Аналізуючи отримані результати ми можемо побачити, що за значенням Z-критерію імовірність банкрутства ТОВ «РОСКО» дуже висока.
Таким чином, провівши фінансовий аналіз діяльності ТОВ «РОСКО» приходимо до наступних висновків:
- забезпеченість підприємства оборотними ресурсами для покриття поточних зобов'язань оцінюється, як достатнє, але цей показник знижується, потрібно звернути на це увагу;
- за умови негайного розрахунку з дебіторами наше підприємство має досить привабливе положення, тому що має досить фінансових ресурсів для покриття всіх своїх поточних зобов'язань;
- у порівнянні з попереднім періодом, у звітному періоді платоспроможність підприємства різко знизилася, що викликає занепокоєння;
- підприємство має велику питому вагу власного капіталу в загальному. У такий спосіб має гарну фінансову стабільність;
- цілком забезпечений власними оборотними ресурсами;
- 26% у порівнянні з 37% минулого періоду, власного капіталу беруть участь у фінансуванні поточної діяльності, що є не поганим показником роботи управлінців підприємства;
- кількість оборотів дебіторської заборгованості в порівнянні з минулим періодом збільшилося в 10 разів. Цей показник показує яку суму грошей підприємство могло вкласти у виробничу діяльність й одержати доход, але воно цього не зробило, тому що частина грошей була спрямована на товарний кредит.
Отже, фінансовий стан є найважливішою характеристикою фінансової діяльності підприємства. Він визначає конкурентноздатність підприємства і його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів всіх учасників фінансових відносин: як самого підприємства, так і його партнерів. Стійке фінансове положення підприємства не є подарунком долі чи щасливим випадком його історії, а результатом умілого, прорахованого керування всією сукупністю виробничо-господарських факторів, що визначають результати діяльності підприємства.
РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ОЦІНКИ ТА НАПРЯМІВ ВИХОДУ З ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ
3.1 Удосконалення методичних підходів діагностування банкрутства
В умовах ринкової економіки одним із пріоритетів державної політики є оздоровлення господарського середовища. Від діяльності держави за цим напрямом залежить,насамперед, поліпшення бізнес-середовища та інвестиційного іміджу країни. Наприклад, цьому сприяє ефективне функціонування інституту банкрутства. Можнастверджувати, що він є невід’ємним атрибутом механізму державного регулювання економіки, а процедура банкрутства використовується для очищення ринку від неефективних суб’єктів господарської діяльності. Якщо ж економіка виводиться з кризового стану,то потрібний механізм противаги, спрямований на відновлення платоспроможностіпідприємств-боржників. Для цього необхідно визначати ймовірність банкрутства стратегічних, містоутворюючих та соціально важливих підприємств, заздалегідь застосовувати заходи з випереджувальної фінансової санації та організаційної реструктуризації. Зокрема,відновленню платоспроможності підприємств сприяє Закон України від 30 червня 1999 р.№784-XII “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Щоб більш результативно запобігати банкрутству, необхідно вирішити завдання запровадження ефективних, адаптованих до вітчизняних умов механізмів визначення ймовірності банкрутства ще до виникнення явних ознак неплатоспроможності підприємства, а також створити відповідну систему моніторингу роботи підприємств на рівні регіонів.
Аналіз літературипоказує, що у даний час найбільш широкого застосуваннянабули такі методичні підходи до побудови методів прогнозування банкрутства:
- визначення незадовільної структури бухгалтерського балансу підприємства задопомогою методів коефіцієнтного аналізу, формування комплексної бальної оцінкифінансового стану підприємства, визначення рейтингового числа, інтегральноїрейтингової оцінки підприємства тощо;
- система показників У.Бівера для оцінки фінансового стану з метою діагностикибанкрутства та інші подібні системи показників;
- моделі інтегральної оцінки загрози банкрутства підприємства, засновані на обліку найважливіших показників, що допомагають виявити кризовий фінансовий стан підприємства, Z-рахунки Е.Альтмана, тощо.
Зокрема, методи структурного бухгалтерського та коефіцієнтного аналізу використовуються у вітчизняних методиках та методиках інших держав. Наприклад, відповідно до “Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутствачи доведення до банкрутства” поточною неплатоспроможністю може характеризуватися фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент черезвипадковий збіг обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквіднихактивів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідає законодавчому визначенню як неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов’язання перед кредиторами після настання встановленого терміну їх сплати, у томучислі із заробітної плати, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів(обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Економічним показником ознак поточної платоспроможності (Пп) за наявностіпростроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточнихзобов’язань, що визначається за формулою:
Пп = А040 + А045 +А220 +А230 + А240– П620, (3.1)
де А040, А045, А220,А230, А240 - відповідні рядки активу балансу; П620 - підсумок IV розділупасиву балансу.
Від’ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить пропоточну неплатоспроможність суб’єкта підприємницької діяльності.Фінансовий стан підприємства, в якого на початку й наприкінці звітного кварталу існують ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого терміну їх сплати.
Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, існують, якщо на початку й наприкінці звітного кварталу, що передував поданню заяви щодо порушення справи про банкрутство, мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (Кп) і коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз) наприкінці звітного кварталу менші за їх нормативні значення - 1,5 і 0,1 відповідно.
Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається як відношення суми оборотних коштів до загальної суми поточних зобов’язань за кредитами банку, інших позикових коштів і розрахунків з кредиторами, визначається за формулою:
Кп = А260 : П620, (3.2)
де А620 - підсумок II розділу активу балансу.
Коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз) характеризує наявність власнихоборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової сталості, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до нихкоштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до вартості наявних у підприємства оборотних активів - виробничих запасів, незавершенноговиробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та іншихоборотних активів:
Кз = (П380 – А080) : А260, (3.3)
де П380 - підсумок розділу I пасиву балансу; А080, А260 - підсумки I і II розділів активу балансу відповідно.
Якщо наприкінці звітного кварталу хоча б один із зазначених коефіцієнтів (Кп або Кз) перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство. Якщо протягом терміну, установленого планом санації боржника, забезпечуєтьсяпозитивний показник поточної платоспроможності та перевищення нормативного значення коефіцієнта покриття (Кп > 1,5) за наявності тенденції зростання рентабельності,платоспроможність боржника може вважатися відновленою (відсутні ознаки потенційного банкрутства).
Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичноїнеплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливене інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Наявність ознак надкритичної неплатоспроможності (за підсумками року Кп < 1 завідсутності прибутку) відповідає фінансовому стану боржника, коли він, відповідно дозакону, зобов’язаний звернутися протягом місяця до господарського суду з заявою щодопорушення справи про банкрутство, тобто коли задоволення вимог одного або кількохкредиторів призведе до неможливості виконання його грошових зобов’язань у повномуобсязі перед іншими кредиторами.З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого суб’єкта підприємницької діяльності і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, Методичними рекомендаціями пропонується проводити систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємств (фінансовий моніторинг) за допомогою коефіцієнта Бівера.