Ф'ючерсні контракти мають визначені переваги, завдяки якимвони отримують усе більше поширення: простота покупки і продажі, практична відсутність документації, невеликі комісійні.
Ризики учасників форфейтингової угоди:
• Ризики експортера.
Основним ризиком експортера є валютний ризик, що виникає в зв'язку з тим що вартість векселів може бути виражена у валюті, відмінної від валюти, у якій веде свій облік експортер, чи, інакше кажучи, ризик того, що рухи валютного курсу будуть несприятливі для експортера. Ризик виникає в період між заключенням договору з форфейтором (коли експортер повинний прийняти фінансування по вже установленій ставці) і постачанням товару імпортеру. Подібний ризикє, звичайно, не тільки у форфейтингових операціях. Його можна уникнути за допомогою спеціального пункту в контракті, що дозволяє змінювати кінцеву ціну відповідно до руху курсувалют.
З метою керування ризиками експортер може скласти список своїх форфейтингових контрактів у різних валютах у залежності від термінів їхнього закінчення, що дасть йому можливість відслідковувати свою потребу в засобах і при необхідності проводить форвардні операції. Останні означають позабіржові термінові валютні операції, які проводяться банками і промислово-торговими компаніями по телефону і телексу на договірній основі. У момент підписання угоди на умовах «форвард» фіксуються термін, курс і сума, але до настання терміну (звичайно від 1 місяця до півроку, суми по рахунках не проводяться.). Угода «форвард» проводиться по форвардному валютному курсу, який дорівнює курсу «спот + премія/знижка».
• Ризики імпортера
Імпортер бере на себе зобов'язання після закінчення визначеного часу оплатити поставлену йому продукцію. При цьому сума і валюта фіксовані, відсоток по його боргу заздалегідь розрахований і включений у вартість векселів, а векселі виписуються у національній валюті імпортера. Тільки в тому випадку, коли національна валюта імпортера з якихось причин несприятлива для форфейтора й імпортеру приходиться розраховуватися в іншій валюті, для нього виникає валютний ризик, що може бути xeджованим за допомогою ф'ючерсів .
Імпортер, як і експортер, з метою контролю руху валюти і керування валютними ризиками повинний мати план припливу і відтоку засобів у кожній валюті. Якщо укладено кілька форфейтингових контрактів, різних по термінах, а також декілько ф'ючерсних контрактів, список для зручності керування може бути розбитий на транші. У такий спосіб імпортер може контролювати свої ризики.
• Ризики гаранта
У будь-який форфейтинговой угоді гарант приймає на себе зобов'язання оплатити векселя в термін, а також має право зажадати в імпортера виконання платежу. Так чином, у нього маються умовні зобов'язання й умовні ж активи. Якщо вони виконуються одночасно, то гарант не несе ніяких ризиків. Однак існує ймовірність того, що імпортер затримає платіж. І хоча при цьому гарант одержує право зажадати сплати відсотка за прострочений платіж, проте є ризик того, що імпортер виявиться цілком неплатоспроможним. Якщо імпортер дійсно не виконає зобов'язань, у гаранта виникають проблеми з ліквідністю.
Найбільш ефективним методом контролю ризиків гаранта є встановлення кредитних лімітів на кожного імпортера і по загальному обсязі видаваних гарантій на кожну галузь. Критерії для визначення лімітів ґрунтуються на кредитному аналізі імпортерів. Рівень підготовки фахівців, здатних обґрунтувати такі ліміти повинний бути дуже високим.
Необхідно пам'ятати, що гарант піддається так-називаному соверенному ризику (ризику країни). Знизити ступінь цього ризику можна за допомогою встановлення лимитів сум на видачу гарантій для кожної країни.
• Ризики форфейтора
З моменту підтвердження згоди на проведення форфейтинговой операції ідо моменту одержання грошей форфейтор несе ризики, різні на різних стадіях проведення угоди.
Валютний ризик.
Якщо форфейтор надає експортеру опціон на період до підписання контракту, він несе ризики несприятливої зміни процентних ставок, знизити які можна за допомогою форвардних контрактів.
Аж до дати покупки боргових зобов'язань форфейтор завжди може відказатися від угоди, якщо його щось не влаштовує. З моменту ж покупки векселів для форфейтора виникає ризик того, що з придбаними активами можуть виникнути складності (із-за їх невірного оформлення, відсутності дозволу влади і т.і.).
Різні ризики виникають також у залежності від способу, що форфейтор вибирає для фінансування своєї покупки. У більшості випадків форфейтор бере позику на фінансування своєї угоди в тій же валюті, у якій ця угода заключена. Однак якщо, приміром, він узяв позику у євро, а валютою контракту є долари США, він автоматично піддається валютному ризику. Але якщо форфейтор забезпечив збіг термінів платежів по векселях і по своєму боргу, то валютний ризик може бути легко хеджований за допомогою рівнобіжних форвардних валютних контрактів. Якщо ж зазначені терміни не збігаються, то форфейтор хеджує ризик неблагоприемного руху курсу валют лише частково.
