Фахівці в області дослідження регіональної економіки К.М. Миско [43], А.Н. Азрилиян [22] пропонують розуміти під потенціалом сукупність наявних засобів та можливостей у якій-небудь області. На думку А.Н.Люкшинова, потенціал підприємства являє собою сукупність його можливостей по випуску продукції (наданню послуг) [39].
Найбільш повно сутність потенціалу приведена у Великій Радянській Енциклопедії [23] - під потенціалом варто розуміти сукупність засобів, запасів та можливостей, використання яких дозволяє досягти економічний ефект.
Для подальшого розвитку дослідження важливо визначити, що варто розуміти під ресурсами.
Економічні ресурси – це ті природні і соціальні сили, що можуть бути залучені у виробництво, у процес створення товарів, послуг і інших цінностей. В економічній науці ресурси підрозділяють на чотири групи: природні, матеріальні, трудові і фінансові.
Особливістю категорії «ресурси» є їхня відтворюваність (відтворені ресурси), тобто здатність відновлюватися замість спожитої частини. До невідтворюємих ресурсів відносяться земельні угіддя, корисні копалини, повітря й інші, тобто ресурси, що практично неможливо відтворити знову.
У загальному виді ресурси підприємства розуміються як сукупність засобів, запасів, джерел, засобів і предметів праці, що маються в наявності в підприємства і здатних бути мобілізованими і приведеними в дію, а також використаними для досягнення його цілей. Мати достатні ресурси для підприємства означає мати у своєму розпорядженні необхідні можливості за певних умов для свого розвитку і нормального функціонування відповідно до поставленої мети. Однак група авторів, у тому числі М.А.Комарів, Е.Румянцева, А.Яковенко, додають в існуючу класифікацію ще й інформаційний ресурс, що займає в даний час одну з домінуючих позицій [57].
Заслуговує на увагу підхід В.В.Ковальова [30], що визначає сукупність ресурсів, як матеріально-технічну базу (довгострокові ресурси, обумовлені сутністю технологічного процесу), оборотні активи (активи, що забезпечують виконання технологічного процесу), трудові ресурси і фінансові ресурси
До ресурсів, якими розташовує підприємство, І.Т. Балабанів відносить технічні, технологічні, трудові, просторові (територія, приміщення, комунікації), фінансові ресурси і можливості [16]. Одночасно до складу підприємства включаються ресурси організаційної структури системи керування.
Принциповою відмінністю між термінами «ресурси» і «потенціал» є те, що ресурси існують незалежно від суб'єктів економічної діяльності, а потенціал окремого підприємства, суспільства в цілому невіддільний від суб'єктів діяльності. Тобто «потенціал», крім матеріальних і нематеріальних засобів, включає здатності працівника, колективу, підприємства, суспільства в цілому до ефективного використання наявних засобів або ресурсів.
Доцільно в системі оціночних показників ефективності ресурсів використовувати економічну категорію, через яку можна враховувати величину накопичених ресурсів, ступінь використання можливостей і величину створеного суспільного продукту. Такою категорією може служити «ресурсний потенціал».
Незнання можливостей і величини невикористаних резервів кожного підприємства і галузі в цілому приводить до необґрунтованого нарощування ресурсного потенціалу.
Слід зазначити, що в теоретичному і практичному аспектах категорія “ресурсний потенціал” на рівні підприємства вивчена недостатньо, хоча в науковій літературі на макрорівні обговорюється досить широко.
Для визначення ресурсного потенціалу підприємства як об'єкта дослідження економічної науки необхідно зупинитися на теоретичних підходах до цього терміна в дослідженнях учених-економістів.
Так, Миско К.М., розглядає ресурсний потенціал як сукупну величину реалізованих і нереалізованих можливостей використання ресурсів у процесі задоволення суспільних потреб і, що виражається в ресурсній формі її представлення [43]. Робиться висновок, що нарощування ресурсного потенціалу лежить не в площині збільшення його об'ємних характеристик, а в глибокому структурно-компонентному аналізі ресурсів. .
Комарів М.А. і його співавтори визначають ресурсний потенціал як систему ресурсів, взаємозалежну сукупність матеріально-речовинних, енергетичних, інформаційних засобів, а також самих працівників, що використовують (або можуть використовувати) їх у процесі виробництва матеріальних благ і послуг [57] .
Узагальнення теоретичних поглядів учених дозволяють констатувати, що в економічній літературі існують різні позиції до змісту категорії «ресурсний потенціал». При цьому, одні вважають, що ця категорія являє собою конгломерат ресурсів, без обліку їхньої якісної сторони. Інші думають, що ресурсний потенціал являє собою матеріальну основу виробництва, але в статиці, тобто до моменту їхнього залучення у виробничий процес. Треті – не враховують цільове призначення ресурсного потенціалу.
