Бухгалтерський прибуток — різниця між загальним доходом і явними витратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським (чи інакше госпрозрахунковим), тому що вона враховує при розрахунку тільки явні (грошові) платежі, що фіксуються в бухгалтерській звітності підприємства.
BP = TR — EC, (1.1)
де ВР — бухгалтерський прибуток;
TR — загальний доход;
ЕС — явні витрати.
Економічний прибуток — різниця між загальним доходом і загальними витратами фірми, явними і неявними.
EP = TR — TC, (1.2)
де ЕР — економічний прибуток;
ТС = ЕС + IC;
IC — неявні витрати.
Нормальний прибуток — це той мінімальний прибуток, що повинний заробити підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати діяльність. Це — плата за виконання підприємницьких функцій.
Поняття «нормальний прибуток» часто використовують для позначення альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Нормальний прибуток — це прибуток, від якого власник фірми відмовляється, використовуючи свої власні ресурси у своїй фірмі, але яку він міг би одержати, вкладаючи свої ресурси в іншу справу.
Економісти включають нормальний прибуток у неявні платежі (витрати), щоб одержати ресурси підприємства в даній галузі. Нормальний прибуток повинний бути досить високої, щоб існуючі підприємства залишалися в даній галузі, і досить низьким, щоб нові підприємства не входили в цю галузь. Вона відбиває неявний фактор витрат, що виробник визначає собі за можливість керувати. Цей фактор відображає власну вартість виконання управлінської праці в даній галузі.
Отже, NP — економічні витрати і частина загальних економічних витрат фірми. NP — це плата менеджеру за те, щоб не допустити відтоку його капіталу з даної галузі в іншу. Нормальний прибуток є неявним чинником витрат, призначених для оплати на управлінську працю. Будь-яке перевищення прибутку над загальними економічними витратами відбивають економічну, чи чисту, прибуток. Економічний прибуток не входить у витрати, тому що це доход, отриманий понад нормальний прибуток.[12. с.70]
У конкретних галузях підприємства можуть діставати прибуток тільки визначений час. Прибуток працює як сигнал. Якби всі галузі були конкурентними, то підприємства могли б постійно вступати в нову для себе галузь, чи залишати її у відповідь на зміну прибутковості. У тривалий період часу жодна фірма в жодній галузі не змогла б одержувати більше, ніж нормальний прибуток. Економічний прибуток неминуче зменшиться до нуля, як тільки нові виробники вступлять у дану галузь. Це називається парадоксом прибутку: економічний прибуток породжує міжгалузеву конкуренцію, що зводить її до нуля.
Аналогічно збитки є також тимчасовими. Якщо підприємство працює зі збитком у конкретній галузі, то зрештою воно неї залишить. Тому що підприємство залишить галузь, то ціни виростуть, і збитки в галузі в кінцевому рахунку зникнуть. У довгостроковому періоді часу жодна фірма не може сподіватися на прибуток більшу, ніж нормальна.
На кожнім підприємстві формуються чотири показники прибутку, які істотно розрізняються по величині, економічному змісту і функціональному призначенню. Базою всіх розрахунків служить балансовий прибуток — основний фінансовий показник виробничо-господарської діяльності підприємства. Для цілей оподатковування розраховується спеціальний показник — податковий прибуток, а на його основі — прибуток, що оподаткується, та прибуток, що не оподаткується. Частина балансового прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після внесення податків і інших платежів у бюджет, називається чистим прибутком. Вона характеризує кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.
Головна вимога, яка пред’являється сьогодні до системи розподілу прибутку, що залишається на підприємстві, полягає в тім, що вона повинна забезпечити фінансовими ресурсами потреби розширеного відтворення на основі встановлення оптимального співвідношення між засобами, що направляються на споживання і накопичення. [17. с.201]
При розподілі прибутку, визначенні основних напрямків його використання насамперед враховується стан конкурентного середовища, що може диктувати необхідність істотного розширення і відновлення виробничого потенціалу підприємства. Відповідно до цього визначаються масштаби відрахувань від прибутку у фонди виробничого розвитку, ресурси яких призначаються для фінансування капітальних вкладень, збільшення оборотних коштів, забезпечення науково-дослідної діяльності, упровадження нових технологій, переходу на прогресивні методи праці і т.п. Загальна схема розподілу прибутку підприємства приведена на рис. 1.3.
| Чистий прибуток | = | Резервний фонд | + | Фонднакопичення | + | Фондспоживання |
Рис. 1.3. Розподіл чистого прибутку підприємства
Для кожної організаційно-правової форми підприємства законодавчо установлений відповідний механізм розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, заснований на особливостях внутрішнього устрою і регулювання діяльності підприємств відповідних форм власності.
