суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків.
Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер. Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.
Центральний податковий орган видає інструкцію з питань застосування норм цієї статті та провадить безоплатні роз'яснення порядку документального підтвердження прав на податковий кредит та подання податкової декларації, у тому числі шляхом проведення відповідних навчань, семінарів тощо, забезпечує безоплатне надання бланків декларацій з цього податку, інших розрахунків.
Платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:
у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;
у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної для платника податку, який:
а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
б) утримує дитину - інваліда I або II групи - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
в) має троє чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну таку дитину;
г) є вдівцем або вдовою;
д) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
е) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом, військовослужбовцем строкової служби;
є) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;
ж) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;
у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної для платника податку, який:
а) є особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави;
б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки;
в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;
г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;
д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.
У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених вище, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір. .
Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом.
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви.
Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
На перехідний період установлюються такі розміри податкової соціальної пільги:
у 2004 році - у розмірі 30 процентів суми податкової соціальної пільги,
у 2005 році - у розмірі 50 процентів суми податкової соціальної пільги,
у 2006 році - у розмірі 80 процентів суми податкової соціальної пільги,
у 2007 році - у розмірі 100 процентів суми податкової соціальної пільги.
Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування (починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена цим Законом, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування), крім таких випадків:
ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:
процент на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків);
процентний або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом;
в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами Закону.
Для всіх платників була передбачена єдина шкала ставок, за якими оподатковувався до 1.01. 2004 року сукупний річний дохід. Зміна ставок прибуткового податку в Україні з 1991 року відбувалась досить часто, іноді по кілька разів на рік. Це було обумовлено як об'єктивними (з розвитком ринкових відносин змінюються форми одержання доходу), так і суб'єктивними чинниками (насамперед, політичними - намаганням за допомогою прогресії вирівняти доходи малозабезпечених і високозабезпечених верств населення). Для прикладу, в 1993 році ставки мінялися тричі. Причому з 1 грудня 1993 року по 1 жовтня 1994 року існувала найжорсткіша шкала оподаткування - максимальна ставка дорівнювала 90%. Але, незважаючи на збільшення ставки майже удвічі, доходи бюджету від прибуткового податку з громадян в цей період не збільшились, а зменшились - унаслідок ухилення від сплати по таких необґрунтованих з економічної точки зору ставках. Із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи, й тими, хто не має постійного місця проживання в Україні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20%.
Оподаткуванню підлягає дохід, одержаний як в грошовій, так і в натуральній формі.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої само зайнятої особи).
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:
а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент;
б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування,
утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів;
в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації)
Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який:
а) зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів;
б) має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.
Для цілей цього Закону обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку.
Платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати податковому органу декларацію не пізніше закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.
Податковий орган зобов'язаний протягом 30 календарних днів від дня отримання такої декларації визначити податкове зобов'язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку, який зобов'язаний сплатити належну суму податку та отримати довідку про таку сплату або про відсутність податкових зобов'язань з цього податку, яка здається органам митного контролю під час перетину митного кордону та є підставою для проведення митних процедур.
Порядок застосування цього пункту визначається Кабінетом Міністрів України.
Платники податку звільняються від обов'язку подання декларації у таких випадках:
а) незалежно від видів та сум отриманих доходів платниками податку, які:
є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року; перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації; перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року; перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;
б) в інших випадках, визначених цим Законом.