Смекни!
smekni.com

Основні напрями вдосконалення лізингових відносин в умовах ринку (стр. 3 из 3)

Річ у тім, що при звичайній лізинговій угоді на майно оподатковуються основні засоби, запаси і витрати, що знаходяться на балансі платника. Якщо за договором лізингу передбачено, що майно перебуває на балансі лізингоодержувача, податок на майно нараховуватиметься не на 1000 тис. грн., а на 1200 тис. грн. Відповідно до ст. 6 цього Закону граничний розмір податкової ставки на майно підприємства становить два відсотки. Оскільки база оподаткування збільшується на 200 тис. грн., малому підприємству лізингоодержувачу доведеться додатково сплатити в перший рік майже 4 тис. гривень (точніше визначення суми залежить від терміну лізингу, швидкості амортизації, величини залишкової вартості).

Крім того, ПДВ не нараховується за операціями з видачі і передачі позик. Це означає, що ПДВ не нараховується на операції, що виконуються за кредитним договором (зокрема, дохід у вигляді відсотка за виданий кредит).

Надання кредитів (позик) є банківською операцією і може проводитися тільки банком чи іншою кредитною установою, що має ліцензію на здійснення банківських операцій. Вартість реалізованої продукції, робіт, послуг становить оподатковуваний ПДВ оборот, в який також включаються доходи, отримані від передачі в тимчасове користування фінансових ресурсів за відсутності ліцензії на здійснення банківської діяльності. Оскільки лізингова компанія надає послугу лізингоодержувачу, нараховані відсотки за кредитні ресурси є не основним доходом, а так званою позареалізаційною діяльністю, то було б правильно, якби ці відсотки дійсно залишалися у лізингової компанії як дохід. Проте вони в обов'язковому порядку повинні бути перераховані кредитуючій організації – банку. Логіка підказує: якщо підприємства-позичальники звільнені від сплати ПДВ на відсотки за кредит, отриманий від банку, то і при лізингових операціях не слід нараховувати ПДВ на відсотки за банківський кредит.

Потрібно усунути обмеження щодо надання в лізинг суб'єктам малого підприємництва малоцінних і швидкозношувальних предметів (МШП).

При проектуванні лізингової операції необхідно врахувати, що до складу майна, котре підлягає амортизації, включається майно, вартість якого перевищує 100-кратний розмір мінімальної місячної оплати праці і корисний термін використання – більше одного року (тобто майно вартістю менше 100 мінімальних окладів відноситься не до основних засобів, а до МШП). До такого майна належать більшість комп'ютерів, розмножувальна техніка, факси, телефони, швейні машинки, холодильники, пральні машини і т. п., тобто об'єкти, які можуть бути використані для лізингу в малому підприємництві. Вважаємо, що це відчутна перешкода на шляху розвитку лізингу в Україні повинна бути усунена.

Лізингова компанія, як і будь-яке інше підприємство, купує обладнання за рахунок залучених кредитів або за рахунок власних засобів. При придбанні обладнання за рахунок кредиту джерелом відшкодування позикових коштів кредиторові виступають амортизаційні відрахування і прибуток. При цьому підприємство має право на певні пільги з оподаткування прибутку у зв'язку з понесеними на капітальні вкладення витратами, а лізингова компанія таких пільг немає.

Неотримання лізинговими компаніями пільг з оподаткування прибутку означає, що лізинг стає менш ефективним у порівнянні з придбанням обладнання за рахунок кредитних коштів. Слід передбачити пільги на зменшення оподатковуваного прибутку на величину капітальних витрат не лише підприємствам, які здійснюють розвиток власної виробничої бази, а й лізинговим компаніям.

Значною підтримкою малому бізнесу у сільськогосподарській галузі стало б надання йому деяких пільг, які раніше передбачалися урядом для всієї лізингової індустрії, але так і не були впроваджені. Пропонується звільнення лізингодавців від сплати податку на прибуток, отриманий ними від реалізації договорів фінансового лізингу із малими підприємництва ми та фермерськими господарствами з терміном дії не менше трьох років; звільнення кредитних установ від сплати податку на прибуток, що отримується ними від надання кредитів на термін три роки і більше для реалізації операцій фінансового лізингу для фермерських господарств і малих сільськогосподарських підприємств.

Підтримку інвестиційно-лізингових проектів фермерських господарств і малих сільськогосподарських підприємств слід будувати на засадах визначення головних суб'єктів взаємин у цьому процесі – ними повинні стати лізингові компанії. Їх діяльність через лізингові договори трансформується на інтереси малих підприємств. Тому створення економічних важелів, які б сприяли ефективним умовам господарювання і забезпеченню засобами права дієвої реалізації можливостей, закладених у лізинговій діяльності, видається сьогодні важливим і необхідним. Адже за відсутності зацікавленості у лізинговій компанії малі підприємства не зможуть скористатися сповна наданими їм пільгами в митному, валютному й інвестиційному законодавстві.

Перспективним напрямом розвитку лізингу для деяких видів обладнання є використовуваний на Заході так званий "лізинг з обслуговуванням".

Особливість такого лізингу полягає в тому, що він передбачає додаткові послуги лізингодавця лізингоодержувачу. Він, до слова, є дорогим, оскільки лізингодавець здійснює утримання обладнання, його ремонт і страхування, а іноді забезпечує поставку комплектуючих матеріалів, пального.

