Податкові органи роблять залік самостійно, за узгодженням з митними органами, і протягом 10 днів повідомляють про нього платнику податків.
Після закінчення трьох податкових періодів, що минають за звітним, сума, що не була зарахована, підлягає поверненню платнику податків за його заявою. Податковий орган протягом двох тижнів після одержання зазначеної заяви приймає рішення про повернення з відповідного бюджету й у той же термін направляє це рішення на виконання у відповідний орган федерального казначейства та його копію платнику податків. Повернення зазначених сум здійснюється органами федерального казначейства.
Повернення сум здійснюється органами федерального казначейства про-тягом двох тижнів з дня одержання зазначеного рішення податкового органа.
В табл.Г.1 – Г.2 Додатку Г наведені податкові ставки податку ПДВ в країнах ЄС, інших країнах світу та Україні станом на 01.01.2009 року, які підсумовують наведений аналіз [66].
Як показує порівняльний аналіз застосування ПДВ в Україні та в інших європейських країнах:
- діапазон ставок ПДВ в Україні має 2 значення – 20% (стандартна) чи 0% (знижена);
- діапазон стандартних ставок ПДВ в Європі становить 15-25%;
- діапазон знижених ставок ПДВ в Європі становить 0-12%, при цьому в кожній країні діє своя ставка ПДВ, обумовлена різним підходом до визначення податкової бази, тобто господарчих операцій, які підлягають оподаткуванню ПДВ.
Підводячи ітоги аналізу досвіду впровадження ПДВ в розвинутих ринкових країнах Європи, можна зробити висновки по доцільним напрямках удосконалення системи стягнення ПДВ в Україні.
Поліпшення системи стягнення ПДВ можна забезпечити за допомогою комплексу заходів. Першочерговими серед них, крім перегляду системи податкових пільг, також мають бути:
- створення спеціального резервного фонду відшкодування ПДВ;
- розробка науково обґрунтованої методики планування надходжень податку до державного бюджету;
- надання платникам податку права на отримання бюджетного відшкодування з внутрішніх операцій лише за наявності від'ємного значення податку протягом кожного з шести місячних податкових періодів;
- повернення до касового методу визначення дати виникнення податкових зобов'язань і права на податковий кредит, який забезпечує узгодженість руху грошей з рухом товарно-матеріальних цінностей.
- необхідно неупереджено, з позицій не групових, а державних інтересів, обговорити проблему доцільності запровадження диференційованого підходу до обкладання податком на додану вартість українського експорту. Йдеться про застосування нульової ставки ПДВ до експорту товарів з високою часткою доданої вартості та звільнення іншого експорту від сплати податку, що не дає права на його експортне бюджетне відшкодування.
Зазначені пропозиції не є аксіомою, а лише спробою конкретизувати той напрям реформування ПДВ, який, може стати кроком до дійсного удосконалення податку, створення такої його моделі, яка була б ефективною в специфічних умовах України.
Проголошені наміри переходу України до інноваційної моделі розвитку повинні передбачати активне і цілеспрямоване використання податкової системи, в тому числі вдосконалення стягнення ПДВ, виходячи з вимог, що ставляться до сучасної структури економіки.
а) 17 процентів, з яких 15 процентів - для формування загального фонду доходів бюджету та 2 проценти - для формування спеціального фонду доходів бюджету, направляємого на розвиток галузей економіки;
б) нульова ставка.
Зауважимо, що ставки податку на додану вартість становлять: у Данії – 25 відсотків, Австрії та Росії – 20, Бельгії – 19, Франції – 18,6, Великобританії – 17,5 відсотка. Таким чином, ставка податку на додану вартість у розмірі 17 відсотків, запропонована урядом у проекті Податкового Кодексу України, буде однією з найнижчих у Європі.
Висновки розділу 3
Поширене використання ПДВ пов'язане з низкою переваг, які стимулюють як державу, так і платника. По-перше, оподаткування витрат більшою мірою вигідне і державі, і платнику, ніж оподаткування доходів. По-друге, оскільки безпосереднім об'єктом податку виступають витрати, то різко посилюється зацікавленість у зростанні доходів. По-третє, від ПДВ значно складніше ухилятися і, отже, з ним пов'язано менше порушень.
