• Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (Кзвк) характеризує рівень забезпечення підприємства власними коштами. Розраховується цей показник як відношення суми фактичної наявності джерел власних і прирівняних до них коштів (за винятком сум заборгованостей по розрахунках з учасниками, доходів майбутніх періодів, резерву майбутніх витрат і платежів, реструктуризовано-го боргу) до суми обігових активів, які має підприємство:
Пі -Лі
де Пі — разом перший розділ пасиву балансу;
А], А'г — підсумки по розділах 1 і 2 активу балансу.
Нормальним вважається стан підприємства, коли коефіцієнт забезпеченості власними коштами більший 0,1.
Фінансова стійкість підприємства оцінюється і коефіцієнтом співвідношення залучених і власних коштів (Ксжк)- Цей показник показує, скільки позичкових коштів залучило підприємство на одну гривню вкладених в активи власних коштів. Розраховується він співвідношенням всієї суми зобов'язань по злучених коштах до суми власних коштів:
| ЗК ВК' |
Ксзвк =
де ЗК — залучений капітал; ВК — власний капітал.
Нормальним є такий стан у підприємства, коли коефіцієнт менший 1. Якщо коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів перевищує одиницю, фінансова стійкість і автономність підприємства досягає критичної величини.
Важливим показником, який характеризує фінансову стійкість підприємства, є коефіцієнт довгострокового залучення позичковихкоштів (Кд.чпк). Він показує, скільки довгострокових позичкових коштів використано для фінансування активів підприємства поряд із власними коштами. Розраховується цей коефіцієнт діленням суми довгострокових кредитів та інших позикових коштів на суму власних коштів (капіталу):
к дз
де ДЗ — довгострокові зобов'язання; ВК — власний капітал.
Чим менше позичкових коштів залучає підприємство для здійснення своєї статутної діяльності, тим сильніша його фінансова стійкість.
Важливе значення для вивчення фінансової стійкості підприємства має і розрахунок коефіцієнта залучення довгострокових позичкових коштів у сумі довгострокових активів. Розраховується цей коефіцієнт як відношення суми довгострокових позикових коштів до суми довгострокових активів:
к ДЗ.
де Кдпк — коефіцієнт залучення довгострокових позичкових коштів у сумі довгострокових активів; ДА — довгострокові активи.
Цей коефіцієнт показує, скільки довгострокових позичкових коштів і кредитів банку припадає на одиницю довгострокових активів підприємства.
Ступінь залежності підприємства від кредиторів можна визначити розрахунком коефіцієнта концентрації залученого капіталу (Ккзк). Визначається він співвідношенням суми довгострокових і короткострокових вкладень до суми активів підприємства:
к ДКВ
Ккзк = —,
де ДКВ — довго- і короткострокові вкладення; А — активи.
З іншого боку, для визначення ступеня концентрації власного капіталу визначається аналогічний коефіцієнт — коефіцієнт концентрації власного капіталу (Ккнк):
ВК
А '
де ВК — власний капітал.
Чим вище коефіцієнт, тим стабільніший фінансовий стан підприємства.
Для визначення частки активів, що належить до власного капіталу, визначається коефіцієнт фінансової залежності (Кфз), який можна розрахувати за формулою:
к - А Кфз - вк-
Для визначення фінансової стійкості підприємства можуть розраховуватися додатково й інші показники забезпеченості підприємства відповідними джерелами і коштами, які підтримують його стабільність.
9.5. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства
Перехід економіки України до ринкових відносин відбувається у важких умовах падіння виробництва й інфляції. Це негативно впливає на організацію фінансових відносин підприємств, знижує можливості збільшення фінансових ресурсів, і як наслідок, зменшує фінансування для вирішення економічних і соціальних питань. У цих умовах дуже важливим для підприємств виступає проведення комплексної оцінки фінансового стану з метою виявлення резервів збільшення фінансових ресурсів.
Чинниками задовільного фінансового стану підприємства можуть бути:
• наявність у необхідних обсягах фінансових ресурсів;
• прибутковість;
• стійка платоспроможність;
• своєчасність розрахунків тощо.
Чинниками незадовільного фінансового стану підприємства є:
• недостача власних обфгових активів;
• наявність збитків;
• наявність стійкої заборгованості по платежах тощо.
Загальними кінцевими показниками комплексної оцінки фінансового стану підприємства вважаються його доходність і рентабельність.
Доходність підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками. При цьому абсолютним показником доходності є прибуток, а відносним — рівень рентабельності.
