МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
Кафедра фінансів, грошового обігу і кредиту
Допущено до захисту:
"__"_____2009 року
Завідувач кафедри
д.е.н., професор В.В.Прядко
НА ТЕМУ:
(на матеріалах фінансового управління Борщівської РДА)
Оцінка:_________
Науковий керівник:
_______Підгорецька В.М.
(підпис)
Виконавець:
студент V курсу групи ДФ-53
__________Іваськів В.В.
(підпис)
Спеціальність "Фінанси"
Чернівці 2009
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичнізасади фінансового забезпечення соціальних гарантій населення та соціальної сфери
1.1 Соціальний захист населення: суть, форми, складові та джерела його фінансування
1.2 Фінансове забезпечення соціальної сфери
Розділ 2. Оцінка фінансового забезпечення програм і заходів соціальної сфери Борщівського району за 2006-2008 роки
2.1 Аналіз фінансування програм соціального захисту населення
2.2 Аналіз фінансування соціальної сфери
Розділ 3. Проблеми та перспективи реформування соціальної політики і соціального захисту в Україні
3.1 Проблеми фінансового забезпечення соціальної інфраструктури та шляхи їх вирішення
3.2 Світовий досвід у формуванні соціальної політики
Висновки та пропозиції
Список використаних джерел
Вступ
В умовах ринкової економічної системи спостерігається значна диференціація рівня доходів окремих верств населення. Як наслідок, в окремих категорій громадян не вистачає коштів для забезпечення своїх сімей життєво необхідними благами. В таких умовах питанням забезпечення всім членам суспільства прав та гарантій, встановлених Конституцією України, зокрема на відповідний рівень життя, освіту, охорону здоровя, відпочинок, повинна займатися держава як гарант виконання конституційних норм та реалізацію прав людини. Відповідно держава здійснює комплекс заходів спрямованих на забезпечення нормальної соціальної обстановки в країні, об’єднаних в рамках соціальної політики держави, яка покликана забезпечити всі потреби особистості.
Головна мета соціальної політики в умовах ринкової економіки – зняти всі обмеження на шляху вільної економічної діяльності, дати можливість кожному працівникові, кожному трудовому колективу одержувати дохід відповідно до реального внеску в збільшення суспільного багатства, задоволення потреб суспільства та населення. За цих умов повинно відбуватися відродження людської гідності, віри в свої сили і соціальну справедливість, у свою спроможність досягти кращого життя.
Соціальні проблеми нині фіксуються в сфері економіки. Саме рівень життя – для більшості громадян є критерієм оцінки ефективності економічної і соціальної політики держави. Тому серед питань, які необхідно вирішувати в першочерговому порядку, найважливішим є досягнення незворотних позитивних зрушень у зростанні добробуту людей.
Свободу сильним і захист слабким - так у загальному вигляді можна сформулювати суть соціальної політики в нових економічних умовах. Таке розуміння проблеми дозволяє підняти вирішення соціальних питань на якісно новий рівень, розмежувати заходи, які торкаються усіх членів суспільства, і заходи, адресовані окремим соціальним верствам населення.
Орієнтиром соціальної політики є людина й умови її життєдіяльності, все те, що супроводжує людину від моменту народження і протягом усього життя.
Питання соціального захисту громадян - це понад усе прерогатива державної політики. Держава вживає заходів щодо вирішення питань економічного становища і гарантій соціального захисту громадян.
Але, треба сказати відверто, що сьогодні держава не готова, внаслідок економічних обставин, забезпечити виконання програм соціально-орієнтованого напряму.
Однією з проблем соціального захисту є обмеженість бюджетних асигнувань на соціальні виплати, внаслідок чого встановлюється рівень соціальних гарантій, який не відповідає положенням відповідних нормативно-правових актів.
Актуальність даної теми пов’язана з тим, що соціальна політика України на даний момент недостатньо розвинена, незважаючи на пріоритетність цього напряму. Перш за все це пов’язано з недостатністю фінансування заходів соціальної політики, так як теперішні розміри фінансування недостатні навіть для того щоб забезпечити визначені законодавством розміри соціальних гарантій, що пов’язано з надзвичайно обмеженими фінансовими можливостями бюджетів, значною тінізацією економіки, а відповідно значні потоки фінансових ресурсів, які не перерозподіляються через централізовані та децентралізовані фонди, а отже їх частина не використовується на соціальні потреби суспільства.
