Фонди фінансових ресурсів є об'єктивно необхідною умовою здійснення процесу розширеного відтворення на всіх його стадіях і у всіх формах. Джерелом фінансових ресурсів виступає валовий національний продукт.
Створення і використання фінансових ресурсів одночасно означає їх рух. При переміщенні фінансових ресурсів вони відокремлюються від матеріальних цінностей. Проте рухові матеріальних цінностей завжди передує рух фінансових ресурсів.
Фінансові ресурси - це грошові кошти, що є в розпорядженні підприємства, тобто грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в не фондовій формі.
До власних джерел формування фінансових ресурсів належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених - отримані кредити, пайові та інші внески, кошти, мобілізовані на фінансовому ринку.
Фінансові ресурси підприємств поділяються на:
¾ ті, що формуються під час заснування підприємства (внески засновників у статутний фонд);
¾ ті, що формуються за рахунок власних та прирівняних до них коштів (амортизаційні відрахування, цільові надходження, стійкі пасиви, цільові внески членів трудового колективу; інші види надходжень, валовий і чистий дохід, прибуток від основної діяльності, прибуток від іншої операційної діяльності, прибуток від фінансових операцій, прибуток від іншої звичайної діяльності і надзвичайних подій);
¾ ті, що мобілізуються на фінансовому ринку (надходження коштів від емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів, кредитні інвестиції);
¾ поступають у порядку розподілу грошових надходжень.
У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення має структура їх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств.
Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні і залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід і прибуток. До залучених належать отримані кредити та інші кошти, мобілізовані на фінансовому та інших ринках.
Фінансові ресурси, їх структура, формування і використання відіграють велику роль у фінансово-господарській діяльності підприємства. Важливо обрати стратегію їх управлінням для більш ефективної роботи підприємства та покращення його фінансового стану.
При створенні підприємства статутний капітал направляється на придбання основних фондів і формування оборотних ресурсів у розмірах, необхідних для ведення нормальної виробничо-господарської діяльності, вкладається в придбання ліцензій, патентів, ноу-хау, використання яких є важливим чинником при утворенні прибутку. Таким чином, початковий капітал інвестується у виробництво, в процесі якого створюється вартість, що виражається ціною реалізованої продукції. Після реалізації продукції вона приймає грошову форму - форму виручки від реалізації зроблених товарів, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства.
Забезпеченість підприємства оборотними коштами, як і основними фондами, безпосередньо впливає на його діяльність. Недостатність цих коштів веде до незабезпеченості виробничого процесу. Нераціональне та неефективне їх використання звужує виробничі й фінансові можливості підприємства. Втрата чи осідання оборотних коштів веде до банкрутства підприємства.
Складемо структурну схему джерел формування фінансових ресурсів на підприємстві, використовуючи баланс (додаток 5,6).
Таблиця 2.1
Аналіз структури джерел формування власних та позикових фінансових ресурсів ЧМОЗ за 2008-2009рр. тис. грн.
| Вид ресурсів | Обсяг ресурсів | Питома вага, % | Зміни | |||
| 2008 | 2009 | 2008 | 2009 | Обсяг | Питома вага | |
| Власні ресурси | 8349 | 6589 | 83,27 | 84,06 | -1760 | 21,08 |
| Позикові ресурси | 1678 | 1249 | 16,73 | 15,96 | -429 | 25,57 |
| Всього | 10027 | 7838 | 100 | 100 | - | - |
Виходячи з розрахунків можна зробити висновок, що значна частка коштів забезпечена власним капіталом, більшою частиною статутним. В 2009 році сума власного капіталу зменшилась на 1760 тис. грн. за рахунок збільшення частки непокритого збитку. Позикові ресурси представлені поточними зобов’язаннями, в тому числі зобов’язання за розрахунками. Вони також зменшились за рахунок їх погашення на 429 тис. грн.
Розглянемо додатково особливості створення та проведенням діяльності без створення юридичної діяльності. Згідно з положеннями Закону України "Про підприємництво" суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути не тільки юридичні, а й фізичні особи - громадяни України, а також громадяни інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності.
Суб’єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи має право відкрити рахунок у будь-якому банку України та інших державах за згодою цих банків у порядку, встановленому НБУ. Підставою для відкриття рахунка є свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі.
Власний капітал приватного підприємця формується виключно за рахунок його приватного майна. Основним джерелом його збільшення є внутрішнє фінансування, зокрема невикористаний для споживання прибуток. Кредитні рамки приватного підприємця обмежуються величиною приватного майна, яке він може надати як кредитне забезпечення.
Приватний підприємецьвідповідає за боргами суб’єкта господарювання, власником якого він є, всім своїм майном, окрім майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством не може бути звернено стягнення.
Законодавством передбачено кілька альтернативних способів оподаткування доходів приватних підприємців:
1) оподаткування сукупного чистого доходу та сплата інших податків, передбачених законодавством України (традиційне оподаткування);
2) сплата фіксованого податку з придбанням торгового патенту;
3) сплата єдиного податку.
Проте Чернівецький металообробний завод є державною власністю, тому не веде спільної діяльності з іншими підприємствами.
Як висновок слід зазначити, що підприємство фінансується недостатньо, при цьому не забезпечуючи себе всіма необхідними ресурсами. Рекомендується зробити детальний аналіз в пошуках прихованих резервів та продажу майнових цінностей, які підприємство не використовую. В зв’язку з тим. Що підприємство не брало кредитів фінансових установ, і снує ймовірність, що їх залучення зможе покращити фінансове становище і змусить більш ефективно використовувати чужі кошти.
Власний капітал підприємства - це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він - основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.
Для більшості підприємств основним елементом власного капіталу є статутний (номінальний) капітал - сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. У відповідній статті балансу наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення мають бути зареєстровані у Державному реєстрі господарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності, зокрема балансу. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами. Саме тому зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів не допускається [11, 40].
В окремих підприємств складовою власного капіталу є пайовий капітал. Ця стаття передбачена для кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов’язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.
Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового (капітальні резерви) та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистого прибутку). Особливості їх формування та використання будуть розглянуті в наступному підрозділі.
Ще одним елементом власного капіталу є нерозподілений прибуток (непокритий збиток). За цією позицією балансу відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. У цій статті показується прибуток (збиток), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів і відрахувань до резервного капіталу. Нерозподілений прибуток (збиток) може включати реінвестований у підприємство прибуток звітного і минулих періодів.