Проект санації складається зі вступу та двох розділів.
У вступі відображаються: фактичний фінансовий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина прибутків (збитків), рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансового лівериджу тощо); аналіз причин кризової ситуації; характеристика ринків збуту продукції; кадровий потенціал та інші вихідні параметри. Крім того, формулюються стратегічні цілі санації і стислий прогноз результатів проведення фінансового оздоровлення підприємства.
Перший розділ містить конкретний план фінансового оздоровлення, складовими частинами якого є:
а) план маркетингу та оцінка ринків збуту продукції. У цьому
підрозділі визначають умови збуту; галузеві ризики; ситуацію на суміжних товарних ринках, дається перелік можливих конкурентів, їхні переваги та недоліки, а також схема реалізації продукції, методи стимулювання реалізації та пропозиції щодо оптимального співвідношення реалізаційної ціни й собівартості. Дається оцінка діяльності підприємства з погляду антимонопольного законодавства;
б) план виробництва та капіталовкладень, який містить дані про використання обладнання, його знос, витрати, пов'язані з відновленням можливості оренди чи лізингу, характеризується виробничий процес, комерційні зв'язки з постачальниками сировини;
в) організаційний план, що в ньому відображають організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації, аналізують управлінський та кадровий склад, фактичну кількість працівників та пропозиції щодо її зменшення, можливості злиття, приєднання чи розукрупнення з урахуванням вимог антимонопольного законодавства;
г) фінансовий план, в якому треба подати прогноз обсягів випуску та реалізації продукції, баланс грошових надходжень та витрат, зведений баланс активів і пасивів (на початок та кінець поточного року), аналіз шляхів досягнення беззбитковості підприємства, оцінку потреб в інвестиціях, форми та джерела мобілізації фінансових ресурсів, графіки освоєння, окупності та повернення фінансових ресурсів (якщо їх було залучено на поворотній основі).
У другому розділі проекту санації деталізують очікувані результати виконання проекту, дають оцінку ефективності запропонованої форми оздоровлення, а також прогнозують можливий ризик та збитки. Основою для вибору тієї чи іншої форми санації є розрахунок її ефективності (Е), яку можна визначити за такою формулою:
Е = Прогнозований обсяг ÷ Розмір вкладень додаткового прибутку на проведення санації
Результати санації можна оцінити через додатковий прибуток підприємства (різницю між сумою прибутків після санації і розміром прибутків (чи збитків) до її проведення).
Мета санації вважається досягнутою, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення банкрутом з наступною ліквідацією) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.
САНАЦІЙНИЙ АУДИТ
Рішення про проведення санації підприємства чи його ліквідацію приймається на основі висновків санаційного аудиту.
Мета санаційного аудиту - оцінювання санаційної спроможності підприємства, що досягається через вирішення таких завдань:
- проводиться причинно-наслідковий аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства;
- визначається глибина фінансової кризи;
- робиться порівняльний аналіз сильних та слабких сторін підприємства;
- здійснюється економіко-правова експертиза наявної в підприємства санаційної концепції;
- робиться висновок про доцільність санації чи ліквідації суб'єкта господарювання.
Санаційна спроможність - це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації.
Джерела інформації для проведення санаційного аудиту діляться на:
- внутрішні (баланси підприємства, звіти про фінансові результати, звіти про фінансово-майновий стан підприємства, про інвентаризацію, звіт про рух основних фондів, амортизацію, дані про наявність грошових коштів на банківських рахунках, кадровий склад підприємства, рівень заробітної плати та інше);
- зовнішні (статистичні дані, що характеризують діяльність галузі в цілому, висновки незалежних експертів, нормативні документи, аналіз ринків збуту, фінансові плани та інші прогнозні розрахунки).
Складові санаційного аудиту:
1. Аудит фінансової сфери включає: оцінювання динаміки і структури валюти балансу, аналіз джерел власних коштів, аналіз структури дебіторської (кредиторської) заборгованості та структуру активів, аналіз формування та використання прибутку.
