Східноєвропейський університет
економіки та менеджменту
Реферат
на тему: «Сучасні проблеми розвитку комунального сектору та фінансове вирівнювання за кордоном»
2008-2009
План
1. Сучасні проблеми розвитку комунального сектору.
2. Фінансове вирівнювання за кордоном.
1. Сучасні проблеми розвитку комунального сектору
У комунальній сфері нині нагромадилося багато складних проблем, які потребують якнайшвидшого вирішення, без чого неможливі подальший розвиток нашої країни, інтеграція її у світове господарство, формування соціально орієнтованої і демократичної держави. Комунальний сектор економіки потребує докорінного реформування з метою забезпечення його розвитку, формування ринкових механізмів господарювання, зміцнення матеріально-технічної та фінансової бази, забезпечення прибутковості комунальних підприємств.
Основними напрямами реформування галузі мають бути:
—формування ринку послуг, створення конкурентного середовища у комунальному секторі;
—істотне підвищення якості послуг, які надають комунальні підприємства, розширення їхнього переліку;
—проведення економічно обґрунтованої цінової політики;
—підвищення ефективності управління об'єктами комунальної власності;
—формування соціального партнерства підприємств з органами місцевого самоврядування, активізація роботи відповідних дорадчих і консультаційних служб.
Комплексне дослідження цих проблем як теоретично, так і на практиці дасть змогу істотно поліпшити фінансовий стан та оптимізувати роботу підприємств комунального господарства, максимізувати їх внесок у наповнення місцевих бюджетів, а головне — вирішити низку важливих соціальних проблем.
Одним з основних напрямів реформування комунальної сфери, як підтверджує зарубіжний досвід, може стати її корпоратизація. Однак рівень корпоратизації комунального сектору вітчизняної економіки залишається надзвичайно низьким, що зумовлено, зокрема, й недостатньою увагою до цієї проблеми у вітчизняній науковій літературі.
Підходи до розвитку корпоративних відносин у комунальному секторі мають істотно відрізнятися від загальноприйнятих підходів, які застосовуються в інших сферах економічної діяльності. При цьому головна увага приділяється вирішенню тих важливих завдань місцевого значення, створенню тих суспільних благ, яким в ієрархії цінностей територіальної громади належить найважливіше місце, незалежно від того, в якій формі вони надаються.
Позитивний вітчизняний і закордонний досвід свідчить про те, що стратегічні галузі комунального господарства мають перебувати під контролем органів місцевого самоврядування. Підтвердженням цього може бути також сучасний досвід закордонних корпорацій.
Разом з тим поряд зі стратегічними сферами діяльності муніципалітетів, до яких належать водо-, енерго- і теплопостачання, освіта, охорона здоров'я, соціальний захист, екологія, водопровідно-каналізаційне господарство та ін., які забезпечують задоволення найнагальніших потреб громадян, функціонують також галузі менш пріоритетного значення. З метою ефективнішого розвитку останніх в умовах ринкової конкуренції місцева влада може реалізувати частину контрольного пакета акцій, що одночасно буде й істотним джерелом бюджетних надходжень.
До таких галузей можна зарахувати побутове обслуговування населення, торгівлю, переробку сміття і твердих відходів, будівництво та реконструкцію муніципальних шляхів, будівництво житла тощо.
Вітчизняні підприємства комунальної власності, які становлять основу комунального сектору економіки, працюють переважно збитково. Неістотною залишається роль комунальних підприємств у формуванні доходів місцевих бюджетів. Надходження від об'єктів комунальної власності в сукупних доходах місцевих бюджетів України загалом незначні — 3—4 %.
В таких складних умовах важливо обрати правильну стратегію розвитку комунального сектору економіки, насамперед шляхом реформування об'єктів комунальної власності, кількість яких, незважаючи на низькі показники роботи, залишається значною. До того ж структура об'єктів комунальної власності показує, що частка потенційно прибуткових підприємств (у сферах промисловості, торгівлі, будівництва, транспорту) загалом мізерна. У власності територіальних громад перебуває багато об'єктів, які в нинішніх умовах є хронічно збитковими. Водночас органи місцевого самоврядування усунуті від процесів приватизації більшості прибуткових підприємств, внаслідок чого такі об'єкти, як правило, повністю перейшли у приватну власність.
