Перспективи розвитку та удосконалення податкової системи (стр. 5 из 8)

Платниками податку на прибуток є суб’єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські, та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, а також філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку.

Рисунок 2.4 Платники податку на прибуток

Резиденти – юридичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності в Україні, що не мають статусу юридичної особи, які створені та проводять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії й представництва підприємств та організацій за кордоном, що не проводять підприємницької діяльності.

Нерезиденти – юридичні особи та суб’єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи з місцезнаходженням за межами України.

Порядок нарахування податку на прибуток підприємств визначається за певною схемою.

Рисунок 2.5 Порядок визначення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету

Оподатковуючи прибутки підприємств, з метою стимулювання та розвитку підприємницької діяльності, провідні держави світу надають їм велику кількість різноманітних пільг.

Податкове законодавство України, зокрема базовий Закон «Про систему оподаткування», не передбачає і не обґрунтовує нормативного визначення «податкова пільга». У проекті Податкового Кодексу України, який було прийнято Верховною Радою в другому читанні, також не передбачено цього важливого елемента податкового регулювання.

Досить слушну думку щодо трактування податкової пільги висловила А.Соколовська. вона пропонує взяти до уваги визначення, поширене у фінансових школах розвинутих країн, за якими податкова пільга кваліфікується, не як будь-яке звільнення від сплати податку, а лише як таке, що є необхідним з точки зору дотримання нормативних вимог оподаткування.

У фінансові теорії та практиці не існує єдиної позиції щодо визначення ефективності запровадження податкових пільг, тому потрібно провести детальний аналіз результатів застосування пільг в оподаткуванні прибутку підприємств, оскільки саме цей податок є головним об’єктом регулювання та стимулювання економічної діяльності і другим за значенням пільговим податком в Україні, питома вага якого в загальному обсягу податкових пільг коливається в межах 5 – 10% з тенденцією до зниження його частки в загальній структурі пільг.

Рисунок 2.6 Структура пільг, отриманих платниками податків

Державна податкова адміністрація веде статистику отриманих пільг не в класичному розумінні цього терміна, а як потенціальних втрат бюджету внаслідок застосування іншого режиму оподаткування, що відрізняється від стандартного. Надзвичайно велика питома вага пільг щодо ПДВ у загальній їх структурі, як показано на малюнку 4, є величиною недостовірною, оскільки такий результат отримано на основі віднесення до пільгового оподаткування нульової ставки на експорт, а останнє у свою чергу відповідає сучасним принципам оподаткування міжнародної торгівлі.

Слід зазначити, що структура не тільки податкової системи, а й податкових пільг в Україні є недосконалою. Відповідно до результатів дослідження спеціалістів Світового банку, структура податкової системи України зовсім не стимулює ведення бізнесі. У загальному рейтингу 155 країн Україна перебуває на 124-му місці. Серед інших негативних факторів такий рейтинг забезпечено як структурою, так і складністю податкової системи. Так, платникам податків необхідно за рік виділити 2185 год. (приблизно 91 добу, або 25% усього річного часу) на взаємовідносини з податковими органами (облік, сплату податків тощо). Для порівняння: більше часу платники податків виділяють тільки в Бразилії – 2600 год. У Білорусії на такі процедури витрачають 1188 год., в ОАЕ – 12, Сінгапурі – 30, Іраку – 48, Намібії – 50 год. Загальна структура податкової системи України також тягне її до країн з низькою привабливістю ведення бізнесу. За даними Світового банку, в Україні налічується 84 податків, зборів та інших платежів до бюджету. Більше їх лише в Узбекистані – 118, Білорусії – 113, Конго – 95, Домініканській республіці – 85. недосконалість та складність в адмініструванні податків, широкий набір платежів призводять до недосконалості та неефективності пільг в оподаткуванні. Якщо цільовою функцією для нашої країни вважати, насамперед, рівень економічного розвитку, то, звичайно, рівень пільгування податку на прибуток підприємств має найбільший вплив на даний показник.

Таблиця 2.3 Зведені дані про суми фактичних надходжень та отриманих пільг щодо податку на прибуток підприємств у розрізі областей, (млн.. грн.)

