Лит. Литва пройшла найскладніший шлях створення грошової системи. Причому країна довго не наважувалася вводити лит. Понад півроку діяли так звані тимчасові гроші — талони. Частина литів, віддрукована за кордоном, виявилася неякісною. Довелося переробляти гроші, застосовувати додаткові засоби захисту. Наштампували велика кількість монет номіналом і, 2, 5 литів, що призвело до сплутування їх із центами такого ж номіналу. Тоді виготовили дрібні купюри. В результаті за рік вільного обігу лит зазнав великих злетів і падінь, що викликало відчутні струси всієї литовської економіки.
Комерційні банки спекулювали на змінах курсу валюти. Центральний банк не міг упоратися з великими коливаннями валютного курсу. До того ж маніпуляції банків довели курс до 2,9 лита за долар, а потім він різко впав. Життя вимагало рішучих дій. Литовці скористалися досвідом Естонії.
Було створено валютне управління. Сейм прийняв закон про надійність лита. Його прив'язали до долара, бо близько 80% обороту здійснювалося само в цій валюті. Золотовалютний запас, який у 1992 р, становив лише 21 млн. доларів, на початок 1996 р. досяг 801 млн. доларів. Цих запасів виявилося на 32% більше, ніж треба було для підтримання стабільного валютного курсу. Тому лит отримав досить високу стійкість. Лише в окремі періоди долар зупинявся на позначці в 4 лити або 3,95 лита — найвищому і найнижчому рівні курсів. Цілком зрозуміло, що стабільна валюта стала добрим засобом виходу литовської економіки з кризи.
Водночас у Литві чимало фахівців вважають, що і валютне управління, і встановлений ним стабільний курс валюти гальмують розвиток економіки, не дають змоги регулювати грошову масу, рівень інфляції, норму процентів. Дедалі більше чути голоси, що необхідно девальвувати лит у Литві, як і лат у Латвії та крону в Естонії. Проте прибічників стійкої національної валюти, яка має довіру в населення, набагато більше. Адже рядові вкладники доволі настраждалися від банкрутств банків, вони не хочуть нових фінансових потрясінь. А банкіри, які хотіли б переходу до плаваючого валютного курсу, не знаходять підтримки у політиків.
Прибалти покладають великі надії на вхід країн Балтії не лише до НАТО, а й до спільного європейського грошового ринку.
Країни СНД. Спираючись на досягнення макроекономічної стабілізації керівництво Грузії напередодні президентських і парламентських виборів вирішило провести грошову реформу. В ході цієї реформи введено нову грошову одиницю — ларі. Реформа була цілком еквівалентною — обмін здійснювався за курсом 1000000 купонів = і ларі. Додатково уряд і національний банк організували обмін доларів США, німецьких марок та російських рублів на нову валюту. Стимулом була та обставина, що найближчими днями очікувалося дальше зміцнення нової національної валюти, що й сталося. 3 1,30 ларі спочатку до 1,25 ларі, а потім і до 1,20 ларі зменшився курс долара. Внаслідок цієї операції населення продало нацбанку значні суми доларів, марок і рублів. Тим самим зросли валютні резерви країни, підвищився попит на національну валюту та зміцнився її курс.
Грошова реформа увінчалася повним економічним і політичним успіхом. До того ж посилилась жорстка грошова та бюджетна політика. Грузія й далі плідно співпрацювала з МВФ, одержала слідом за кредитом СТФ кредит Standby. Велися переговори про надання МВФ трирічного кредиту ЕСАФ. Скасовано практично всі дотації для народного господарства. Лібералізовано як внутрішній ринок, так і зовнішню торгівлю. Прийнято новий закон, який гарантує автономію національного банку. Швидкими темпами триває ваучерна приватизація, дуже схожа на російський зразок. Практично вся земля перебуває у приватному користуванні. Завершується підготовка закону про приватну власність — одного з найрадикальніших у країнах СНД. Ведеться активна законодавча робота щодо створення регульованого ринку цінних паперів.
Унаслідок проведених грошових реформ у Молдові, Грузії, Казахстані та Киргизькій республіці створено національні грошові системи, а молдовський лей, грузинський ларі, казахстанський тенге і киргизький сом відзначаються стабільністю. Ось, наприклад, киргизький сом, який уведено ще в червні 1993 р., є однією з найтвердіших валют країн Середньої Азії, яка вільно конвертується у всіх країнах СНД. Це сприяло тому, що у Киргизький Республіці відбулось істотне зниження темпів інфляції та зростання цін.
Порівняльний аналіз свідчить, що на противагу окремим своїм "братам" сом ніяк не поступається рублю. Щодо долара їхні курси змінюються паралельно. Не можна не зауважити, що під час проведення грошової реформи в Киргизькій Республіці ніхто не міг передбачити такого перебігу подій. Навпаки, провіщали швидкий крах цієї грошової одиниці. Спеціалісти вважають: якщо сом не "впав", а став досить стабільною валютою, то в цьому насамперед заслуга національного банку республіки, який не лише одержав виняткові повноваження як єдиний розпорядник емісії, кредитів, регулювальник курсу сома, а й послідовно відстоював свою незалежність і принциповість щодо усіх владних структур. Для цього головним критерієм була відповідність грошової маси товарним ресурсам, ефективність програм, під які виділялися кошти.
Отже, компетентність і незалежність національного банку — вирішальний фактор успіху грошової реформи. Цей висновок нам слід було б добре засвоїти.
Література
1. Іванов В.М. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Курс лекцій / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2001. — 228с.
2. Рисін В.В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Національний банк України; Львівський банківський ін-т. — Л., 2001. — 192с.
3. Шамова І.В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Навч.посібник / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2001. — 195с.