Конверсія акцій - це об’єднання кількох акцій в одну (або обмін за встановленим співвідношенням однієї кількості акцій на іншу). Протягом періоду володіння підприємством власними корпоративними правами розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах провадиться без урахування придбаних підприємством власних акцій (часток). Отже, викуплені корпоративні права власної емісії не призводять до приросту активів підприємства. Зазначені корпоративні права відображаються за статтею "Вилучений капітал" першого розділу пасиву балансу за фактичною собівартістю акцій чи часток. Покажемо схематично склад власного капіталу.
Таблиця 3.1
Аналіз складу власного капіталу ЧМОЗ за 2008-2009 роки. тис. грн
Склад власного капіталу | Обсяг ресурсів | Питома вага, % | Зміни обсягу | Зміни пит. ваги | ||
2008 | 2009 | 2008 | 2009 | 2008 | 2009 | |
Статутний капітал | 8423 | 8423 | 100,89 | 127,83 | - | 26,94 |
Інший додатковий капітал | 3 | 3 | 0,03 | 0,05 | - | 0,02 |
Резервний капітал | 208 | 208 | 2,49 | 3,16 | - | 0,67 |
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) | (285) | (2045) | (3,41) | (31,04) | (1760) | 27,63 |
Всього | 8349 | 6589 | 100 | 100 | -1760 | - |
Очевидно, що протягом останніх років підприємство не змінювало частку статутного капіталу, при цьому незмінним залишався і резервний капітал. В 2009 році загальна сума власного капіталу зменшилась на 1760 тис. грн. за рахунок збільшення частки непокритого збитку, яке підприємство отримало. Причиною могло бути кризове становище за останні роки.
Проаналізуємо стан та ефективність використання капіталу підприємства.
Таблиця 3.2
Аналіз оборотності та ефективності використання капіталу ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.
Показники | 2008р. | 2009р. | Відхилення |
Тривалість обороту | 250 | 500 | 250 |
Коефіцієнт оборотності | 1,439 | 0,719 | - 0,72 |
Коефіцієнт завантаження | 0,695 | 1,39 | 0,695 |
Рентабельність після сплати податку | 0,029 | - 0,271 | - 0,3 |
Рентабельність ВК, % | 3,4 | - 32,4 | - 35,8 |
Збільшення тривалості обороту капіталу на 250 днів свідчить про збільшення терміну окупності капіталу підприємством. Збільшення коефіцієнта завантаження в 2 рази показує, що для отримання 1 гривні прибутку підприємству доводиться залучати все більше капіталу. Рентабельність власного капіталу свідчить про неефективне його використання.
Тепер здійснимо аналіз структури капіталу.
Таблиця 3.3
Аналіз структури капіталу ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.
Показники | 2008р. | 2009р. | Відхилення |
Індекс іммобілізації активу | 0,741 | 0,974 | 0,233 |
Коефіцієнт довгострокового залучення позикового капіталу | 0,023 | - | - |
Коефіцієнт структури позикового капіталу | 0,135 | - | - |
Коефіцієнт залежності від Дст зобов’язань | 0,024 | - | - |
Коефіцієнт структури довгострокових зобов’язань | 0,032 | - | - |
Узагальнюючи таблицю 5.3 очевидно, що в 2009 році відсутні довгострокові зобов`язання, тому розрахунки показників відсутні. Збільшення індекса іммобілізації на 23% свідчить про збільшення частки необоротних активів у власному капіталі за рахунок зменшення суми власного капіталу на 1756 тис. грн.
Знайдемо ціну власного капіталу
Ввк = Фвд/ВК * 100% = 26/8349 * 100% = 0,3%
Визначимо також середньозважену вартість капіталу:
СВК= Цвк * ПВвк + Цпк * ВПК,
Де, Цвк, пк - ціна власного і позиченого капіталу;
ПВвк, пк - питома вага власного і позиченого капіталу;
ПВвк = ВК/Б * 100% = 8349/10027 * 100% = 83%
ПВдз = ДЗ/Б * 100% = 200/10027 * 100% = 2%
ПВпк = 1478/10027 * 100% = 14%
СВК = 0,3% * 83% + 2% * 14% = 0,5%
Мінімальний розмір власного капіталу повинен бути не меншим, ніж 0,5%.
Описуючи етапи, методи та джерела управління власним капіталом, слід зазначити, що на практиці розрахунки неможливі, в зв’язку з тим, що підприємство не змінювало розмір статутного капіталу.
Виходячи з аналізу, необхідним залишається визначення напрямів поліпшення використання капіталу. Одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахнок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань. Збільшення чистого прибутку можливе за рахунок підвищення ефективності використання власного капіталу - збільшення оборотності та підвищення рентабельності власного капіталу.
