Види та методи фінансового аналізу (стр. 8 из 9)

Коефіцієнт утрати платоспроможності

Він розраховується по формулі:

Клік1 - З / Т ( Клік1 - Клік0 )

Ку.п. =

Клік ( норм )

Якщо Ку.п. > 1 - підприємство має реальну можливість зберегти свою платоспроможність на протязі 3 місяців і навпаки.

Розраховані коефіцієнти заносяться в таблицю, що мається в додатках до «Методичних положень по оцінці фінансового стану підприємств і встановленню незадовільної структури балансу».

Оцінка структури балансу підприємства

№п/п	Найменування показника	На початок періоду	На момент установлення платоспроможності	НормаКоефіцієнта
1	2	3	4	5
1	Коефіцієнт поточної ліквідності	Не менш 2
2	Коефіцієнт забезпеченості власними засобами	Не менш 0,1
3	Коефіцієнт відновлення платоспроможності підприємства. По даній таблиці розрахунок по формулі: стор. lrp.4+6: Т(стор. 1гр.4-стор. 1гр.З)	Не менш 1,0
4	Коефіцієнт утрати платоспроможності підприємства. По даній таблиці розрахунок по формулі: стор.1гр.4+3:Т(стор.1гр.4-тр.1гр.З), де Т приймає значення 3, 6, 9 чи 12 місяців

Висновки про визнання структури балансу незадовільної, а підприємства неплатоспроможним робляться при негативній структурі балансу і відсутності в нього реальної можливості відновити свою платоспроможність.

Якщо підприємство визнається неплатоспроможним, а структура його балансу незадовільною, перш ніж передати експертний висновок у суд, у нього береться додаткова інформація і проводиться поглиблений аналіз його виробничо-фінансової діяльності з метою вибору одного з двох варіантів рішень:

- проведення реорганізаційних заходів для відновлення його платоспроможності;

- проведення ліквідаційних заходів відповідно до діючого законодавства.

У процесі наступного аналізу повинні бути детально вивчені шляхи поліпшення структури балансу підприємства і його платоспроможності.

У першу чергу варто вивчити динаміку валюти балансу. Абсолютне зменшення валюти балансу свідчить про скорочення підприємством господарського обороту, що з'явилося причиною неплатоспроможності. Установлення факту згортання господарської діяльності вимагає ретельного аналізу його причин. Такими причинами можуть бути скорочення платоспроможного попиту на продукцію і послуги даного підприємства, обмеження доступу на ринку сировини, поступове включення в активний господарський оборот дочірніх підприємств за рахунок материнської компанії і т.д. У залежності від обставин, що викликали скорочення господарського обороту підприємства, можуть бути рекомендовані різні шляхи виходу його зі стану неплатоспроможності. При збільшенні валюти балансу за звітний період варто враховувати вплив переоцінки фондів, подорожчання виробничих запасів, готової продукції. Без це важко зробити висновок про те, чи є збільшення валюти балансу наслідком розширення господарської діяльності підприємства чи наслідком інфляційних процесів. Якщо підприємство розширює свою діяльність, то причину його неплатоспроможності варто шукати в нераціональному використанні прибутку (великих відрахувань у фонд споживання), відрахуванні засобів у дебіторську заборгованість, заморожування засобів у надпланових виробничих запасах, помилці при визначенні цінової політики і т.д.

Дослідження структури пасиву балансу дозволяє установити одну з можливих причин неплатоспроможності підприємства - це занадто висока частка позикових коштів у джерелах фінансування господарської діяльності. Тенденція збільшення частки позикових коштів, з одного боку, свідчить про посилення фінансової нестійкості підприємства і підвищення ступеня його фінансового ризику, а з іншого боку, перерозподіл в умовах інфляції доходів на користь підприємства - позичальника.

Активи підприємства і їхня структура вивчається, як з погляду їхньої участі у виробництві, так і з позиції їхньої ліквідності. Зміна структури активів на користь збільшення оборотних коштів свідчить:

- про формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню обертання засобів підприємства;

- про відволікання частини поточних активів на кредитування покупців, дочірніх підприємств і інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію оборотного капіталу з виробничого процесу;

- про згортання виробничої бази;

- про запізніле коректування вартості основних фондів в умовах інфляції.

