Смекни!
smekni.com

Доходы государственного бюджета Украины (стр. 6 из 16)

2.1.4. Державне мито.

Державне мито — грошовий збір, що справляють судові органи, органи державного нотаріату, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство закордонних справ, органи місцевого самоврядування та інші органи за вчинення ними окремих дій та видачу документів.

Платниками є фізичні та юридичні особи, які звертаються у відповідні органи для вчинення в їх інтересах дій та для видачі документів, що мають юридичне значення. В Україні застосовується просте державне мито. яке справляється у твердій сумі та пропорційне — у відсотках до відповідної суми. Так. пропорційне державне мито справляється: із заяв і скарг, що подаються до суду, за видачу ним копій документів — у відсотках до ціни позову; за посвідчення договорів про відчуження майна — у відсотках до суми договору: за вчинення виконавчих написів — у відсотках до суми. що стягується.

Основними об'єктами справляння державного мита є:

— реєстрація актів громадського стану, видача свідоцтв, документів на право виїзду за кордон:

— подання позовних заяв, заяв кредиторів у справах про банкрутство;

—- дії нотаріальних контор, дії з одержанням охоронних документів;

— операції з цінними паперами, одержання права на проведення аукціону:

— інші дії та видача документів.

Поряд з цим від сплати державного мита звільняються:

— позивачі (робітники і службовці) по трудових правовідносинах. позивачі, що випливають з авторського права, права на відкриття, винахід тощо:

— громадяни, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (1-ої та 2-ої категорії), інваліди 1-ої та 2-ої груп:

—- податкові та фінансові органи. Національний банк України і його установи (крім госпрозрахункових підрозділів) за видачу їм свідоцтв і дублікатів про право держави па спадщину, одержання свідоцтв по виконавчих листах, за позовами до суду:

— органи місцевого самоврядування за позовами до суду або арбітражного суду про стягнення збитків, припинення права власності на земельну ділянку:

— громадяни: за реєстрацію народження, смерті, усиновлення (удочеріння), за посвідчення їх заповітів на користь держави:

— інші категорії громадян, організацій та дії, вчинені в їх інтересах.

Однією із особливостей державного мита є те, що його не справляють приватні нотаріуси. Проте, розмір плати, яка сплачується за вчинення ними нотаріальних дій. не може бути меншою від розміру ставок державної о мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні дії.

Органи місцевого самоврядування мають право на додаткові пільги по державному миту, яке зараховується до бюджетів органів місцевого самоврядування. Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів. В державний бюджет — сплачується з позовних заяв в арбітражний суд, за перевірку його рішень та постанов у порядку нагляду, за дії по охоронних документах на об'єкти промислової власності.

Державне мито сплачується готівкою та митними марками. В інвалюті — з позовних заяв до суду та арбітражного суду, в іноземній валюті, а також за дії і операції в інвалюті. За умов. коли розмір ставок передбачено в частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, плата проводиться в інвалюті з урахуваннями валютного (обмінного) курсу гривні. Нерезиденти сплачують мито у вільно конвертованій валюті виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, еквівалентного 600 дол. США.

В механізмі справляння державного мита передбачено і його повернення, за умов коли, внесено більше, ніж передбачено, припинено провадження у справі чи залишено позов без розгляду, скасовано у встановленому порядку рішення суду, закрито провадження у справі. Повернення здійснюється за умови письмового звернення до установи, що справляє державне мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету. За несвоєчасне та неповне внесення державного мита до бюджету стягується пеня у розмірі 0,2 відсотка за кожний день прострочення.

2.1.5. Податок на прибуток підприємств.

Встановлення цього податку обумовлено рядом чинників серед яких: необхідність впровадження ринкового механізму, удосконалення податкових відносин та розширення можливостей фінансової діяльності органів місцевого самоврядування, оскільки податок на прибуток зараховується до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням платника податку.

Платниками податку на прибуток є всі суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі бюджетні та громадські організації, які одержують прибуток від господарської діяльності, нерезиденти, філіії-відділення та інші відокремлені підрозділи. Національний банк України та його установи сплачують до Державного бюджету України суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над валовими витратами після закінчення фінансового року. Госпрозрахункові установи НБУ оподатковуються у загальному порядку.