Збільшення обсягів фінансування за рахунок амортизаційних відрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизації основних засобів.
Підприємство повинне відслідковувати середньозважену вартість капіталу і не допускати значного його росту. Критерієм є перевищення рентабельності власного капіталу, рентабельності інвестицій над сердньозваженою вартістю капіталу.
Джерелами фінансування підприємств визначають зовнішні та внутрішні. Розглянемо детальніше внутрішні. До внутрішніх джерел фінансування підприємств здебільшого відносять такі:
¾ чистий прибуток;
¾ амортизаційні відрахування;
¾ забезпечення наступних витрат і платежів.
Дискусійним є питання віднесення до внутрішніх джерел фінансування грошових надходжень від інвестиційної діяльності, зокрема, процентів, дивідендів, виручки від реалізації необоротних активів, фінансових інвестицій тощо. Прихильники віднесення зазначених надходжень до зовнішніх фінансових джерел обґрунтовують свою позицію тим, що дезінвестиції та фінансові доходи не є результатом операційної діяльності, а отже, не можуть розглядатися як внутрішнє фінансування.
Рис.4.1 Внутрішні джерела фінансування підприємств
На рис.4.1 наведена класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємств, яка найчастіше зустрічається в економічній літературі.
Основним внутрішнім джерелом фінансування є самофінансування, пов’язане з реінвестуванням (тезаврацією) прибутку у відкритій чи прихованій формі. Підкреслимо, що амортизаційні відрахування не належать до самофінансування (як це досить часто можна зустріти у вітчизняній економічній літературі). Ефект самофінансування проявляється з моменту одержання чистого прибутку до моменту його визначення, розподілу та виплати дивідендів, оскільки отриманий протягом року прибуток вкладається в операційну та інвестиційну діяльність. Рішення власників підприємства про обсяги самофінансування є одночасно і рішенням про розмір дивідендів, які підлягають виплаті [3, 124]. Виокремлюють:
а) приховане самофінансування;
б) відкрите самофінансування (тезаврація прибутку).
Приховування прибутку здійснюється (у розумінні західних фахівців) у результаті формування прихованих резервів. Оскільки приховані резерви проявляються лише при їх ліквідації, приховане самофінансування здійснюється за рахунок прибутку до оподаткування. Отже, відбувається відстрочка сплати податків і виплати дивідендів.
Є два способи формування прихованих резервів у балансі:
1) недооцінка активів (передчасне списання окремих активів, застосування прискореної амортизації, незастосування індексації, використання методу ЛІФО при оцінці запасів тощо);
2) переоцінка зобов’язань
Тезаврація прибутку - це спрямування його на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності.
Величина тезаврації відповідає обсягу чистого прибутку, який залишився в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків та нарахування дивідендів. Збільшення власного капіталу в результаті тезаврації прибутку підприємства позначається також як відкрите самофінансування. Інформація про це наводиться в офіційній звітності.
Дані кошти йдуть на формування активів підприємства. Розглянемо їх класифікацію.
1. За формою функціонування:
¾ матеріальні
¾ нематеріальні
¾ фінансові
2. По характеру участі у виробничому процесі:
¾ оборотні (поточні)
¾ необоротні
3. Залежно від джерел формування:
¾ валові
¾ чисті
4. Залежно від права власності:
¾ власні
¾ орендовані (лізинг)
5. За ступенем ліквідності:
¾ абсолютно ліквідні (грошові кошти та їх еквіваленти);
¾ швидколіквідні (короткострокова дебіторська заборгованість та векселі одержані);
¾ середньоліквідні (запаси готової продукції, витрати майбутніх періодів)
¾ слаболіквідні (необоротні активи, довгострокові фінансові вкладення)
¾ неліквідні (безнадійна дебіторська заборгованість, збитки).
Капітал фірми існує у двох основних формах: основного капіталу й оборотного капіталу [14, 108].
Оборотні засоби - це сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу. Оборотні кошти складаються з оборотних фондів і фондів звертання. Оборотні фонди - це частина засобів виробництва які одноразово беруть участь у виробничому процесі. Цілком і відразу переносять свою вартість на готову продукцію і постійно змінюють свою натуральну зовнішню форму.
До оборотних коштів належить:
¾ виробничі запаси;
¾ незавершене виробництво;
¾ готова продукція;
¾ товари;
¾ дебіторська заборгованість;
¾ інша поточна дебіторська заборгованість;
¾ грошові кошти та їх еквіваленти;
¾ інші оборотні активи.
Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. До них належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива й пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентаря, та інших предметів, а також аналогічних предметів, що видко зношуються.