Зазвичай даний вид лізингу можливий лише за умови залучення провідних виробників обладнання. Він використовується стосовно такого обладнання, як комп'ютери, літаки тощо.

У підсумку, при постійній і тісній співпраці фермерських господарств і малих сільськогосподарських підприємств з лізинговими компаніями цілком реальною стала можливість укладання угод за наданню лізингової лінії. Ці угоди аналогічні банківським кредитним лініям і дозволять лізингоодержувачу брати додаткове обладнання в лізинг без укладання щоразу нового контракту (цей вид достатньо цікавий для малих венчурних та інноваційних підприємств).

Як заходи підтримки розвитку сільськогосподарських підприємств зазвичай пропонують набір із субсидій, кредитних та податкових пільг, резервування за малою промисловістю тому числі і у сільському господарстві виробництва деякої продукції та інших заходів, спрямованих на підтримку життєздатності орієнтованого на ринок дрібного виробництва. Враховуючи вірогідні інфляційні наслідки такої політики і її слабкий вплив в українських умовах на динаміку реального виробництва, її доцільно залучити до цілей і пріоритетів структурної перебудови економіки, що забезпечить малому бізнесу можливість зайняти відповідні ніші у виробничій структурі попиту.

Підтримка малого бізнесу в сільськогосподарській галузі при цьому можлива, щонайменше, за двома напрямками. По-перше, через інтеграцію сільськогосподарських підприємств у виробничі мережі потужніших економічних структур, здатних виступити в ролі стабілізаторів виробництва і генераторів економічного зростання. Такими структурами могли б стати фінансово-промислові групи, у складі яких функціонуватимуть і лізингові компанії. Позитивним моментом такого варіанту організації виробництва сільськогосподарської продукції є гарантовані ринки збиту як для великого, так і для малого бізнесу, особливо якщо фінансово-промислова група здійснює прорив на експортні ринки.

По-друге, самостійне завоювання ринкових ніш малими сільськогосподарськими підприємствами. Цей шлях потребує особливої державної підтримки. При цьому вкрай важливо, щоб інструменти державної підтримки сільськогосподарської галузі були узгоджені з пріоритетами промислової політики в цілому, найважливішим критерієм яких є динамічні конкурентні переваги, особливо втілені у високих технологіях. Іншими словами, державна підтримка має бути сфокусована на тих малих підприємствах,в тому числу і у сільському господарстві, які озброєні значним інноваційним потенціалом і мають реальні можливості для зростання, перш за все – у пріоритетних напрямах структурної політики.

У цьому комплексі запропонованих заходів лізинговим компаніям (державним, приватним) має відводитися дуже велика роль. Найбільш доцільні організаційні форми взаємин лізингових компаній з фондами підтримки малого бізнесу, агентствами та іншими інститутами заслуговують спеціальної розробки.


ВИСНОВКИ

лізинг виробництво технічний

Наразі об'єктами лізингу для сільськогосподарських підприємств є в першу чергу техніка, а також різні види міні-заводів – з переробки м'яса, молока, виготовлення пива, олії, хлібобулочних виробів, пекарні. Робота з підготовки і проведення лізингових операцій із суб'єктами малого підприємництва виявила особливості і складнощі даного виду бізнесу – це, перш за все, виникаючі ризики, низька заставоздатність багатьох потенційних лізингоодержувачів, що ускладнює пошук необхідного забезпечення лізингової угоди.

Слід враховувати, що фермерські господарства та інші малі сільськогосподарські підприємства перебувають у невигідному становищі на фінансовому ринку і відчувають певну дискримінацію з боку банків у порівнянні з іншими, значущими позичальниками. Кредитні установи часто відмовляють сільськогосподарським товаровиробникам у наданні кредитів. Процентні ставки за кредитами дуже високі. Кредити пропонуються на короткий термін, недостатній для організації виробництва на основі придбаного обладнання. Відсутність відстрочок при сплаті відсотків і основної суми кредиту також ускладнює реалізацію інвестиційних проектів. Фінансовий лізинг багато в чому сприяє вирішенню цих проблем, надаючи тим самим допомогу в розвитку сільськогосподарських підприємств.

Ось чому така висока значимість правильного застосування тих економіко-правових важелів, які дадуть можливість фермерським господарствам і окремим невеликим сільськогосподарським підприємствам швидше стати на ноги.


ЛІТЕРАТУРА

1. Шарапова В. М. Лизинг и лизинговые отношения в региональном АПК: теория и практика / В. М. Шарапова. – М. : Экономика с.-х. и перераб. предприятий, 2004. – 310 с.

2. Шебанин В. Проблемы технического переоснащения сельского хозяйства в Украине / В. Шебанин // Экономика Украины. – 2002. – № 12. – С. 68–71.

3. Шейман И. М. Купить или взять в аренду / И. М. Шейман // Российский экономический журнал (ЭКО). – 1987. – № З. – С. 149–167.

4. Шеленков В. Г. Учет лизинговых операций и анализ их эффективности / В. Г. Шеленков. – М. : Изд-во “Экзамен”, 2005. – 128 с.

5. Шемакин А. Из современного арсенала – лизинг / А. Шемакин // Экономическое сотрудничество стран-членов СЭВ. – 1990. – № 2. – С. 27–33.