Функціонування підприємств-монополістів, заснованих виключно на комунальній формі власності, зумовлює їх інертність, що стримує процеси впровадження нових технологій та нових методів управління, обмежує стимули до підвищення рівня збирання платежів за надані послуги. Тому визріла необхідність масштабних інституційних перетворень у комунальному секторі економіки та широкого залучення в цей сектор приватного капіталу. Підтвердженням доцільності цього може бути, зокрема, позитивний зарубіжний досвід Польщі, Угорщини, Чехії та інших країн постсоціалістичного простору.
Незважаючи на певний позитивний досвід корпоратизації окремих сфер комунального господарства України, рівень її все ще залишається низьким. Акціонерними товариствами є лише 5 % підприємств, які надають послуги з тепло-, водопостачання та водовідведення менш ніж 4 млн. громадян. Темпи корпоратизації комунального господарства також не можна назвати задовільними.
Сам по собі процес корпоратизації не стане засобом поліпшення роботи комунального господарства, якщо не буде вирішено комплексу проблем, пов'язаних із підвищенням ефективності механізмів корпоративного управління у цій галузі. Адже відомо, що досконале управління сьогодні у світі вважається одним з найважливіших чинників забезпечення конкурентоспроможності корпорацій. Ефективне управління дає змогу вдосконалити використання капіталу та зберегти довіру інвесторів. Крім того, воно допомагає корпораціям забезпечити інтереси широкого кола клієнтів та мешканців регіонів, у яких вони здійснюють
свою діяльність, а також підзвітність наглядовим органам та акціонерам. Це, у свою чергу, забезпечує здійснення корпораціями діяльності на благо суспільства загалом.
Передумовою ефективного корпоративного управління є досконале забезпечення правових основ такої діяльності. В Україні сформовано правове поле, що забезпечує діяльність у сфері корпоративного управління. Незважаючи на окремі неврегульовані питання та суперечності, нормативна база створена і поступово вдосконалюється з урахуванням вітчизняного досвіду та кращих прикладів унормування корпоративних відносин у зарубіжних країнах.
Разом з тим розвиток корпоративних відносин у комунальному секторі, який характеризується особливою специфікою та тісним взаємозв'язком із системою місцевого самоврядування, досі належним чином не регламентований. Нині перспективи вдосконалення нормативно-правового врегулювання корпоративного управління у цій галузі пов'язують із прийняттям Закону України "Про право комунальної власності та управління об'єктами права комунальної власності". Справді, проект такого Закону, що перебуває на розгляді у Верховній Раді України, заслуговує на увагу. Він дасть змогу визначити основні засади та встановити порядок управління об'єктами комунальної власності, в тому числі комунальними корпоративними правами. Однак навіть ухвалення цього документа не дасть змоги повністю вирішити проблеми правового врегулювання корпоративних відносин у сфері комунального господарства. Є необхідність повнішого, чіткішого та прозорішого визначення на законодавчому рівні принципів і ключових положень корпоративного управління у комунальному секторі з урахуванням специфіки такої діяльності.
На сьогодні у світі є велика кількість стандартів (принципів, рекомендацій, кодексів) у сфері корпоративного управління. Найавторитетнішим серед цих документів є Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), які були розроблені в 1999 р. з ініціативи кількох міжнародних організацій та 22 розвинутих країн світу, включаючи країни Великої сімки. У грудні 2003 р. До таких принципів слід зарахувати такі:
1. Корпоративне управління в комунальній сфері має сприяти досягненню головних його цілей, якими є:
—максимізація доходів акціонерів;
—збільшення прибутку корпорації та забезпечення її стабільного функціонування і розвитку;
—забезпечення максимально якісного та повного задоволення потреб членів територіальної громади в товарах, роботах, послугах та інших благах, у сфері задоволення яких здійснюється діяльність корпорації;
—наповнення місцевих бюджетів стабільними доходами, в тому числі від управління корпоративними правами місцевого самоврядування.
2. На відміну від корпорацій приватного сектору економіки, діяльність яких спрямована переважно на збільшення прибутку товариства та зростання добробуту акціонерів, пріоритетною метою корпоративних утворень у комунальній галузі може бути вирішення соціальних, економічних, екологічних та інших завдань територіальної одиниці, в межах якої функціонує корпоративне підприємство.
3. Жодна з головних цілей корпоративного управління у цій сфері не може набувати пріоритетного значення, якщо це істотно перешкоджає досягненню будь-якої з інших головних цілей корпорації. Вектор розвитку корпорації має враховувати необхідність досягнення всіх основних її цілей.