Проведене дослідження ставок ПДВ в основних країнах Європи та в Україні показало:
- діапазон ставок ПДВ в Україні має 2 значення – 20% (стандартна) чи 0% (знижена);
- діапазон стандартних ставок ПДВ в Європі становить 15-25%;
- знижені ставки ПДВ в Європі має 2-4 значення в діапазоні 0-12%, при цьому в кожній країні діють свої ставки ПДВ, обумовлені різним підходом до визначення податкової бази, тобто господарчих операцій, які підлягають оподаткуванню ПДВ.
а) 17 процентів, з яких 15 процентів - для формування загального фонду доходів бюджету та 2 проценти - для формування спеціального фонду доходів бюджету, направляємого на розвиток галузей економіки;
б) нульова ставка.
Зауважимо, що ставки податку на додану вартість становлять: у Данії – 25 відсотків, Австрії та Росії – 20, Бельгії – 19, Франції – 18,6, Великобританії – 17,5 відсотка. Таким чином, ставка податку на додану вартість у розмірі 17 відсотків, запропонована урядом у проекті Кодексу України буде однією з найнижчих у Європі.
3. У Німеччині загальна ставка ПДВ сьогодні становить 16%. Але основні продовольчі товари, а також книжково-журнальна продукція обкладаються по зменшеній ставці - 7%.
Таким чином, в європейських країнах, як основна відмінність від України, для продовольчих товарів та продукції сільського господарства діють знижені ставки ПДВ 5,5-7,0%, застосування яких в Україні не передбачається жодним варіантом майбутнього Податкового Кодексу, тобто в Україні основним кінцевим платником ПДВ у розмірі 20% (а в майбутньому 17%) на комунальні послуги та продовольчі товари є населення.
Проведений аналіз показав, що як в Україні, так і в основних європейських країнах, ПДВ є основним бюджетоутворюючим податком, який має питому вагу від 28,0% до 52,0% у державних (федеральних) бюджетах та не має на сьогодні альтернативної заміни іншими видами податків без суттєвого зниження рівня державних податкових доходів.
Поліпшення системи стягнення ПДВ можна забезпечити за допомогою комплексу заходів:
- створення спеціального резервного фонду відшкодування ПДВ;
- розробка науково обґрунтованої методики планування надходжень податку до державного бюджету;
- надання платникам податку права на отримання бюджетного відшкодування з внутрішніх операцій лише за наявності від'ємного значення податку протягом кожного з шести місячних податкових періодів;
- повернення до касового методу визначення дати виникнення податкових зобов'язань і права на податковий кредит, який забезпечує узгодженість руху грошей з рухом товарно-матеріальних цінностей.
- необхідно неупереджено, з позицій не групових, а державних інтересів, обговорити проблему доцільності запровадження диференційованого підходу до обкладання податком на додану вартість українського експорту. Йдеться про застосування нульової ставки ПДВ до експорту товарів з високою часткою доданої вартості та звільнення іншого експорту від сплати податку, що не дає права на його експортне бюджетне відшкодування.
ВИСНОВКИ
Податок на додану вартість (ПДВ) — це податок, яким обкладається внесок підприємства (фірми) у ринкову цінність виробленого нею товару або послуги. Внаслідок такого способу обкладання сумарний податок на кожне споживане благо або послугу збирається на всіх стадіях виробництва. У цьому сенсі ПДВ є не стільки особливим видом податку, скільки способом збору податкових платежів. В економічному сенсі, залежно від того, як трактується амортизація (зношення основного капіталу), ПДВ виявляється еквівалентним пропорційному прибутковому податку (income value added, IVA), податку на споживання (consumption value added, CVA), або на кінцевий продукт, або на валову додану вартість (gross value added, GVA).
Переважна більшість країн світу, включаючи Україну, що використовують податок на додану вартість, розраховують податкові зобов'язання по методу оподатковуємої бази валової доданої вартості із застосуванням методу GVA рахунків-фактур (непрямого методу нарахування ПДВ). Для цього існують наступні причини:
- по-перше, при використанні цього методу виникнення податкових зобов'язань тісно пов'язане з моментом здійснення економічної операції, а рахунок-фактура є документальним підтвердженням такої;
- по-друге, застосування такого методу полегшує податковий контроль і дозволяє влаштовувати перехресні перевірки;