Розробка та використання механізму факторингових операцій (стр. 2 из 8)

Однією з головних причин такого росту і важливою гідністю факторингу є те, що постачальник товару (послуг) може одразу отримати від фактора оплату за відвантажений товар (надану послугу), недотримуючись строку розрахунків з покупцями. Що дозволяє мінімізувати ризик невиконання суб’єктами господарювання обов’язків з оплати товарів (послуг). Таким чином, економічна сутність факторингу міститься в покупці факторинговою компанією (фактором) і продажу клієнтом (продавцем) своїх боргів на певний строк для поточного фінансування.

Серед економічних передумов росту факторингових послуг в Україні можно виділити наступні:

· Недостатня капіталоозброєнність підприємств;

· Висока дебіторська заборгованість постачальників продукції;

· Ризики кредитування;

· Ріст неплатежів.

Що стосується об’єктів факторингу, то факторингове обслуговування найбільш ефективне для малих і середніх підприємств, у яких, як правило, є труднощі з джерелом кредитування.

Малі підприємства стикаються із дискримінацією при пред’явленні їм банківського кредиту, із фінансовими труднощами при експорті своєї продукції. Використання факторингу дозволяє таким фірмам отримати грошові надходження за поставлені товари майже в момент поставки, що, в свою чергу, є стимулом підвищення об’єму продажу.

Підприємство – постачальник, користуючись послугами факторингової компанії, перекладає на фактора і страхує велику частину ризиків, які супроводять його комерційну діяльність.

Проте, не всі малі та середні підприємства мають можливість використовувати послуги факторингової компанії. Так, виникають труднощі при отриманні факторингових послуг у підприємств із високим ступенем ризику: які мають велику кількість дебіторів; які працюють із відрядниками; які практикують бартерні угоди.

Суб’єктами факторингового обслуговування можуть бути як банки, так і спеціалізовані факторингові фірми.

Сьогодні будь-яка факторингова компанія світу може бути віднесена до одного з трьох типів:

1. Компанії, які належать банкам або іншим установам кредитно-фінансової сфери.

2. Компанії, які належать до великих промислових компаній та ТНК.

3. Компанії змішаного типу.

Як правило, на ринку однієї країни працює 5 – 7 факторингових компаній. Проте незалежно від суб’єкту, який надає факторингові послуги, в основі лежить переуступка несплачених боргових вимог факторингової компанії (банку), що є загальним елементом для всіх варіантів факторингу, але кожний з них має свої специфічні риси.

1.2. Механізм проведення факторингових операцій та види факторингу

Процес організації факторингового обслуговування в кожному конкретному випадку має свої специфічні особливості, які залежать від безлічі факторів, які й визначають вид факторингу. Проте якщо роздивлятися типовий механізм факторингової операції, його можна звести до наступного.

В здійсненні факторингової угоди приймають участь три сторони:

1. Фактор – посередник, в якості якого може виступати комерційний банк або спеціалізована факторингова компанія.

2. Постачальник.

3. Покупець.

схема факторингового обслуговування

Факторингове обслуговування відбувається в наступній послідовності:

1. Договір куплі – продажу;

2. Поставка товару;

3. Догівор факторингу;

4. Факторингові платежі;

5. Оплата за поставлений товар;

6. Комісійна нагорода.

Схема проведення операції

Схема надання засобів

Постачальник отримує певну суму безпосередньо від факторингової фірми, яка її обслуговує, в момент відгрузки товару покупцеві. До оплати її покупцем і лише частину суми виплачується в ході певного обумовленого в договорі строку. Неповна оплата рахунків в момент їх придбання служить для факторингової фірми гарантією від можливих збитків в зв’язку з будь-якими обставинами.

Також банк – фактор в рамках здійснення факторингових операцій крім надання кредиту здійснює повне факторингове обслуговування – бухгалтерське, інформаційне, збутове, страхове, юридичне, яке включає обробку рахунків клієнта. Контроль за виконанням строків платежів, фінансові консультації, захист інтересів клієнта при неплатоспроможності його боржників, що є відмінною рисою даного виду операцій.

Фінансові відносини в рамках факторингу закріплюються договором факторингу, в якому визначаються конкретний вид фінансування, що відображає інтереси сторін в рамках діючого законодавства (Додаток №1 ).

Так, за класифікацією даної операції за різноманітним підставами розрізняють декілька видів факторингу.

Внутрішній факторинг характеризується тим, що постачальник, покупець, а також факторингова компанія знаходяться в одній країні.

