– для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1;
– для багаторічних насаджень — 0,03.
За земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначається річний розмір плати за одиницю площі оподаткованої земельної ділянки.Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі, землекористувачів.
Плата за землі населених пунктів. Ставки земельного податку встановлено в розмірі 1% від грошової оцінки землі.
Плату за землю визначають залежно від грошової оцінки земель, яку здійснює Державний комітет України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з вартості 1 кв. м земель та за допомогою коефіцієнтів.
Якщо грошової оцінки земельних ділянок не проведено, то використовуються середні ставки земельного податку в грошовому вимірі (грн за 1м2). Ці ставки згідно закону диференційовано залежно від розміру населеного пункту і зростають зі збільшенням чисельності населення.
Законодавством передбачені пільги по платі за землю. Зокрема, від плати звільняються заповідники, національні, дендрологічні і зоологічні парки, ботанічні сади, дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю, установи культури, науки і освіти, дитячі санаторно-курортні й оздоровчі установи, громадські організації інвалідів, установи фізкультури і спорту (крім кооперативних і приватних), благодійні фонди і деякі інші організації, а також інваліди І і ІІ груп, ветерани війни, пенсіонери та ін.
2.3 Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
Податок з власників транспортних засобів у відповідності до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» відноситься до загальнодержавних податків.
Справляння податку здійснюється на підставі Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 р. № 1963-ХІІ. На протязі дії Закону до нього було внесено зміни іншими 12 законодавчими актами.[3]
Зокрема, слід зазначити, що для сільськогосподарських товаровиробників — платників фіксованого сільськогосподарського податку згідно із Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 року № 320-XIV) дію Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» зупинено.
Законом України «Про податок з власників транспортних засобів таінших самохідних машин і механізмів» встановлюється податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів.
Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є юридичні особи, а саме: підприємства, установи та організації, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до Закону є об’єктами оподаткування.
Об’єкти оподаткування. В якості об’єктів оподаткування визначаються: трактори колісні; сідельні тягачі; автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія; автомобілі легкові; автомобілі вантажні; автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів; мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном, крім тих, що мають об’єм циліндра двигуна до 50 куб.см; яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних); човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних); інші човни (крім спортивних).
Також, Законом визначаються транспортні засоби, що не є об’єктом оподаткування, а саме: трактори на гусеничному ходу; мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном з об’ємом циліндра двигуна до 50 куб. см.; автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежні; транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані; машини і механізми для сільськогосподарських робіт; яхти, судна парусні і човни спортивні.
Ставки податку з власників транспортних засобів встановлюються:
– в залежності від об’єму циліндрів двигуна — за кожні 100 куб. см., або його потужності — за кожен 1 Квт — для тракторів, автомобілів усіх видів (крім автомобілів з електродвигуном);
– в залежності від потужності — за кожен 1 Квт — для автомобілів з електродвигуном;
– в залежності від довжини транспортного засобу — за кожних 100 см — для яхт, суден парусних з допоміжним двигуном чи без нього, човнів моторних, катерів, морських суден.
Пільги щодо податку. Від сплати податку звільняються:
а) фізичні особи, зазначені у пунктах 1 і 2 частини першої статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статтях 4–11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтях 6 і 8 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», а також інваліди незалежно від групи інвалідності (у тому числі діти-інваліди за поданням органів соціального захисту) — щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об’ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об’ємом циліндрів двигуна до 750 куб. см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м;
б) фізичні особи, зазначені у пунктах 3 і 4 частини першої статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо одного легкового автомобіля з об’ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см або одного мотоцикла з об’ємом циліндрів двигуна до 750 куб. см чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпусу до 7,5 м до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зони посиленого радіоекологічного контролю;
в) на 50 відсотків — громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі (код 8703) з об’ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. см, взяті на облік в Україні до 1990 року включно, та вантажні автомобілі з об’ємом циліндрів двигуна до 6001 куб. см до 1990 року випуску включно, — щодо одного з зазначених автомобілів;
г) особи, які згідно із законодавством є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, — за трактори колісні (крім сідельних тягачів) та вантажні автомобілі.
2.4 Податок на промисел
Податок на промисел включено до переліку загальнодержавних податків. Порядок його сплати встановлений Декретом Кабінету Міністрів України «Про податок на промисел», який був введений в дію з 1 липня 1993 р. [4] Цей податок запроваджувався перш за все з метою поповнення дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування.
Платниками податку на промисел є виключно фізичні особи незалежно від їх громадянства і постійного місця проживання :
- не зареєстровані як суб’єкти підприємництва;
- здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів.
Об’єкт оподаткування — сумарна вартість товарів, яка підлягає продажу за ринковими цінами. Для нарахування цієї суми фізична особа повинна подати до податкової інспекції декларацію, в якій зазначається перелік товарів для продажу і їх вартість.
Декларація подається за місцем проживання платника, а громадянином, який не має постійного місця проживання в Україні, — за місцем продажу товарів. Не підлягає декларуванню і оподаткуванню, наприклад, сільськогосподарська продукція, вирощена у особистому підсобному господарстві.
Сума податку на промисел залежить від двох факторів:
- зазначеної в декларації вартості товарів;
- строку продажу товарів.
Якщо зазначені товари підлягають продажу протягом трьох календарних днів, ставка податку складає 10% їх вартості, зазначеної в декларації; якщо ж строк продажу товарів збільшується до семи днів, ставка податку подвоюється. Сума податку не може бути менше розміру однієї мінімальної заробітної плати. Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі вказаної платником сумарної вартості товарів і ставки податку. Мінімальний термін дії одноразового патенту — три календарних дні, максимальний — сім календарних днів. Громадяни, які продають товари, повинні пред’являти на вимогу посадових осіб державних податкових інспекцій та органів внутрішніх справ одноразові патенти. Якщо продаж товарів здійснюється більше чотирьох разів протягом календарного року , така діяльність вважається систематичною і зобов’язує громадян зареєструватися як суб’єкти підприємництва. На фізичних осіб, які здійснюють продаж товарів з порушенням встановленого порядку, посадовими особами органів податкової служби можуть накладатися адміністративні штрафи у розмірі від 1 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2.5 Податок на нерухоме майно (нерухомість)
Згідно статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», податок на нерухоме майно (нерухомість) відноситься до загальнодержавних
податків і зборів (обов’язкових платежів).Цього закону в Україні ще немає, але вже існує його проект - „Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки” від 15 грудня 2008, який знаходиться на сайті державної податкової адміністрації [5] http://www.sta.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=162804&cat_id=45661). Податок на майно є прямим податком. Він накладається безпосередньо на платників і розмір його залежить від розмірів об’єкта оподаткування.