При наявності довгострокових і короткострокових фінансових вкладень необхідно дати оцінку їхньої ефективності і ліквідності цінних паперів, що знаходяться в портфелі підприємства. Абсолютний і відносний ріст поточних активів може свідчити не тільки про розширення виробництва чи впливу фактора інфляції, але і про уповільнення обертання капіталу, що викликає потребу в збільшенні його маси. Тому потрібно вивчити обертання оборотного капіталу в цілому і на окремих стадіях кругообігу.

При вивченні структури запасів і витрат необхідно виявити тенденції зміни виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів. Збільшення питомої ваги виробничих запасів може бути наслідком:

- нарощування виробничої потужності підприємства;

- прагнення захистити кошти від знецінювання в умовах інфляції;

- нераціонально обраної господарської стратегії, унаслідок якої значна частина оборотного капіталу заморожена в запасах, ліквідність яких може бути не високою.

При вивченні структури поточних активів велика увага приділяється стану розрахунків з дебіторами. Високі темпи росту дебіторської заборгованості свідчать про те, що дане підприємство активно використовує стратегію товарних позичок для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично поділяється з ними частиною доходу. У той же час, якщо платежі за продукцію затримуються, підприємство змушене брати кредити для забезпечення своєї діяльності, збільшуючи власні фінансові зобов'язання перед кредиторами. Тому основним завданням ретроспективного аналізу дебіторської заборгованості є оцінка її ліквідності, тобто зворотності боргів підприємству, для чого потрібна її розшифровка з указівкою зведень про кожного дебітора, суму заборгованості, давності утворення й очікуваних термінів погашення. Необхідно також оцінити швидкість обороту капіталу в дебіторській заборгованості і швидкість обороту коштів, зіставляючи її з темпами інфляції. Необхідним елементом аналізу фінансового стану неплатоспроможних підприємств є дослідження фінансових результатів діяльності і використання прибутку. Якщо підприємство збиткове, то це свідчить про відсутність джерела поповнення власних засобів і про зменшення капіталу. Відношення суми власного капіталу до суми збитків підприємства показує швидкість його зменшення. У тому випадку, якщо підприємство дістає прибуток і є при цьому неплатоспроможним, потрібно проаналізувати використання прибутку. При наявності значних відрахувань у фонди споживання цю частину прибутку в умовах неплатоспроможності підприємства можна розглядати як потенційний резерв поповнення власних оборотних коштів підприємства. Необхідно також вивчити можливість підприємства по збільшенню суми прибутку за рахунок нарощування обсягів виробництва і реалізації продукції, зниження її собівартості, поліпшення якості конкурентноздатності продукції. Велику допомогу у виявленні цих резервів може зробити аналіз результатів діяльності підприємств - конкурентів.

За результатами аналізу повинні бути прийняті конкретні заходи для поліпшення структури балансу і фінансового стану неплатоспроможних суб'єктів господарської діяльності.

Література

1. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” від 16 липня 1999 р. № 996-XIV // Галицькі контракти. — 1999. — № 36.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1. “Загальні вимоги дофінансової звітності”: Затв. наказом Міністерства фінансів Українивід 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. — 1999. — № 32.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2. “Баланс”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. — 1999. — № 32.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3. “Звіт про фінансовірезультати”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. — 1999. — № 32.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4. “Звіт про рух грошових коштів”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. — 1999. — № 32.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5. “Звіт про власний капітал”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня1999 р. № 87 // Галицькі контракти. — 1999. — № 32.

7. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язаньі господарських операцій: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 // Бухгалтер. учет и аудит. —2000. — № 1.

8. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського облікуактивів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій: Затв. НаказомМіністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 // Бухгалтер. учет и аудит. — 2000. — № 1.

9. Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господарського станупідприємств та організацій: Лист Державної податкової адміністрації України від 27.01.98.

10. Вимоги Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодоаудиторської перевірки відкритих акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій: Затв. рішенням Державної комісії з ціннихпаперів та фондового ринку від 19.03.97 № 5.