Сума отриманого прибутку — це показник, який характеризує результативність роботи підприємства, фінансовий результат його підприємницької діяльності. Прибуток — один з основних джерел фінансових ресурсів підприємства і держави. У Законі України «Пропідприємства в Україні» йдеться, що підприємство здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку.
Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності господарюючих суб'єктів формується взаємодією багатьох чинників. Так, загальний обсяг балансового прибутку поповнюється за рахунок прибутку від продажу продукції, робіт, товарів, основних засобів, валютних цінностей, доходів від надзвичайних операцій. Тому при аналізі формування балансового прибутку необхідно визначити питому вагу та рівень зміни її складових. Потім проаналізувати зміну основної складової балансового прибутку — прибутку від продажу продукції, визначити рівень впливу на його розмір окремих чинників:
• зміни структури і обсягу проданої продукції;
• зміни рівня її собівартості;
• зміни рівня реалізаційних цін.
На основі проведеного аналізу розкрити резерви збільшення прибутку від продажу продукції.
Для комплексної оцінки фінансового стану підприємства потрібно розрахувати і відносні показники:
• рентабельність основної діяльності;
• рентабельність основного капіталу;
• рентабельність власного капіталу.
А також такі показники, як обіговість матеріальних обігових активів, обіговість власного капіталу, коефіцієнт забезпечення запасів і затрат джерелами активів для їх формування тощо.
Розрахунок названих показників (коефіцієнтів) наведено в табл. 9.2.
Таблиця 9.2 Розрахунокпоказниківефективностівиробництва
Найбільш узагальнюючим абсолютним показником, який характеризує фінансовий стан підприємства, є відповідність чи невідповідність (надлишок чи нестача) джерел власних коштів для формування запасів і витрат, тобто різниця між величиною джерел власних коштів і величиною запасів і витрат.
У випадках відповідності чи перевищення власних джерел формування обігових активів наявності запасів і витрат — у підприємства стійкий фінансовий стан. При нестачі власних джерел для покриття запасів і витрат — у підприємства нестійкий фінансовий стан.
Частка власних джерел формування обігових засобів у покритті запасів і витрат визначають таким чином:
| Власні джерела формування обігових активів ___ |
Частка власних джерел формування обігових активів =
Запаси і витрати
У випадку зниження частки власних джерел формування обігових активів у покритті запасів і витрат підприємству для стабілізації фінансового стану необхідно збільшити частку цих джерел в обігових активах, а також знизити залишки цінностей шляхом реалізації у виробництві малорухомих і невикористаних запасів.
| Показник | Розрахунок |
| Рентабельність основної діяльності - | Прибуток від реалізації продукції |
| Затрати на виробництво і реалізацію продукції | |
| Рентабельність основного капіталу = | Чистий прибуток |
| Підсумок балансу | |
| Рентабельність власного капіталу = | Чистий прибуток |
| Середня величина власного капіталу | |
| Обіговість матеріальних обігових активів = | Виручка від продажу |
| Підсумок 2 розділу активу балансу | |
| Обіговість власного капіталу = | Виручка від продажу |
| Підсумок 1 розділу пасиву балансу |
РОЗДІЛ 10
ФІНАНСОВАСАНАЦІЯ ТАБАНКРУТСТВОПІДПРИЄМСТВ
10.1. Фінансова криза на підприємствах і причини її виникнення
В останні роки економіка України розвивається досить-таки динамічно. Так, коли у 2000 р. порівняно з 1999 р. реальний внутрішній продукт збільшився на 6%, то у 2001 р. - на 9%. У 2002 р. обсяг виробництва валового внутрішнього продукту становив понад 220 млрд. грн. Найбільший внесок у це зростання зробили такі галузі економіки, як переробна, харчова, легка промисловість і машинобудування.
У минулому періоді (2000—2002 рр.) продовжував зростати і фінансовий результат діяльності підприємств. Так, коли в 2000 р. фінансовий результат суб'єктів господарювання від звичайної діяльності до оподаткування (крім малих і сільськогосподарських підприємств) становив понад 11,5 млрд. грн., то у 2002 р. цей показник становив вже понад 14,5 млрд. грн., тобто на 3,0 млрд. грн. або на 26% більше ніж у 2000 р.
Але, незважаючи на позитивні зрушення в економіці в останні роки, практично 40% підприємств в Україні працювало збитково. Найбільше збиткових підприємств та організацій на транспорті, промисловості, у матеріально-технічному постачанні і збуті, у будівництві.