2. Важливим елементом санаційного аудиту є аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства та виявлення "слабких" місць у цій сфері, для чого проводиться така робота:
- вивчається загальна виробнича структура підприємства;
- оцінюється рівень існуючої технології виробництва;
- проводиться аналіз виробничих витрат;
- аналізується рух основних фондів та амортизаційних відрахувань;
- оцінюються показники праці.
Особлива увага приділяється аналізу витрат, що входять у собівартість продукції і не пов'язані з виробничою діяльністю. Аналізується також фактична наявність сировини, матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів, інших товарно-матеріальних цінностей, які не мають відношення до виробничого процесу. На цій основі розробляються рекомендації до їх подальшого використання, вт. ч. продажу.
3. Дослідження ситуації підприємства на ринку факторів виробництва та збуту готової продукції включає:
- визначення попиту на продукцію та його прогнозування;
- вивчення конкурентоспроможності товарів;
- забезпечення відповідності рівня якості товарів вимогам ринку;
- розробка концепції життєвого циклу товарів (на стадіях запровадження, зростання, зрілості та спаду);
- управління товарним асортиментом (розроблення нових видів, модифікація існуючих, зняття з виробництва застарілих моделей);
- розрахунок прогнозних обсягів виробництва та визначення номенклатури продукції;
- розширення інноваційної діяльності, спрямованої на розроблення нових продуктів із урахуванням ринкових вимог та стратегії підприємства.
БАНКРУТСТВО ПІДПРИЄМСТВ
Банкрутство- це пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений термін пред'явлені до неї з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом.
Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше 300 мінімальних заробітних плат, які не були задоволені боржником протягом 3-х місяців після встановленого для їх погашення строку.
До боржника господарський суд може застосовувати такі типи процедур:
1) реорганізаційні (зовнішнє управління майном, санація та реорганізація);
2) ліквідаційні (добровільна чи примусова ліквідація підприємства);
3) мирову угоду (між боржником та кредиторами).
Господарський суд визнає боржника банкрутом за відсутності пропозицій щодо проведення санації або незгоди кредиторів з її умовами.
У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд призначає також ліквідаційну комісію (представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів та Фонду державного майна - для державних підприємств), яка оцінює майно боржника, проводить роботу по стягненню дебіторської заборгованості, розраховується з кредиторами та складає ліквідаційний баланс.
З моменту визнання боржника банкрутом:
- припиняється підприємницька діяльність боржника;
- до ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном банкрута;
- строки всіх боргових зобов'язань банкрута вважаються такими, що минули, і припиняється нарахування пені та відсотків на усі види заборгованості банкрута.
Види банкрутства:
Реальне банкрутство .
Умисне банкрутство - це навмисне доведення суб'єкта підприємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності через здійснення власником або посадовою особою підприємства з корисливих мотивів протиправних дій або через невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, що завдає істотної шкоди державним чи громадським інтересам або законним правам власників та кредиторів.
Навмисне доведення до банкрутства карається штрафом з позбавленням права посідати певні посади або здійснювати певну діяльність, позбавленням волі.
Фіктивне банкрутство – підприємство фактично не має ознак банкрутства, однак подає інформацію, яка свідчить про його фінансову неспроможність.
Цілі повідомлення неправдивої інформації:
- намагання запобігти ліквідації підприємства в рамках провадження справи про банкрутство;
- намагання провести ліквідацію, реорганізацію чи приватизацію підприємства з метою приховання незаконного витрачання коштів;
- надання недостовірних даних аудитору з метою одержання помилкового висновку про фінансовий стан підприємства.
Для запобігання вказаним негативним явищам законодавство встановлює покарання для підприємців чи відповідальних службових осіб державних підприємств.
Приховане банкрутство - навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам. Карається позбавленням волі або штрафними санкціями.