Смекни!
smekni.com

Оборот векселей в хозяйственной деятельности и Роль Национального Банка Украины в обороте векселей (стр. 2 из 2)

Особливою формою векселя є також казначейські векселі — цінні папери, що перебувають в обігу від імені юридичних осіб, щоб забезпечити їм короткострокове чи середньострокове фінансування. Казначейські векселі, що виписуються на пред'явника, переважно фіксують зобов'язання уряду і продаються від його імені банкам, іншим кредитних.

установам і корпораціям з метою отримання готівки для покриття поточного бюджетного дефіциту. Під заставу комерційних векселів комерційні банки можуть отримати кредит у Національному банку (операція переобліку векселів).

В умовах сучасної ринкової економіки векселі стали:

а) об'єктом купівлі-продажу;

б) формою інвестування капіталу на короткий строк з метою отримання доходу, тобто перетворилися в особливий вид цінних паперів у повному фінансовому розумінні цього терміна.

Отже, вексель є одночасно і строковим письмовим борговим зобов'язанням векселедавця перед векселедержателем, і цінним папером, роль якого в нормалізації економічної ситуації в Україні невпинно зростає. Закон "Про цінні папери і фондову біржу" дає таке визначення: "Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю)".

Як особливий різновид цінних паперів векселі стали формою застави (забезпечення) при отриманні банківської позички. Якщо ж векселедавцем є банк, який користується достатньою довірою, то його вексель усі охоче беруть як гроші. В цьому суть банкноти.

У сучасних умовах банківський квиток (банкнота), як управило, є борговим зобов'язанням на значну суму, яке виписується уповноваженим національним (центральним) банком, що зобов'язується сплатити вказану суму в справжніх грошах у будь-який час. Саме в цьому полягає головна відмінність банкнот від паперових грошей. На відміну від банкнот паперові гроші випускає держава, силою закону зобов'язуючи своїх громадян (Приймати ці гроші. Банкноти приймаються й тому, що їхні власники упевнені, що у будь-який час зможуть обміняти їх на справжні гроші. З середини XIX ст. держава обмежила право випуску банкнот лише одним банком, що називається емісійним, а значні прибутки від емісії перейшли до державної казни. Таке право в Україні належить лише Національному банку України.

Однак, коли в періоди воєн та інфляції державам додатково потрібно багато коштів на покриття витрат, то вони покривають їх друкуванням надлишкової маси банкнот. Внаслідок цього банкноти стали швидко знецінюватися. Нині банкноти значною мірою перетворилися в один з різновидів паперових грошей.

Місце НБУ в регулюванні обороту векселів.

Вексельний оборот — історична категорія. Він виник на основі певного рівня розвитку ринкових відносин. У процес вдосконалення він набув форми своєрідного способу розрахунків на умовах відстрочки платежів. Економічна суть вексельного обороту полягає: а) в наданні більшої гнучкості грошовому оборотові; б) у прискоренні розрахунків за товари і послуги; в) розширенні можливостей кредитування; г) у створенні однієї з організаційних форм комерційного кредиту.

У вексельному обороті виключно важливу роль відіграють комерційні банки та їхні вексельні операції. В умовах загальної недовіри до державних цінних паперів намір НБУ пожвавити ринок банківських векселів здатний не лише піднести значення і роль банківської системи, а й зробити її авторитетним гарантом банківських векселів як різновиду цінних паперів. Саме комерційні банки спроможні дати вирішальний поштовх для започаткування вексельного обороту.

Як і передбачено Женевською вексельною конвенцією № 358 1930 року та згідно з українськими нормативними актами комерційні банки мають право:

а) емітувати векселі;

б) виступати векселедавцями простого векселя;

в) акцептантами переказного векселя;

г) виступати одночасно векселедавцями і акцептантами переказного векселя;

д) векселедавцями переказного векселя, який заперечує можливість його пред'явлення для акцепту; І

е) векселедавцями неакцептованого переказного векселя. До цього слід додати й можливість включати власні векселі комерційних банків у загальний розрахунок суми обов'язкових резервів, що підлягають депонуванню у Національному банку України. Перевагою такого резервування є те, що обов'язкові відрахування до резервних фондів поміщаються на безпроцентних! рахунках НБУ, отже, не приносити доходу комерційним банкам, а вексель є високоліквідним активом, який формує частину обов'язкових резервів і водночас приносить дисконтний доход

Враховуючи високу прибутковість вексельних операцій, почали приймати до оплати .векселі у банках "Ажіо", "Легбанку" Широкий спектр операцій з векселями надав у 1995 р. вексельний центр "Приватбанку". Його річний обсяг таких операцій уже сягнув понад 2,8 трлн.крб. Розроблено і втілюється у практику роект взаємодії цих банків з трьома російськими банками-емітентами векселів. Це означає, що коли українське підприємство вставило свої товари російській фірмі, яка тимчасово не може вчасно оплатити поставку, то вона звертається до свого банку з проханням виписати вексель, який і передається українському постачальникові. Він, у свою чергу, щоб отримати гроші до строку погашення векселя, звертається, приміром, до "Легбанку", який його оцінює, перечисляє відповідну суму на рахунок клієнта. Отримуючи прибуток з дисконтних операцій та стягуючи за це комісійну винагороду у межах 0,2 — 0,5 %, він сам у наступний період пред'являє вексель до оплати російському емітентові. Векселедержатель внаслідок такої операції уникає експедиційних витрат, долає законодавчі перешкоди, що не дозволяють отримати сплату через інші російські банки, а також скорочує власні видаткові виплати.

Потрібно належно оцінити й проект організації розрахунків за експортними операціями за допомогою використання казначейських зобов'язань Російської федерації, що піднесе вексельні відносини на більш високий — макроекономічний рівень і суттєво зменшить масштаби неплатежів. У свою чергу, українська сторона може запропонувати свої казначейські зобов'язання для реалізації в Росії, а українські банки — розгорнути активні операції на російському фінансовому ринку, Два недоцільністю вже знято жорсткі обмеження на діяльність іноземних банків.

Операції з векселями в Україні здійснюються згідно з вимогами "Порядку проведення банками операцій з векселями", затвердженого Правлінням Національного банку України 25.02.1994 р.

Комерційні банки за наявності власних кредитних ресурсів кредитоспроможності векселедавця можуть надавати кредит об'єктам господарської діяльності під заставу векселів і їх дисконт. А установи НБУ можуть перераховувати обліковані комерційними банками векселі і надавати їм ломбардний кредит. Ломбардний кредит — короткострокова позика під заставу векселів, за умовами якої право власника зберігається за боржником. Лише за умови непогашення кредитної суми вона уходить до кредитора, тобто до комерційного банку. Виняток становлять векселі, заповнені на користь комерційних банків, якими оформлена прострочена заборгованість та проценти з простроченими банківськими позичками.

Комерційні банки України згідно з чинним законодавство здійснюють такі операції з векселями:

а) прийняття векселів на інкасо для отримання в строк оплати;

б) облік векселів;

в) надання позичок під вексельне забезпечення (застав векселів).