З 1995 р. почала запроваджуватися практика проведення цільових кредитних аукціонів з продажу кредитів комерціним банкам для кредитування підприємств, що потребують державної фінансової допомоги.
У 1996 р. НБУ в механізмі кредитування комерційних банків застосувало ломбардне кредитування під заставу державних цінних паперів та угод РЕПО. Це стало можливим лише в умовах створення і розвитку ринку державних цінних паперів, який перші кроки зробив у 1995 р.
У 1997 р. для рефінансування комерційних банків (тобто одержання ними позик з метою надання кредитів власним клієнтам). НБУ випусти в обіг понад 38 % платіжних засобів, через аукціоніи за обліковою ставкою 21,7 % (у 1996 р. – 52,6 %), шляхом ломбардного кредитування – більш як 37 % за обліковою ставкою 31,4 % (у 1996 р. – 64, 3 %, у 1998 р. – 54,4 %), операцій РЕПО – більш як 16 % за обліковою ставкою 21,8 % (у 1998 р. – 54,1 %), за допомогою інших засобів більш як 8 % за обліковою ставкою 19,7 % (у 1998 р. – 47,8 %). [1: с.6]
Отже, НБУ, по суті, припинив прямі кредитування дефіциту державного бюджету і перейшов до ринкового механізму регулювання грошово-кредитних відносин, у якому цільне місце належить кредитним відносинам з комерційними банками та іншими кредитними установами.
Коли мі розглянули еволюцію кредитних відносин, переходимо до розгляду економічної сутності і значення кредитів.
Розділ 3
Економчна сутність і значення кредитів, що надаються центральними банками комерційним банкам
Центральний банк є банком банків, кредитором в останній інстанції, тобто тільки цей банк може задовольнити додаткову потребу економіки в кредитах. Якщо комерційні банки та інші кредитні установи використали всі можливості для збільшення або попвнення своєї ресурсної бази через рефінансування активів на фондовому ринку міжбанківських кредитів, вони звертаються до Центрального банку.
У нашій країні кредитором в останній інстанції є Національний банк України. Проводячи відповідну грошово-кредитну політику, він може кредитувати комерційні банки через закриті кредитні аукціони, операції РЕПО (купівля-продаж державних цінних паперів) і рефінансування інвестиційних операцій (вкладення коштів у векселі та акції суб’єктів підприємницької діяльності).
Економічна сутність кредитів Національного банку на макрорівні полягає в тому, що через кредитування комерційнихбанків та інших кредитних установ. Здійснюється емісія грошей в обіг і розширюється обсяг сукупної грошової маси в економіці. Це створює умови для експансії кредитної діяльності банків.
На мікрорівні кредити Національного банку сприяють підтриманню комерційними банками своєї ліквідності на необхідному рівні, зміні структури їхніх активів на користь позичкових операцій, а також розширенню, за необхідності, обсягу кредитної допомоги своїм клієнтами.
Кредити НБУ, які спрямовуються на цілі рефінансування, за чотири роки (1993 – 1996 рр.) набули значного розвитку. Їх обсяг збільшився зі 112 млн.грн. у 1993 р. до 474 млн.грн. у 1996 р., тобто більше як у 4 рази. Особливо значним було зростання у 1995 р. проти попереднього 1994 р. обсяг кредитів рефінансування НБУ зріс більш як у 3 рази і досяг 349 млн.грн. проти 105 млн.грн. Але у загальному обсязі кредитної емісії НБУ кредити комерційним банкам (рефінансування) становялть невелику частину. У 1995 р. – 7 %, 1996 р. – 6 %, 1997 р. – 8 %, 1998 р. – 5 %, 1999 р. – 6 %, 2000 р. – 8 %. [5:с.141]
Національний банк також використовує свої кредити для розв’язання певних економічних завдань, зокрема для фінансового підтримання окремих галузей, здійснення санаційних заходів щодо деяких підприємств, реструктурування виробництва на користь продукції широкого вжитку тощо.
Отже, економічна сутність і значення кредитів полягає в тому, що через кредитування комерційних банків здійснюється емісія грошей в обіг і розширюється обсяг сукупної грошової маси в економіці.
Визначивши економічну сутність кредитів, перейдемо до розгляду методу рефінансування комерційних банків за допомогою проведення кредитних аукціонів.
Розділ 4
Рефінансування комерційних банків за допомогою проведеня кредитних аукціонів