Регіон	Роки								Середній темп приросту надходження податку в 2004-2001 рр.	Середній темп приросту отриманих пільг в 2004-2001 рр.
	2001		2002		2003		2004
	надійшло податку	отримано пільг	надійшло податку	отримано пільг	надійшло податку	отримано пільг	надійшло податку	отримано пільг
АР Крим	215,2	127,1	206,1	127,2	278,9	117,3	273,2	143,1	13,1	12,6
Вінницька	81,3	28,4	82,5	33,5	114,6	28,6	108,6	13,5	10,5	-2,7
Волинська	42,0	34,5	55,1	44,2	71,3	24,3	87,3	15,8	20,8	15,5
Дніпрпетровська	638,4	997,5	896,9	763,1	1581,2	497,1	1853,6	453,5	50,9	-1,4
Донецька	897,6	801,7	1092,9	953,3	2257,9	668,5	3799,1	672,4	51,6	11,6
Житомирська	113,8	38,0	109,0	53,8	114,0	29,5	125,0	31,6	6,3	7,3
Закарпатська	54,3	40,0	52,8	43,8	66,9	60,8	83,3	55,9	2,3	30,9
Запорізька	453,4	199,3	538,0	177,3	870,0	182,8	943,5	216,0	23,7	23,2
Івано-Франківська	166,6	89,5	148,0	62,6	119,7	37,6	124,6	27,4	-6,1	9,4
Киівська	211,4	124,1	224,7	165,7	298,9	163,5	336,5	95,1	11,7	22,3
Кіровоградська	45,9	22,3	64,4	25,4	69,7	20,0	71,6	10,1	26,7	-7,6
Луганська	274,2	217,1	319,9	233,4	358,9	194,9	435,7	115,4	13,9	-3,1
Львівська	440,3	71,9	396,4	79,6	415,2	63,3	429,1	64,5	7,6	6,1
Миколаївська	230,4	96,5	249,1	130,7	260,8	49,2	247,1	36,6	0,6	7,1
Одеська	459,3	251,1	518,5	246,4	862,7	170,3	803,4	163,5	25,2	-1,7
Полтавська	518,8	185,5	566,3	175,0	478,4	80,8	500,4	67,8	-1,2	4,5
Рівненська	99,3	135,0	172,8	42,1	154,4	39,5	157,2	17,8	-2,4	-27,7
Сумська	377,5	98,4	294,8	103,6	302,2	38,7	215,5	24,5	29,6	3,9
Тернопільська	40,0	29,6	39,0	35,5	46,7	31,0	53,0	12,8	10,0	-4,1
Харківська	528,5	253,9	570,7	287,5	666,8	274,1	681,0	235,0	4,2	7,4
Продовження таблиці 2.3
Херсонська	61,7	96,5	64,9	71,4	71,9	38,2	83,5	16,0	10,9	73,1
Хмельницька	81,9	131,5	147,3	33,2	130,6	14,6	115,8	14,3	7,7	-18,6
Черкаська	118,3	34,7	82,7	38,1	82,9	42,1	108,4	27,1	-3,2	2,7
Чернівецька	39,6	19,5	42,4	27,2	51,2	25,4	51,1	14,1	5,7	18,3
Чернігівська	178,2	54,7	167,0	70,8	199,3	38,6	151,1	35,3	20,2	-8,0
Київ	1822,4	1247,7	2243,1	1257,7	3202,8	1156,2	4241,8	1105,2	31,8	14,4
Севастополь	43,1	31,1	52,9	44,4	69,3	38,6	81,3	15,5	31,5	46,5
Всьго	8278,4	5457,2	9398,3	5326,4	13197,3	4125,6	16161,7	3699,9	21,6	3,6

В останні роки спостерігається деякий спад (а в 2004 р. – досить суттєвий) обсягів отриманих пільг щодо податку на прибуток при паралельному збільшенні сум його надходження. Протягом 2001 – 2004 рр. обсяги надходження податку на прибуток до зведеного бюджету зросли в 2 рази, а обсяги пільг зменшились в 1,5 рази. В 2003 році тенденція зростання пільг призупинилась в основному за рахунок скорочення пільг соціального та галузевого характеру і зменшення кількості пільговиків. Також спостерігається те, що при істотних темпах економічного зростання зменшуються обсяги наданих пільг щодо податку на прибуток. З огляду на дане спостереження можна зробити висновок, що надання пільг в оподаткуванні прибутку приводить до зростання бази оподаткування в майбутньому з певним лагом.