Міжнародний факторинг передбачає, що сторони знаходяться в різних державах.

Відкритий (конвенційний) факторинг найбільш розповсюджений і передбачає сповіщення покупця про укладення факторингових договорів на вимогах постачальника до них. Одним із способів передачі такої інформації є наказ постачальника на рахунках про передачу вимог факторингової компанії (банку).

При закритому (конфіденційному) факторингу ніхто із контрагентів постачальника не сповіщений про угоду з факторинговою компанією (банком). Причому вартість закритих операцій факторингу звичайно вище, ніж відкритих.

Також розрізняють схеми взаєморозрахунків при відкритому та потайному видах факторингу.

Так, при відкритому факторингу схема взаєморозрахунківнаступна:

1. Постачальник відвантажує товар (виконує роботу).

2. Постачальник укладає із фактором договір факторингу (здійснюється уступка права вимог).

3. Фактор перераховує постачальнику суму грошового обов’язку за відрахуванням винагородження банку (дисконту).

4. Через певний час покупець перераховує грошові кошти фактору.

При закритомуфакторингу схема взаєморозрахунків виглядає так:

1. Постачальник відвантажує товар (виконує роботу).

2. Постачальник укладає із фактором договір факторингу (але не здійснюється уступка права вимог банку – фактору).

3. Фактор перераховує постачальнику суму грошового обов’язку за відрахуванням дисконту.

4. Через певний час покупець перераховує грошові кошти постачальнику.

5. Постачальник перераховує фактору грошові кошти, отримані від покупця.

Факторингове обслуговування може здійснюватися з правом регресу. Це пов’язано із можливими ризиками. Які можуть виникнути за відмовою платника від виконання своїх обов’язків.

Факторинг з правом регресу означає право зворотних вимог до постачальника відшкодувати факторинговій фірмі, при чому постачальнику можуть бути повернені неоплачені вимоги в випадку відмови платника від їх оплати.

Договір факторингового обслуговування без права регресу укладається не досить часто, коли можливість неплатежу зі сторони покупця малоймовірна. Цей договір повністю обмежує постачальника від будь-яких ризиків неплатежу або втрати прибутку, на відміну від факторингу із правом регресу, яким лише знижує ризик постачальника в угоді. Гарантований та своєчасний приток грошових коштів може забезпечувати постачальнику тільки при укладенні договору факторингу без права регресу.

Угода про ПОВНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ (відкритому факторингу без права регресу — "old-linefactoring") полягає звичайно при постійних і достатньо тривалих контактах між учасниками і при відповідності показників діяльності постачальника ряду вимог.

Повне обслуговування включає:

- повний захист від появи сумнівних боргів і забезпечення гарантованої притоки грошових коштів;

- управління кредитом;

- облік продажів;

- кредитування у формі попередньої оплати, за бажанням постачальника, або оплату суми перезданих боргових вимог (за мінусом витрат) до певної дати.

ДРОБОВИЙ ФАКТОРИНГ (split factoring), що використовується звичайно більш крупними, диверсифікованими фірмами. В цьому випадку фірма переуступає всі свої боргові вимоги не однієї, а декільком факторинговим компаніям. Метою подібного прийому може бути як мінімізація ризику неправильного вибору факторингової компанії, так і більш вузька спеціалізація окремих факторингових компаній на тих або інших напрямах діяльності постачальника. Дроблення здійснюється звичайно по географічних районах, по групах товарів і т.д. Останнім часом подібна практика зустрічається досить рідко.

Розвитком факторингової угоди про повне обслуговування можна рахувати агентську угоду, або УГОДУ Про ОПТОВИЙ ФАКТОРИНГ (bulk, wholesale factoring). Прибутковепідприємствоз солідною історією може виробити власну ефективну систему обліку і управління кредитом, і послуги факторингової компанії в цій частині йому можуть не бути потрібні або невигідні. Проте якщо воно потребує захисту від кредитних ризиків, то між ним і факторською компанією може бути укладено агентську угоду, або угоду про оптовий факторинг, відповідно до якого компанія придбаватиме неоплачені боргові вимоги, а постачальник виступатиме як агент по їх інкасуванню.

Перевага подібної угоди в тому, що знижуються витрати факторингової компанії за оцінкою кредитоспроможності клієнта і відповідно зменшується платня, стягувана з постачальника. Оскільки факторингова компанія в даному випадку не робить безпосереднього впливу на процес інкасування, вона не може гарантувати платіж до певної дати.