язання у передбачені кредитним договором строки, кредитор може задовольнити свої вимоги за рахунок кредитного забезпечення. Саме тому наявність у позичальника достатнього кредитного забезпечення є складовим елементом його економічної кредитоспроможності [14, 201]. До основних видів забезпечення кредиту належать:

а) застава (майна, майнових прав, цінних паперів тощо);

б) гарантії (банків, підтверджені фінансами чи майном третьої особи);

в) інші види забезпечення (поручительство, свідоцтво страхової організації).

Процес отримання-надання кредиту підтверджується кредитним договором. Кредитний договір - цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і зобов'язання та економічну відповідальність комерційного банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції. Кредитні відносини між кредитором (банком) і позичальником обов'язково набувають договірного характеру. В правовій державі має забезпечуватися повноцінна правова основа кредитного процесу. Здійснення кредитного обслуговування на договірній основі передбачається Законом України "Про банки і банківську діяльність".

За своєю структурою кредитний договір має включати такі складові:

преамбулу, в якій зазначаються найменування сторін та їх організаційно-правова форма;

предмет і суму договору; (уточнюється мета кредиту, його сума, строк надання позики, величина річних відсотків; указується номер і дата договору);

умови забезпечення кредиту вказується конкретно: договір застави, договір поруки (гарантія), цінні папери; зазначається, що кредит, наданий банком, забезпечується всім належним позичальникові майном і коштами);

порядок надання і погашення позики (розкривається конкретний механізм видачі і погашення позики із зазначенням терміну);

зобов'язання банку і позичальника (банк зобов'язується відкрити позичальникові певний (вказується номер) позичковий рахунок для видачі кредиту; позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі та забезпечити повернення одержаного кредиту і сплату нарахованих відсотків із свого поточного рахунка у встановлені строки відповідно до строкових зобов'язань;

права банку і позичальника (банк має право у разі недотримання позичальником умов договору розірвати його і достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу - вказується розмір штрафу у відсотках до суми позички позичальник має право достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит, включаючи відсотки за його користування, попередньо повідомивши про це банк);

санкції у разі невиконання умов договору;

порядок розгляду спірних питань (вони вирішуються згідно з чинним законодавством в арбітражному порядку);

особливі умови (наприклад порядок внесення змін у договір; зміни у договорі оформляються додатковою угодою сторін);

строк дії договору (строк дії кредитного договору встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення позики та відсотків за нею);

юридичні адреси та реквізити сторін;

підписи сторін.

НБУ вимагає, щоб у кредитних договорах передбачалася конкретна відповідальність сторін за порушення умов їх угоди. Йдеться, насамперед, про відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його користування у вигляді стягнення кредитором пені за кожний день прострочення; відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту у вигляді сплати позичальникові пені за кожний день прострочення; відповідальність позичальника за використання не за цільовим призначенням кредитів за рахунок отриманих від НБУ кредитних ресурсів або власних ресурсів комерційного банку у вигляді стягнення з позичальника штрафу у відсотках від розміру використаного не за призначенням кредиту.

Тема 7. Фінансова діяльність на етапі реорганізації підприємства

При веденні своєї господарської діяльності підприємства можуть стикатись з потребою реорганізації як добровільно, так і на примусовій основі відповідно до законодавства.

Реорганізація - це повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступником. У процесі реорганізації може бути задіяний один або кілька суб’єктів господарювання. Рішення щодо реорганізації підприємств слід розглядати в контексті стратегічного менеджменту. Серед основних причин реорганізації здебільшого виокремлюють такі:

¾ суттєве розширення діяльності підприємства, його розмірів;

¾ згортання діяльності;

¾ необхідність фінансової санації;

¾ необхідність зміни повноти відповідальності власників за зобов’язаннями підприємства;

¾ диверсифікація діяльності;

¾ податкові мотиви;

¾ необхідність збільшення власного капіталу (з метою покриття потреби в капіталі та підвищення рівня кредитоспроможності).

Аналіз фінансового стану підприємства (стр. 13 из 24)

Тема 7. Фінансова діяльність на етапі реорганізації підприємства