Ризик несвоєчасної оплати векселів
З урахуванням імовірності даного ризику форфейтор повинний стежити за тим, щоб у нього завжди було досить власних коштів для виконання своїх зобов'язань своєчасної оплати заборгованостей. Для цього форфейтор складає плани притоку і відтоку коштів. При цьому бажано, щоб між термінами погашення власних зобов'язань і оплатою векселів існував невеликий розрив (на випадок тимчасовогоне надходження платежів по векселях). Для керування ризиками форейтор, звичайно, складає такі списки по усіх своїх зобов'язаннях, а також по паперах, що знаходиться його портфелі, у різних валютах. Для зручності список може бути розділенийна транші в залежності від термінів. Кожному траншу відповідають визначені суми зобов'язань, що повинні бути виконані у відповідний період.
Форфейтор може не одержати фінансування на умовах фіксованої процентної ставки. У цьому випадку він може прийняти на себе ризик фінансування по плаваючійставці, яку він хеджує покупкою процентних ф'ючерсів .
В будь якій фірмі обов'язково повинна бути людина, відповідальна за своєчасне представлення векселів до оплати. Бажано, щоб джерелом інформації про векселі, терміни яких минають, були форми бухгалтерського обліку.
Ризик гаранта.
Для керування ризиком неплатоспроможності гаранта форфейтори звичайно встановлюють ліміти на одного гаранта. При цьому необхідно враховувати, чи є форфейтор підрозділом банку, чи є гарант банкомчи іншим інститутом. Тобто ліміти повинні визначатися з урахуванням ризику всього інституту. Звичайно в банках централізованно розробляється звіт, що відбиває всі кредити і гарантії, предоставленiданому клієнту. Цей звіт є основою для визначення лімітів гаранта.
Соверений ризик.
Форфейтор повинний визначити, у якій країні знаходиться гарант. Іноді це не просто зробити. Наприклад, Банк Англії має відділення в багатьох країнах і відповідаєза зобов'язання усіх своїх відділень. Але якщо валюта, що знаходиться в одному із зарубіжних відділень банку, або чомусь не може бути переведена, можливості виставити позовголовному банку обмежені. Не виключений і зворотний варіант: закордонний відділ вчасно здійснив платіж у головний банк для подальшого перерахування форфейтеру, а той по якихось розуміннях затримав платіж. У цьому випадку шанси форфейтора одержати належні йому засоби дуже малі. Таким чином, мова йде про необхідність ретельної оцінки ризику країни. Однак якою би точною не була ця оцінка, даний ризик цілком не усувається.
У деяких країнах страхові компанії надають поліс, причому надають його лише країнам з невисоким ступенем ризику. Однак на визначеному рівні страховка стає невигідної для форфейтора. Взагалі форфейтори рідко користуються послугами страхових компаній, але саму можливість звертання до останньої треба мати на увазі .
Ризик імпортера й експортера.
Як уже згадувалося вище, форфейтор обов'язково вивчає загалом компетентність і кредитоспроможність експортера й імпортера, а також доцільність операції в цілому. Якщо форфейтор раніше вже мав справу з даними партнерами, то перевірка не займає багато часу. Важливо визначити в кожнім випадку, що вважати достатньою перевіркою: анкету, розмову з керуючими банків експортера й імпортера, бесіду з експортером і т.і. У будь-якому випадку форфейтору прийдеться затратити визначений часі зусилля на рішення даного питання, тому що в противному випадку він може підвести себедо непотрібного ризику.
Інші види ризиків.
Поряд з перерахованими вище ризиками форфейтор піддається ризику несбереженості векселів і ризику неуповноваженої торгівлі векселями.
Імовірність того, що векселя стануть об'єктом крадіжки, мала. Однак векселя можуть бути загублені чи згоріти. Перше, що повинно бути зроблене для забезпечення збереженості векселів, - це тримати їх у вогнетривких шафах. Друге - кількість працівників, що мають доступ до векселів, повинна бути обмеженою. Третє - часто, але не perулярно вміст сейфів повинен перевірятися, повинно проводитись звірення з даними бухгалтерського обліку. Четверте - форфейтор повинний застрахуватицінності, що знаходяться в його розпорядженні на випадок пожежі, крадіжки і т.д. При цьому необхідно постійно стежити за покриттям страховкою зростаючих оборотів форфейтора.
У будь-який форфейтинговой організації існує ризик неуповноваженої торгівлі векселями. Укажемо методи, за допомогою яких форфейтор може знизити цей ризик.Це :
· Розподілити між різними працівниками функції дилера, обліку, проведення платежів.
· Здійснювати постійний контроль за відправленням і одержанням телексів, ключ повинний мінятися постійно, але не регулярно.
· Час від часу, але без попереднього попередження працівників перевіряти вхідну і вихідну пошту.
· Пронумерувати і строго враховувати бланки форфейтингових і взагалі ділингових операцій.
· Обмежити кількість працівників, що мають право підпису; обов'язково використовувати два підписи, один з яких належить керуючому.
· Регулярно аналізувати результати з погляду прибутковості, очикуванихдоходів чи збитків, допущених помилок.
Література
1. Фінанси України – журнал № 1-12 -2009 р.
2. Фінанси – підр. за ред. Огійчука М.Ф. – К. 2006 р.
3. Фінанси – Скрипкина Г.В. – К. -2002 р.
4. Фінансовий аналіз – підр. за ред. проф. Хатнюк В.С. – К 2008 р.
5. Конституція України.