Платники податку на прибуток, які мають відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи, можуть сплачувати консолідований податок з урахуванням сум податку, сплаченого відокремленими підрозділами за їх місцезнаходженням. При цьому платники до 1-го липня, що передує звітному (податковому) року, подають заяву податковому органу про сплату консолідованого податку. За умови. якщо сума податку нарахована за консолідованим балансом є меншою суми податку, який сплачений відокремленими підрозділами, це перевищення з бюджету не відшкодовується. Такі норми дають можливість враховувати проблему формування доходів бюджетів за місцезнаходженням платника.

Об'єктом оподаткування податку є прибуток, який визначається шляхом зменшення валового доходу звітного періоду на суми валових витрат та амортизаційних відрахувань платника. До валового доходу належать:

1) загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг);

2) доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі цінними паперами, валютними цінностями, борговими вимогами і зобов'язаннями.

3) доходи від операцій особливого виду (товарообмінні/ бартерні операції), операції із розрахунками в іноземній валюті, з продажу основних фондів або нематеріальних активів, від володіння корпоративних прав, доходи від спільної діяльності, від здійснення операцій лізингу (оренди) та інших операцій:

4) доходи від інших джерел та від позареалізаційних операцій, в тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги та вартості безплатно наданих товарів (робіт, послуг); суми коштів страхових резервів, використаних не за призначенням; суми безнадійної заборгованості, що підлягають включенню до валових доходів; доходів від реалізації основних фондів; суми штрафів та неустойки (чи пені), одержаних за рішенням сторін договору або рішенням державних органів, суду; інші доходи.

При визначенні об'єкта оподаткування до складу валового доходу не включаються суми:

— податкових зобов'язань по акцизному збору і податку на додану вартість;

— коштів, які надходять у вигляді прямих інвестицій чи реінвестицій у корпоративні права, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність:

— отриманих дивідендів: емісійного доходу; номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів: надмірно сплачених обов'язкових платежів:

—доходів центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування від надання державних послуг, які передбачені законами і за умови зарахування цих доходів до бюджетів:

— доходів, які накопичуються на пенсійних рахунках у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення.

Для визначення суми прибутку валовий доход зменшується на суми витрат таких груп:

перша — витрати, які підлягають включенню до складу валових витрат:

друга — витрати, які не відносяться на витрати виробництва (обігу) товарів (робіт, послуг):

третя — витрати подвійного призначення, які, в одному випадку, не впливають на зменшення прибутку, оскільки не пов'язані безпосередньо з господарською діяльністю підприємства, а в іншому — його розмір зменшується через збільшення валових витрат.

Основними витратами першої групи (див. рис. 5, поз. А) є: виробничі витрати, витрати на оплату праці, суми внесків на соціальні заходи, додаткове пенсійне забезпечення (пенсійний план), витрати пов'язані з поліпшенням основних фондів і благодійні витрати (з урахуванням обмежень); суми внесених податків і зборів (за винятком податку на прибуток, податку на нерухомість, ПДВ по придбаних товарах); витрати на розвідку та розробку корисних копалин:

суми безнадійної заборгованості (за умови її нестягнення); а також деякі інші витрати та окремі витрати групи 3.

Витрати другої групи — придбання, будівництво, реконструкція, модернізація, ремонт та інші види поліпшення основних фондів: витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин; вартість торгових патентів: здійснення прямих інвестицій; виплати дивідендів; утримання вищестоящих органів (об'єднань); суми штрафів та неустойки (чи пені).

До третьої групи відносяться витрати на: забезпечення працівників спецодягом і продуктами харчування (за переліком Кабінету Міністрів України); науково-технічне забезпечення господарської діяльності; гарантійний ремонт чи заміну товарів, представницькі витрати. сплату відсотків за борговими зобов'язаннями (у межах встановлених обмежень); страхування виробничих та фінансових ризиків; відрядження; утримання і експлуатацію соціальної інфраструктури платника податку: окремі інші витрати.