Що стосується податку на додану вартість (ПДВ), то декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість.
Декларація складається із вступної частини та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).[21]
Податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що:
· якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;
· якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.[22]
Платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував 300 000 грн., може вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.
У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду обсяг оподатковуваних операцій платника податку перевищує 300 000 грн., такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.
Декларація може бути надіслана на адресу податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації платника поштою з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну, установленого для подання декларації.
Декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.
Після подачі декларації за звітний період платник податку має право до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий період подати нову декларацію з виправленими показниками.
Особливості оподаткування підприємств досить різноманітні і вимагають адекватного облікового забезпечення, оскільки будь-які відхилення від установлених вимог нормативних актів призводять до відчутних втрат через застосування фінансових санкцій податковими інспекціями як до керівників та облікових працівників, так і підприємств.
Документація в системі податкового обліку обмежується податковими накладними і книгами обліку придбання і продажу товарів, робіт, послуг, реєстрами обліку валових доходів і витрат. Інвентаризація власне у податковому обліку не застосовується, хоч її не можна ігнорувати при визначенні приросту (убутку) товарів, інших виробничих запасів.
Податок на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування – прибуткового, і оподатковує доходи юридичних осіб на відміну від прибуткового податку, який стягується з громадян. Податок на прибуток підприємств в Україні має дуже велике фіскальне значення і має широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності.
У податковому обліку податок на прибуток розраховується за системою: валові доходи – валові витрати – амортизація за звітний період. І одержана сума оподаткування перемножується на ставку 30%. Цей податок сплачується кожний квартал, але на сьогоднішній день щомісячно сплачуються аванси. Кінцева сума податку визначається в декларації, де фіксуються валові доходи і витрати. Нарахована сума податку сплачується за рахунок балансового прибутку.
Оподатковуваний прибуток (податковий збиток) – це прибуток (збиток), визначений відповідно до правил, встановлених податковими органами, згідно з якими податки на прибуток підлягають сплаті (відшкодуванню).
У фінансовій звітності підприємств податок на прибуток відображається у звіті про фінансові результати згідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток». Витрати з податку на прибуток відображають у рядку 180, а суму доходу з податку на прибуток – у рядку 185 Звіту про фінансові результати. Крім цього, декларація з податку на прибуток підприємства подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.
Непрямі податки, до яких належить ПДВ, відіграють значну роль у формуванні доходів бюджету. При вмілому використанні непрямі податки можуть бути дієвим фінансовим інструментом регулювання економіки. Що стосується ПДВ, який стягується в Україні, то він більш ефективний у фіскальному аспекті, завдяки широкій базі оподаткування, кількості платників та кількості операцій, що оподатковуються.
Не слід забувати, про регулюючу функцію податку на додану вартість. Щоб підвищити ступінь ділової активності економіки, податковий прес треба послабити. Якщо зменшити основну ставку податку та ввести одну-дві пільгові (крім нульової, що вже існує), то у суб'єктів господарювання можуть з'явитися додаткові стимули для збільшення обсягів виробництва. Таким чином розшириться база оподаткування, і зросте загальна сума доходів зведеного бюджету. Також через послаблення тиску ПДВ зростуть доходи населення зросте сукупний попит.
Податок на додану вартість є одним із найважливіших податків у системі оподаткування України. Удосконалення цього податку має здійснюватися за допомогою поетапного зниження ставок ПДВ, а також диференціації його ставок у розрізі окремих груп товарів. Зменшення ставки ПДВ має забезпечити досягнення як короткострокових, так і довгострокових цілей. У короткостроковому періоді створюється основа для підвищення платоспроможного попиту через зниження частки непрямих податків у доходах населення, у довгостроковому — створення умов для пожвавлення ділової активності.
У звітності підприємств ПДВ відображається у декларація, яка подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість.
Декларація складається із вступної частини та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).
За не подання податковим органам декларацій та інших необхідних документів, платники сплачують до бюджету 10% належних сум податку. Несвоєчасно сплачені суми ПДВ стягуються за весь час заборгованості перед бюджетом з нарахуванням пені в розмірі 120% ставки НБУ із суми недоїмки за кожен день прострочення (включаючи день сплати). Вершиною піраміди системи справляння ПДВ є контрольна діяльність податкової служби за повнотою та своєчасністю сплати цього податку.
Впровадження ПДВ в Україні й досі потребує вирішення питань, пов'язаних з обліком та реєстрацією платників, визначенням критеріїв оподаткування окремих видів товарів, робіт та послуг, засобів виробництва продукції за договірними цінами та проданою в кредит.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про внесення змін в Закон України «Про систему оподаткування» від 2.02.94 року (із наступними змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997. – №22. – С. 159.
2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 року (з наступними змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995. – №4. – С. 28.
3. Закон України «Про податок на додану вартість», від 3.05.97 року (з наступними змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997. – №21. – С. 156.
4. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 4.12.90 року (з наступними змінами та доповненнями ) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991. – №6. – С. 37.
5. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999. – №40. – С. 365.
6. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 року з наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999. – №1. – С. 1.
7. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 (з наступними змінами та доповненнями ) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995. – №4. – С. 28.
8. Інструкція про порядок справляння податку на добавлену вартість та акцизного збору при ввезенні товарів на митну територію України // Баланс. – 1997. – №24. – С. 12.
9. Алпатова Н. Податок на прибуток в бух обліку // Все про бухгалтерський облік, 2003. – №5. – С. 9.
10. Бобров Е. Огляд існуючих підходів до організації обліку валових доходів та валових витрат з податку на прибуток (податкового обліку) // Дебет-Кредит, 2008. – №8. – С. 6.
11. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський податковий облік. Навчальний посібник. – Житомир: ЖДТУ, 2004. – 384 с.
12. Бухгалтерський фінансовий облік / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця – Житомир: Рута, 2003. – 680 с.
13. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. – К.: НІОС. – 2002. – 608 с.
14. Войнаренко М., Пухальська Г. Податковий облік і аудит. – К.: Академія, 2009. – 376 с.