До головних завдань фінансового менеджменту належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; налагодження оптимальних стосунків із фінансово-кредитною системою, суб'єктами господарювання.
Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.
Мобілізуючи кошти інших власників для покриття витрат на власному підприємстві, фінансисти повинні мати чітке уявлення про мету інвестування ресурсів і давати рекомендації щодо форм залучення коштів. Для покриття короткострокової та середньострокової потреби у фінансових ресурсах доцільно використовувати позички банків. Здійснюючи великі капітальні вкладення, можна скористатися додатковою емісією цінних паперів. Однак таку рекомендацію можна дати лише тоді, коли фінансисти ґрунтовно дослідили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, урахували можливі зміни кон'юнктури й упевнені в порівняно швидкій та вигідній реалізації цінних паперів підприємства.
На підставі маркетингового дослідження підприємство вирішує такі три проблеми: які товари, роботи, послуги слід виробляти та в якій кількості? Як мають бути вироблені ці товари? Хто отримає, придбає чи зможе використати ці товари та послуги? Фінансисти зобов'язані визначити обсяг та джерела фінансових ресурсів, необхідних для інвестування у виробництво і реалізацію продукції, виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, страховими організаціями, цільовими фондами, суб'єктами господарювання.
Нерозподілений прибуток підприємства: економічний зміст, джерела формування, напрямки використання та відображення у фінансовій звітності
Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку, яка не розподіляється, а утримується банком, як правило, з метою реінвестування в його діяльність. Зазначений прибуток є джерелом власного капіталу внутрішнього походження. Він створюється як залишок чистого прибутку після нарахування дивідендів, відрахувань у загальні резерви, резервний капітал та в інші фонди (резерви), створені відповідно до рішень загальних зборів учасників (засновників, учасників) банку або згідно з чинним законодавством. У фінансовому обліку нерозподілений прибуток включає результат минулих років, результат минулого року, що очікує затвердження зборами акціонерів (засновників) та результат поточного року. Чим більші значення нерозподіленого прибутку, тим краще. Проте слід мати на увазі, що результат поточного року може бути відкоригований у бік зменшення за результатами аудиторських перевірок і до цього моменту не може бути сплачений у вигляді дивідендів. Натомість від’ємне значення результатів минулих років та поточного року означає, що банк у той чи інший період мав збитки, тобто «проїдав» свій власний капітал.
Здійснюючи аналіз нерозподіленого прибутку як джерела власного капіталу, необхідно поєднувати його з аналізом фінансових результатів діяльності банку, а також враховувати методи визначення дивідендів, які використовує банк, здійснюючи дивідендну політику. Слід враховувати також форми виплати дивідендів, обмеження на їх виплату, які встановлюються чинним законодавством та Національним банком України, а також діючий порядок виплати та оподаткування д Залишений нерозподіленим за звітний рік прибуток (або непокритий поточними доходами збиток) перераховують на рахунок «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)». На цьому рахунку сума обліковуватиметься, допоки не постане потреба використовувати прибуток або до моменту покриття збитків відповідними коштами.
На підприємствах у процесі використання нерозподіленого | прибутку можуть створюватися різні фонди економічного стимулювання (заохочення, на соціальні потреби тощо), спеціального призначення (резервний, охорони праці тощо).
Для бухгалтерського обліку зазначених щойно коштів передбачено такі субрахунки (у рахунку нерозподіленого прибутку):
«Економічного стимулювання»;
«Спеціального призначення».
За кредитом перелічених субрахунків відображається надходження коштів (нарахування, відрахування, надходження тощо), за дебетом — використання (нарахування виплат, наприклад, допомоги за тимчасовою непрацездатністю, виплата допомоги (на новонародженого), перерахування коштів для одержання цінностей тощо).
Відрахування у фонди відображують бухгалтерським записом:
Дебет рахунка «Нерозподілений прибуток».
Кредит рахунка «Фонд економічного стимулювання» (за видами фондів).
Фонд матеріального заохочення використовують на: преміювання, оплату виконаних особливо важливих робіт, надання одноразової допомоги, виплату винагороди робітникам за загальними підсумками роботи підприємства тощо.
Фонд соціального розвитку використовується на поліпшення культурно-побутового і медичного обслуговування робітників підприємства, на оздоровчі заходи (придбання путівок до санаторію і будинку відпочинку, придбання медикаментів для медичних пунктів тощо).