Метою даної роботи є дослідження фінансування видатків на соціальний захист та соціальну сферу, їх розвитку та структури протягом останніх років, проблем наявних в даній сфері діяльності держави, перспектив розвитку та можливостей вирішення наявних проблем.
Досягнення поставленої мети передбачає необхідність виконання наступних завдань:
1) дослідження теоретичних засад фінансового забезпечення соціальних гарантій та соціальної сфери;
2) проведення оцінки фінансового забезпечення програм і заходів соціальної спрямованості Борщівського району;
3) виявлення проблем фінансового забезпечення соціальної інфраструктури, перспектив реформування соціальної політики в Україні з врахуванням світового досвіду в соціальній сфері.
При написанні цієї роботи було використані законодавчі та нормативні акти, праці провідних українських вчених та фахівців, статистичні дані, практичні матеріали фінансового управління Борщівської РДА.
Предметом дослідження є фінансові відносини органів місцевого самоврядування з приводу фінансового забезпечення програм і заходів соціального захисту та соціально-культурних закладів і установ.
Об’єктом дослідження є система соціальних гарантій населення та механізм їх реалізації органами місцевої влади Борщівського району.
В першому розділі розкрито суть, необхідність, мету соціальної політики держави, джерела фінансування, форми та складові соціального захисту населення та джерела фінансування соціальної сфери в ринкових умовах.
В другому розділі проаналізовано фінансування видатків на соціальний захист населення та соціальну сферу з місцевих бюджетів Борщівського району, зокрема структуру та динаміку розвитку їх обсягів за категоріями протягом 2006-2008 років.
В третьому розділі висвітлено проблеми, наявні сьогодні в фінансуванні видатків на соціальний захист населення і соціальну сферу, перспективи розвитку соціальної сфери, потенційні шляхи вирішення цих проблем.
Розділ 1. Теоретичні засади фінансового забезпечення соціальних гарантій населення та соціальної сфери
1.1 Соціальний захист населення: суть, форми, складові та джерела його фінансування
На державу покладено велику масу обов’язків, необхідних для виконання нею своїх функцій, що забезпечують нормальну життєдіяльність суспільства. Такими функціями є забезпечення соціальної, економічної, енергетичної безпеки населення. Це обумовлено нерівними можливостями кожного окремо взятого члена суспільства в плані забезпечення життєвими благами, як матеріальними так і духовними в мінімально необхідному обсязі для нормального життєвого рівня. Цим і визначена необхідність такого інституту як державність, яка виконує функції постійного регулятора економічного, соціального, духовного розвитку кожного громадянина.
Відповідно для виконання своїх обов’язків держава повинна здійснювати політику в усіх напрямках діяльності суспільства, створювати необхідні передумови для підвищення рівня економічного розвитку держави в цілому і окремих регіонів, культури і спорту, здоровя нації, обороноздатності країни. Відповідно однією з найважливіших складових державної політики є її соціальна політика, тобто система заходів, спрямованих на забезпечення всіх верств населення необхідними умовами для їх нормального життєзабезпечення, умовами відпочинку, реалізації спортивних амбіцій, постійного духовного розвитку.
Об’єктом соціальної політики є соціальні відносини, які регулюються за допомогою засобів, що знаходяться у розпорядженні основних сил суспільства, а суб’єктом – держава, політичні партії, громадські організації.
Головна мета соціальної політики в умовах ринкової економіки – зняти всі обмеження на шляху вільної економічної діяльності, дати можливість кожному працівникові, кожному трудовому колективу одержувати дохід відповідно до реального внеску в збільшення суспільного багатства, задоволення потреб суспільства та населення. За цих умов повинно відбуватися відродження людської гідності, віри в свої сили і соціальну справедливість, у свою спроможність досягти кращого життя.
Соціальні проблеми нині фіксуються в сфері економіки. Саме рівень життя – для більшості громадян є критерієм оцінки ефективності економічної і соціальної політики держави. Тому серед питань, які необхідно вирішувати в першочерговому порядку, найважливішим є досягнення незворотних позитивних зрушень у зростанні добробуту людей.
Головне в соціальній політиці не державна благодійність, а створення необмежених можливостей для людей працювати і заробляти на основі об’єктивної оцінки праці.
Головними цілями соціальної політики Уряду є:
1) забезпечення продуктивної зайнятості населення;
2) підвищення рівня доходів населення та його соціального захисту;
3) вирішення проблем погашення заборгованості із заробітної плати соціальних виплат;