Як економічна категорія ресурсний потенціал виражає відносини між людьми з приводу акумуляції і використання наявних можливостей. Сутність ресурсного потенціалу полягає у взаємодії всіх його складових елементів.
Ресурсний потенціал, насамперед, являє собою не просту суму, а систему ресурсів, використовуваних комплексно, тобто передбачає обов'язкову взаємодоповнюваність окремих ресурсів у процесі суспільного виробництва. Збільшення в системі одного якого-небудь ресурсу припускає одночасне збільшення кількості іншого ресурсу.
Важливою відмінною рисою категорії ресурсного потенціалу є також і те, що вона передбачає можливість взаємозамінності ресурсів, використовуваних у суспільному виробництві. Багатофункціональність більшості видів ресурсів створює умови варіації застосування різних їх видів і елементів для досягнення того самого заданого кінцевого результату.
Характеризуючи ресурсний потенціал, варто враховувати, що в його склад входять не тільки ресурси, призначені до споживання в розглянутому періоді, але і їх страховий і інший запаси. Отже, ресурсний потенціал визначає потенційну (а не тільки реальну) можливість їхнього споживання в процесі суспільного виробництва.
Ресурсний потенціал характеризує не весь запас даного ресурсу, що мається в природі або суспільстві, а тільки ту його частину, яку можна одержати з урахуванням досягнутого рівня технологічного розвитку суспільства й економічної доцільності залучення в суспільне виробництво. Тому в ресурсний потенціал включаються тільки такі джерела ресурсів, одержання яких можливо й ефективно на даному етапі суспільного розвитку.
І, нарешті, у ресурсний потенціал включається не тільки сформована система ресурсів, але й альтернативні ресурси і їхні джерела, тобто нові види ресурсів, що раніше не існували (або не використовувані), можливість використання яких науково обґрунтована й одержання (або використання) передбачено в розглянутому періоді перспективно.
Таким чином, як і раніше, питання про сутності ресурсного потенціалу залишається дискусійним. У результаті проведеного вивчення і систематизації різних наукових поглядів, можна прийти до висновку, що під ресурсним потенціалом підприємства (галузі) варто розуміти сукупність наявних видів ресурсів, сполучених між собою, використання яких дозволяє досягти економічний ефект.
Ресурсний потенціал реалізується в процесі здійснення діяльності підприємства. Ця діяльність полягає в активному і цілеспрямованому впливі персоналу підприємства на засоби і предмети праці, результатом якого є нові товари і послуги.
Значним етапом використання ресурсного потенціалу є реалізація зроблених товарів і послуг, одержання прибутку, закріплення на вже освоєних ринках і освоєння нових.
У процесі свого розвитку ресурсний потенціал підприємств може збільшуватися або зменшуватися. Останнє відбувається в тих випадках, коли зменшуються власні ресурси підприємства унаслідок відтоку зайнятих, скорочення надходжень матеріальних ресурсів, вибуття основних фондів, не компенсується їх відновленням, і т.д. Зниження потенціалу можливо також унаслідок стійкого падіння попиту на продукцію.
В дискусіях про сутність потенціалу підприємства та місце ресурсного потенціалу в його структурі відмічається, що «… необхідно розрізняти поняття виробничо-економічного(ресурсного) і ринкового потенціалу підприємства. Останній являє собою можливий обсяг реалізації при даному рівні забезпеченості ресурсами і є ступенем використання першого» [69]. Величина виробничо-економічного (ресурсного) потенціалу підприємства обумовлює його конкурентоспроможність на цільовому ринку, яка характеризує здатність (сьогоднішню і перспективну) проектувати, виробляти і пропонувати до реалізації товари, за своєю якістю більш привабливі для споживачів, ніж продукція конкурентів. Чим більша ця величина, тим у даного суб’єкта господарювання більш стійкі позиції на ринку. Збільшити обсяг потенціалу, а, отже, і підвищити конкурентоспроможність можливо за допомогою інвестицій в людський капітал, техніко-технологічну базу виробництва і удосконалення управління.
Виробничий потенціал підприємства (ВПП) – це відносини, які виникають на мікрорівні між працівниками підприємства з приводу отримання максимально можливого виробничого результату, якого можна досягнути при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів, при наявному рівні техніки і технології, передових формах організації виробництва, незалежно від стану зовнішнього середовища [63]. До виробничих ресурсів, що характеризують ВПП, відносять основні фонди, оборотні засоби та трудові ресурси підприємства. Іншими словами, виробничий або ресурсний потенціал підприємства – це потенційний обсяг виробництва продукції, потенційні можливості використання сировини і матеріалів, потенційні можливості професійних кадрів.