Зміст
Вступ. 3
2.1 Класифікація доходів державного бюджету України. 4
2.2 Джерела формування доходів державного бюджету України. 5
Висновки. 10
Вступ.
Адміністративно-командні методи управління економікою СРСР призвели до нерівномірного економічного розвитку регіонів країни, створення неефективного народногосподарського комплексу в тому числі і на Україні.
З проголошенням в 1991 році Україною державної незалежності починається новий етап формування власної національної політики і розвитку суспільно-економічних відносин. Але перша спроба початку економічних перетворень в Україні сталася ще до 1991 року, а саме 3 серпня 1990 року, коли Верховною Радою УРСР був прийнятий Закон УРСР "Про економічну самостійність Української Радянської Соціалістичної Республіки". Згідно з цим законодавчім актом Україна самостійно визначатиме економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку в інтересах усього народу, а також розроблятиме і формуватиме незалежну фінансову (бюджетну, податкову, валютну) політику в контексті загальнодержавної економічної політики і займатиметься її виконанням.
Фінансова політика – це система державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання державою її функцій. Вона має самостійне значення і водночас є головною метою реалізації волі держави в будь-який сфері суспільного життя. Головним напрямком фінансової політики держави було у всі часи і залишається формування по можливості найбільшого обсягу фінансових ресурсів держави – єдиної матеріальної бази всіх державних перетворень.
Фінансова політика має бути жорсткою, але справедливою й активною, і повинна стимулювати економічне зростання, захищати національні інтереси країни та бути привабливою для потенційних інвесторів-нерезидентів. Побудова і формування фінансової політики - це досить складаний процес.
Основу фінансової політики будь-якої країни становить бюджетна політика, яка пов'язана, насамперед, із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів. Структура бюджетної системи та бюджетний устрій України визначені Законом України “Про бюджетну систему України”, що був прийнятий 05 грудня 1990 року та викладений в новій редакції 29 червня 1995 року.
1. Державний бюджет України як головний фінансовий план країни.
Бюджетна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність всіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Зведений бюджет України використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України. Бюджет будується на принципах цілісності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності всіх бюджетів, що входять у бюджетну систему України.
Бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів.
Головне місце у бюджетній системі України займає Державний бюджет. Державний бюджет – це загальнодержавний фонд коштів, з якого органи державної влади отримують кошти для матеріального опосередкування свого функціонування. Бюджет – це лише форма утворення, план формування централізованого фонду коштів і його використання. Це великий кошторис, розпис доходів і видатків, який повинен бути узгоджений по термінах надходження і використання коштів. Тобто бюджет будь-якої держави – це її фінансовий план. Але це не просто фінансовий план. Це її основний фінансовий план, оскільки в державі існує багато фінансових планів, але Державний бюджет відіграє координуючу роль по відношенню до них. Так, будь-яке міністерство має свій фінансовий план (кошторис), але він залежить від бюджету, з якого надходять асигнування, або в нього відраховуються платежі.
Державний бюджет повинен забезпечувати необхідними коштами фінансування заходів економічного та соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також міждержавних відносин.
Крім того, через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними утвореннями України з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану, необхідності вирівнювання фінансового забезпечення
Для успішного функціонування кожній державі необхідно запланувати можливе одержання доходів для покриття першочергових видатків. Можливості планування на далеку перспективу обмежені, тому, бюджет повинний бути пристосований до певного проміжку часу. Складання періодичного плану достатньо повного, доволі чітко і правдиво складеного, дає можливість привести в рівновагу доходи і видатки, зібрати заплановані доходи і ефективно фінансувати витрати, необхідні для виконання завдань, які Конституцією покладені на державу.
2. Доходи Державного бюджету України.
Для реалізації своїх функцій держава відшукує фінансові ресурси. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, частину якого вона і використовує. При чому, використовує лише ту частину, яка переходить у її власність без будь-яких умов і обов’язків по відношенню до інших осіб у вигляді різного виду платежів. Саме ця частина валового внутрішнього продукту і складає державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади.
Доходи державного бюджету – поняття більш вужче, ніж доходи держави. Доходи Державного бюджету України – це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України.
2.1. Класифікація доходів Державного бюджету України.
Класифікація доходів бюджету визначена Постановою Верховної Ради України” “Про структуру бюджетної класифікації України”, яка була прийнята 12 липня 1996 року. Згідно з цим документом доходи групуються наступним чином:
- Податкові надходження:
- податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;
- податки на власність;
- платежі за використання природних ресурсів;
- внутрішні податки на товари та послуги;
- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції ;
- інші податки.
- Неподаткові надходження:
- доходи від власності та підприємницької діяльності;
- адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
- надходження від штрафів та фінансових санкцій;
- інші неподаткові надходження.
- Доходи від операцій з капіталом:
- надходження від продажу основного капіталу;
- надходження від продажу державних запасів товарів;
- надходження від продажу землі та нематеріальних активів.
- Офіційні трансферти:
- від органів державного управління інших рівнів;
- із-за кордону;
- з недержавних джерел.
- Державні цільові фонди:
- Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
- Пенсійний фонд України;
- Фонд соціального страхування України;
- Фонд сприяння зайнятості населення України;
- Державний інноваційний фонд України;
- Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу;
- інші фонди.
Таким чином, під системою доходів Державного бюджету можна розуміти взаємозв’язок всієї сукупності доходів та її диференціацію на окремі групи.
2.2. Джерела формування доходів Державного бюджету України.
Доходи бюджетів створюються за рахунок податків від фізичних і юридичних осіб, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, що встановлені законодавством України.
Згідно зі ст. 11 Закону України “Про бюджетну систему України” доходи Державного бюджету України формуються за рахунок:
· частини податку на добавлену вартість, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
· частини акцизного збору, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
· податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством для відповідної категорії платників;
· податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;
· плати за землю, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;
· надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;
· частини доходів від приватизації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
· надходжень від реалізації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності;
· орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності;
· внесків до Пенсійного фонду України;
· внесків до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
· внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
· внесків до інших загальнодержавних цільових фондів, створення яких передбачено законодавством України;