Прямі податки з населення (стр. 3 из 5)
— оскільки прямими податками охоплюються прибутки та доходи підприємств і населення, то досить низькою є ймовірність їх повного чи майже повного надходження. Більш надійнім об’єктом оподаткування є товари і послуги, процес споживання яких зупинити важко;
— прямі податки є досить поширеними для платників, ніж непрямі, де одразу вимагається сплата значної суми. Непрямі ж податки менш помітні для споживачів, оскільки вони сплачуються невеликими частками, шляхом включення їх до ціни товарів, що купуються. Крім того, перевага цих податків полягає ще й у тому, що їх стягнення не пов’язане з неприємним для платника втручанням податкових органів у його приватне життя. Тому протидія непрямим податкам з боку платників значно менша, ніж прямим;
— пряма форма оподаткування потребує складного механізму стягнення податків, оскільки пов’язана з досить складного методикою проведення бухгалтерського обліку та звітності;
— контроль за сплатою прямих податків також досить складний, оскільки податкова адміністрація має справу з великою групою платників прямих податків. А це в свою чергу вимагає розширення податкової служби і розробки різноманітних методів обліку та контролю доходів громадян і підприємств. Недосконалість законодавства і відсутність належного контролю за сплатою податків створюють сприятливі умови для ухилення від їх сплати.[19, c.27]
Розділ 2.Аналіз прямихподатків
2.1 Прибутковий податок з громадян
Основною формою прямого оподаткування є прибутковий податок.
1 січня 2004 року набув чинності Закон України від 22.05.2003 № 889-
IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон № 889). [1]
З 1 січняпо 31 грудня 2006 року основну ставку податку з доходів фізичних осібвстановлено на рівні 13 відсотків незалежно від розміру та місця отримання доходу. З 1 січня 2007 року ця ставка — 15 відсотків.
Доходи фізичних осіб, отримані за місцем основної роботи, до 1 січня 2004 року підлягали оподаткуванню за прогресивною шкалою ставок прибуткового податку з громадян (від 10 до 40 відсотків). Доходи, отримані громадянами не за основним місцем роботи, оподатковувались за єдиною ставкою — 20 відсотків.
Але згідно вище зазначеного закону є випадки, коли ставка податку зменшено.
Ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:
процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський
рахунок (у тому числі картковий рахунок);
процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним
(депозитним) сертифікатом;
процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної
відповідно до закону;
інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє
активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону;
дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним
сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону;
дохід, який виплачується управителем фонду фінансування
будівництва;
дохід учасника фонду банківського управління.
Рис.2.1.Види ставок.
Ставка податку становить 10 відсотків від об'єкта оподаткування з доходів шахтарів-працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах .
Ставка податку становить подвійний розмір ставки, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб.
Законом № 889 чітко визначено платників податку з доходів фізичних осіб, об’єкти оподаткування та перелік доходів, які включаються та не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.
Платниками податку є фізичні особи незалежно від віку, громадянства та iнших ознак, які мають самостійне джерело доходів.
Об’єктом оподаткування є:
— у громадян, що постійно проживають в Україні, — сукупний річний дохід, одержаний з різних джерел на території України та за її межами;
— у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, — дохід, отриманий з джерел в Україні.
Важливою особливістю для громадян, визначеною в законі, є встановлення права платника податку на податковий кредит за наслідкамизвітного податкового року, який є сумою витрат, фактично понесенихплатником податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору). На сумуподаткового кредиту дозволяється зменшення суми загального річногооподатковуваного доходу. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються у річній податковійдекларації.
Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу.Існує поняття «податкової соціальної пільги». Вона застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
Податкова соціальна пільга надається:
звичайна — у розмірі, що дорівнює 50% мінімальної заробітної плати, для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року — будь-якому платнику податку;
підвищена — у розмірі, що дорівнює 150% звичайної пільги, — платнику податку, який:
- є самотньою матір’ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
- утримує дитину — інваліда I або II групи — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
- має троє чи більше дітей віком до 18 років — у розрахунку на кожну таку дитину;
- є вдівцем або вдовою до моменту укладання нового шлюбу;
- є особою, віднесеною законом до 1-ої або 2-ої категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
- є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом, військовослужбовцем строкової служби;
- є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;
- є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;
подвійна — у розмірі, що дорівнює 200% звичайної пільги — платнику податку, який є:
- особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;
- учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки;
- колишнім в’язнем концтаборів, гето та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;
- особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;
- особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербурга, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.
Порядок нарахування податку з доходів фізичних осіб висвітлює наступна схема:
Плата за землю в Україні справляється у вигляді земельного податку чи орендної плати, у залежності від того, чи знаходиться земельна ділянка у власності або передана у користування на умовах оренди. Розмір плати за землю встановлюється у розрахунку на рік у вигляді платежів за одиницю земельної площі і залежить від якості і місцезнаходження ділянки, виходячи з кадастрової оцінки землі. Законодавчо стягнення плати за землю регулюється Земельним кодексом України, Законом України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 р. в редакції від 19.09.96 № 378/96-ВР, нормами щорічних законів про Державний бюджет (вони вносять зміни щодо розміру платежів).[2]
Рис. 2.2.Цільове призначення впровадження плати за землю.
Платниками є юридичні і фізичні особи — власники землі, землекористувачі, орендарі земельних ділянок. Об’єкт оподатковування — земельна ділянка, а також земельна частка (пай), які знаходиться у власності або у користуванні, у тому числі на умовах оренди. У залежності від призначення виділені групи земель сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення.
Плата за землі сільськогосподарського призначення. Ставки земельного податку встановлено з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах (на початок 2008 р.):