На будь-якому підприємстві об’єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства. Під його розподілом розуміється направлення прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку регулюється у виді податків і інших обов’язкових платежів. Визначення ж напрямків витрат прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції самого підприємства.
Держава не встановлює яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але через порядок надання податкових пільг стимулює напрямок прибутку на капітальні вкладення виробничого і невиробничого характеру, на благодійні цілі, фінансування природоохоронних — заходів, витрат по змісту об’єктів і установ невиробничої сфери тощо.
Законодавство обмежує розмір резервного фонду підприємства, регулює порядок формування резерву по сумнівних боргах. Порядок розподілу і використання прибутку підприємства фіксується в його статуті і визначається положенням, що розробляється відповідними підрозділами економічних і фінансових служб і затверджується керівним органом підприємства.
Приблизна схема використання прибутку на підприємствах України показана в (дод.1).
Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишилась, є чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини. Перша — прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства (акціонерами), спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, допомога різним організаціям тощо). [20. с.130]
До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві (нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду.
Останній є фінансовим компенсатором ймовірних відхилень від нормального обігу грошей або додаткової їх потреби. Напрямки і суми використання чистого прибутку визначаються власниками підприємства.
Повна назва підприємства: відкрите акціонерне товариство „Карлівський машинобудівний завод”.
Форма власності – колективна. Юридична адреса: 39500, Полтавська обл., м. Карлівка, вул. Пархоменка, 2
Завод створено в 1860 році. В 70-80рр. XX століття він був монопольним виробником зерносушарок в СРСР. З 1970 по 1976 роки підприємство - головний завод виробничого об'єднання "Карлівка харчомаш". З 1986 року в зв'язку з ліквідацією Мінлегхарчомаш СРСР завод підпорядкований Мінсудпрому СРСР, а з 1992 року підпорядкований Мінмашпрому України. Згідно наказу Мінмашпрому України в 1994 році на базі заводу створено ВАТ "Карлівський машинобудівний завод".Зараз завод став універсальним виробником обладнання для зберігання і перевалки зернових культур. На даний час асортимент продукції заводу включає в себезерносушарки, конвеєри, шнеки, обладнання для очистки зерна та ємності для його зберігання. На заводі працює близько 800 чоловік, (дод.2) площа земельної ділянки 17 га. Відстань від м. Полтава - 50 км, від м. Києва - близько 400 км.
До підприємства прокладено залізничну та автомобільну дороги. Обсяги реалізації в 2007 р. склали 36 млн.грн.(без ПДВ), розмір отриманого прибутку 2 млн.грн. Статутний фонд 48,7 тис. доларів США.
Метою діяльності товариства є: виробнича, комерційна, посередницька та інша господарська діяльність направлена на задоволення виробничих потреб господарюючих суб’єктів, перш за все, агропромислового комплексу і переробних галузей харчової промисловості, та одержання від такої діяльності прибутку на акціонований капітал та задоволення потреб на цій основі соціально-економічних інтересів, як акціонерів, так і членів трудового колективу, які не є акціонерами.
Основним видом діяльності ВАТ "Карлівський машинобудівний завод" є виробництво машин для переробленнясільськогосподарських продуктів.
Зокрема, для елеваторної та комбікормової промисловості підприємство випускає:
- шахтні рециркуляційні зерносушарки марок 2хА1, ДСП-50, А1-ДСП-50, ДСП-25, потужністю 100, 50, 25 плановихтон зерна за годину;
- зерносушарки марок ДСП, ДСП-10-20 потужністю 20 та 10 планових тон зерна за годину;
- шахтні зерносушарки марок ДСП-20, ДСП-10 потужністю 20, 10 планових тон зерна за годину;