18) створення та поповнення державних запасів і резервів;
19) обслуговування державного боргу;
20) проведення виборів та референдумів;
21) інші програми, які мають виключно державне значення.
Витрати Державного бюджету України за 2002 – 2006 рр. наведені в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2. Витрати Державного бюджету України за 2002 – 2006 рр. (млн. грн.)
| Показники | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 |
| Всього | 61954,3 | 75285,8 | 91529,4 | 134183,2 | 171811,5 |
| Загальнодержавні функції | 8588,8 | 10017,9 | 12302,4 | 15480,9 | 19891,7 |
| Оборона | 3536,4 | 5279,6 | 6185,8 | 6041,0 | 6400,9 |
| Громадський порядок, безпека та судова влада | 5040,4 | 5843,7 | 7875,9 | 10226,8 | 12718,8 |
| Економічна діяльність | 7200,9 | 12215,5 | 18703,8 | 19115,1 | 27341,2 |
| Охорона навколишнього природного середовища | 661,6 | 920,9 | 1183,3 | 1252,5 | 1636,6 |
| Житлово-комунальне господарство | 1407,6 | 1823,3 | 2665,3 | 3914,2 | 8024,1 |
| Охорона здоров'я | 7537,9 | 9708,2 | 12159,4 | 15476,5 | 19737,8 |
| Духовний і фізичний розвиток | 1417,9 | 2052,5 | 2695,9 | 3449,8 | 4328,4 |
| Освіта | 12269,0 | 14977,7 | 18333,2 | 26801,8 | 33785,0 |
| Соціальний захист та соціальне забезпечення | 12643,9 | 12953,2 | 19310,5 | 39940,2 | 41419,9 |
| Кредитування за вирахуванням погашення | - | - | 1122,9 | 290,7 | 228,0 |
Видатки бюджету здійснюються через бюджетне фінансування. Під бюджетним фінансуванням розуміють певну систему надання коштів підприємствам, установам і організаціям на виконання заходів, передбачених бюджетом.
Бюджетне фінансування базується на наступних принципах:
1. Цільовий характер бюджетних асигнувань. Бюджетні асигнування мають використовуватися виключно за призначенням. Для установ доводяться спеціальні кошториси, де вказуються конкретні напрями використання бюджетних коштів.
2. Отримання максимального ефекту при мінімумі витрат. Це дося-гається при оптимальному фінансуванні завдань як економічного, так і соціального розвитку держави та зворотного притоку коштів від вирішення цих завдань.
3. Безповоротність бюджетних асигнувань.
4. Безоплатність бюджетних асигнувань. За користування бюджетними коштами, які передбачені затвердженими в установленому законодавством порядку, або кошторисом установа чи організація не сплачує будь-яких процентів.
Бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, тому його стан визначає фінансовий стан держави і значною мірою рівень суспільного добробуту в цілому. Стан бюджету може характеризуватися трьома показниками: балансом доходів і видатків, перевищенням доходів над видатками (профіцитом) або, навпаки, видатків над його доходами, тобто бюджетним дефіцитом.
Нормальним явищем є збалансованість доходів і видатків. Перевищення доходів над видатками означає економічну і фінансову стабільність у державі. Найскладнішим явищем є бюджетний дефіцит, який притаманний бюджетам більшості країн гніту, в тому числі й високорозвиненим.
Сьогодні в більшості країн світу дефіцит бюджету становить від 2 до 15 відсотків валового національного продукту при середньосвітовій його величині 4,5 відсотка. Спостерігається тенденція до стабілізації бюджетного дефіциту в середньосвітовому вимірі в розмірі 3—5 відсотків. Слід зауважити, що розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 3 відсотка валового національного продукту, призводить до зниження інвестиційної активності, розвитку інфляції.
Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. Бюджетний дефіцит є наслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їх наявну величину. Для покриття витрат понад наявну масу фінансових ресурсів застосовують грошову емісію, внутрішні й зовнішні позики.
У зарубіжній економічній літературі розрізняють три види дефіциту бюджету.
1. Наочно-реальний. При цьому виді дефіциту його обсяг дорівнює загальним доходам від федеральних податків за вирахуванням на державні закупівлі та трансфертні платежі. Під трансфертними платежами у західних країнах розуміють фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого адміністративного рівня.
2. Структурний. Цей вид дефіциту являє собою різницю між федеральними доходами: витратами при діючій фіскальній політиці (рівень оподаткування і поточних витрат) та базовому рівні безробіття. Коли економічна система переживає період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, наочно-реальний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, оскільки має місце виплата допомоги на випадок безробіття та за іншими соціальними програмами, а також у зв'язку з частковим падінням доходів населення.
3. Циклічний. Вираховується як різниця між наочно-реальним і структурним дефіцитами бюджетів. Циклічний дефіцит — це результат недонадходження бюджетних доходів внаслідок циклічних коливань в економіці. В загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.
Прийняття Державного бюджету України або бюджету Автономної Республіки Крим, міського бюджету на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених Бюджетним кодексом.
У ст. 15 Бюджетного кодексу визначені джерела фінансування дефіциту бюджету. Такими джерелами є:
― державні внутрішні та зовнішні запозичення;
― внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим;
― внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого само-врядування з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.
Бюджетний дефіцит, який планувався в Україні й був затверджений Законами про Державний бюджет у 2002-2006 рр. наведено в табл. 2.1.
Таблиця 1.3. Бюджетний дефіцит в Україні в 2002 – 2006 рр
| Рік | Доходи (млн. грн.) | Видатки (млн. грн.) | Бюджетний дефіцит | |
| в абсолютному виразі (млн. грн.) | % до видаткової частини | |||
| 2002 | 61954,3 | 60318,9 | - 1635,4 | - 2,7 |
| 2003 | 75285,8 | 75792,5 | 506,7 | 0,7 |
| 2004 | 91529,4 | 102538,4 | 11009,0 | 10,7 |
| 2005 | 134183,2 | 141989,5 | 7806,3 | 5,5 |
| 2006 | 171811,5 | 175512,4 | 3700,9 | 2,1 |
Існують глибинні, загальні причини бюджетного дефіциту, що властиві будь-якій державі, в якій видатки бюджету перевищують доходи, і конкретні, особливі причини, що мають місце в окремій країні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні є спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, невиражена соціально-економічна політика в державі.
Конкретними особливостями розвитку економіки України, що зумовлюють дефіцит бюджету, є:
— структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне і неефективне проведення структурних перетворень;
— збереження значної кількості нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації;
— неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання;
— значний обсяг тіньової економічної діяльності;
— невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;
— нецільове і неефективне використання бюджетних коштів;
— втрати, розбазарювання виробленої продукції, крадіжки, приписки тощо, що не стало об'єктом ефективного державного фінансового контролю.
Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і, в ідеалі, збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету.
Основними шляхами подолання бюджетного дефіциту є:
1) удосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;
2) посилити відповідальність суб'єктів господарювання та їхніх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;
3) удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;
4) забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу шляхом розроблення й виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;
5) запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;
6) перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;
7) запровадити науково обґрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.
2.1 Сутність державного боргу
Державний борг — це сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. Величина держаного боргу, динаміка й темпи його зміни відображають стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування державних структур. На стан державного боргу суттєво впливають щорічні операції у сфері державного кредиту — одержання позик і умов їх надання, з одного боку, величина погашення і виплачуваних процентів, з другого.