До фондів спеціального призначення, що утворюються відповідно до діючих положень, належать:
фонд в орендовані основні засоби розвитку науки і техніки;
фонд в орендовані основні засоби;
фінансовий резерв;
фонд уцінки товарів;
фонд фінансової підтримки тощо.
Фонди спеціального призначення облічують на субрахунках «Фонди спеціального призначення». По кожному окремому фонду рух відображують за відповідними субрахунками.
При операціях, пов'язаних з утворенням фондів, у бухгалтерському обліку роблять такий запис:
Дебет рахунка «Нерозподілений прибуток»
Кредит рахунка «Фонди соціального призначення» (за відповідними субрахунками).
Аналітичний облік утворення та використання коштів по кожному окремому фонду ведуть за статтями кошторису відповідно до діючих положень. ивідендів
Сутність грошових розрахунків підприємств
Грошові розрахунки п-ва → сукупність платежів, що здійснюються п-вом в процесі його ГД та провадяться в грошовій формі.
Класифікація грошових розрахунків:
1) за об’єктом розрахунків: • за товарними та • нетоварними операціями;
2) за формою організації: • безготівкові, • готівкові;
3) за місцем проведення: • міські, • міжміські, • міжнародні;
4) за способом реалізації продукції: • прямі, • транзитні;
5) за способом платежу:
• гарантовані, • негарантовані,
• шляхом списання коштів;
• шляхом заліку взаємних вимог (кліринг);
• з відстрочкою платежу.
Безготівкові і готівкові розрахунки підприємства
Готівкові (касові) операції п-ва → операції, пов’язані з прийняттям (отриманням) та видачею готівки.
Підстави для отримання готівки з розрахункового рахунку:
1) виплата зарплати персоналу;
2) виплата матеріального заохочення персоналу;
3) виплати на відрядження;
4) оплдлата заг-госп витрат;
5) на інші цілі (оплата рахунків).
Отримання готівки з розрахункового рахунку здійснюється з використанням грошового чеку → розпорядження банку видати уповноваженій особі зазначені в чеку суму ГК.
Усім п-вам, які мають рахунки в банках і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі → граничний обсяг ГК, який п-во може зберігати в касі; встановлюється банком за місцем відкриття рахунку. При обґрунтуванні ліміту враховується:
• обсяг готівкових розрахунків;
• відстань п-ва від банку;
• режим та специфіка роботи п-ва;
• встановлені строки і порядок передачі готівки в банк.
Розрахунки готівкою п-вами всіх видів діяльності та форм власності здійснюються з оформленням таких документів:
- актів виконання робіт;
- ПКО, ВКО;
- договорів купівлі-продажу,
- квитанцій;
- касових або тоарних чеків;
- податкових накладних, якщо п-во є платником ПДВ;
- інших документів, що засвідчують факти діяльності, які підлягають оплаті.
Безготівкові розрахунки п-ва → грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, тобто шляхом списання ГК з рахунку платника і їх переказу на рахунок отримувача коштів.
Принципи організації безготівкових розрахунків:
1) Обов’язковість зберігання ГК п-вами та установами на рахунках в банку (крім перехідних залишків у касі).
2) Свобода вибору п-вом установи банку для відкриття всіх видів рахунків.
3) Свобода вибору п-вом форми розрахунків та їх закріплення у договорах та угодах.
4) Можливість списання ГК з рахунку виключно за розпорядженням власника рахунку (крім безспірного списання заборгованості в бюджет).
5) Обов’язковість повідомлення податкових органів про відкриття п-вом рахунків у банках.
6) Терміновість здійснення платежів.
7) Здійснення платежів в межах наявних залишків ГК.
8) Обов’язковість переведення готівкових коштів, отриманих за товари, роботи на рахунки в банку.
В системі безготівкових розрахунків використовуються такі розрахункові документи:
1) Платіжне доручення → письмове доручення власника рахунку перерахувати відповідну суму ГК зі свого рахунку на рахунок отримувача.
2) Платіжна вимога-доручення → комбінований розрахунковий документ, який складається з 2 частин. Верхня частина – вимога п-ва-постачальника до п-ва-покупця сплатити вартість товару. Нижня частина – доручення покупця (платника ГК) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунку на рахунок постачальника